Справа №638/6827/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/227/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.407 КК України
22 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
- обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2023 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іларіонове Синельніківського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, радіотелефоніста 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «молодший сержант», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч.5 ст.407 КК України на 5 років позбавлення волі.
Кримінальне провадженні розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як установив суд, ОСОБА_8 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №68 від 24.03.2022, зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення і проходив військову службу за мобілізацією на посаді командира відділення управління взводу управління командира 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи у військовому званні «молодший сержант» означеної військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_2 . В подальшому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №03 від 03.01.2023, підсудного ОСОБА_8 призначено на посаду радіотелефоніста 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону означеної військової частини НОМЕР_1 .
При цьому підсудний ОСОБА_8 будучи обізнаним про дію Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було продовжено Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 19.02.2023 строком на 90 діб та Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 20.05.2023 строком на 90 діб, а також Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, у період воєнного стану поширеного на території України, всупереч вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець зобов'язаний : свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків, які повинен був неухильно дотримуватись, 16 березня 2023 року вирішив стати на злочинний шлях та в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби в умовах воєнного стану та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, самовільно залишив місце служби - тимчасове місце дислокації 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця підсудний ОСОБА_8 в період з 16 березня 2023 року по 08 червня 2023 року, в умовах воєнного стану, незаконно, без відповідних дозволів командирів і начальників та інших поважних причин. перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до 08.06.2023, коли ОСОБА_8 з власної ініціативи з'явився до відповідного підрозділу ВСП.
За час відсутності на службі ОСОБА_8 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та про причини не повідомляв.
В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити йому покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України, оскільки він щиро покаявся, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий. Вважає, що мета його покарання вже досягнута і буде для інших застереженням від вчинення схожих злочинів. Також вважає, що під час війни, у зоні бойових дій від нього буде більше користь аніж у виправній колонії. Наголосив, що бажає продовжити несення служби у ЗСУ.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про зміну вироку та призначення обвинуваченому більш м'якого покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.5 ст.407 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Згідно до положень ст.75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
27 січня 2023 року набув чинності Закон України №2839-ІХ від 13.12.2022, яким внесено зміни до ст.ст.69, 75 КК України щодо неможливості їх застосування до осіб, які засуджуються за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення після набрання чинності Закону України №2839-ІХ від 13.12.2022, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав неможливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та учасником бойових дій, так як безпосередньо брав участь у виконанні бойових завдань по захисту Держави Україна, характеризується задовільно з місця проходження військової служби, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнавши останні дві обставини пом'якшуючими покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Суд також було враховано, що в результаті протиправних дій ОСОБА_8 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є справедливим і підстав для призначення більш м'якого за своїм розміром покарання чи звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно положень ст.75 КК України, - не вбачає.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: