Справа № 641/4201/23
Провадження № 11кп/818/271/24
15 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 12 квітня 2018 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 18 червня 2018 року ОСОБА_7 засуджена за ч.3 ст.229.1, ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, та якій призначено покарання: за ч.3 ст.229.1 КК РФ, із застосуванням ст.64 КК РФ у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч.3 ст.229.1 КК РФ, із застосуванням ст. 64 КК РФ у виді позбавлення волі на строк 6 років та за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2019 року: - за клопотанням Міністерства юстиції про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - за яким вирок Бєлгородського районного суду Белгородської області від 12 квітня 2018 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 18 червня 2018 року, було приведено у відповідність із законодавством України, та на підставі ч.4 ст. 610 КПК України визначено вважати ОСОБА_7 засудженою: за ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч.2 ст. 305 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна. У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 12 січня 2018 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишено без змін. Також зараховано в строк відбування покарання час затримання ОСОБА_7 та знаходження її під вартою з 26 жовтня 2017 року по 11 квітня 2018 року.
Початок строку покарання: 12.04.2018 року. Кінець строку покарання: 26.10.2024 року.
17 липня 2023 року захисник ОСОБА_6 звернувся до Комінтернівського районного суду м.Харкова з клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання, яка відбуває покарання у ДУ «Качанівська виправна колонія № 54».
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2023 року захиснику ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженої протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст досліджених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Бєлгородської області від 12 квітня 2018 року та ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2019 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2023 року, якою йому відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_7 , скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання.
В обґрунтування посилається на те, що судом не дана належна оцінка, що засуджена має заохочення за виконання нею покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених вимогами КВК.
Також зазначає, що вона працевлаштована, має стійкі соціальні зв'язки, одружена, має сина та постійне місце проживання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Захисник підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав рішення суду законним, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.81 КК України та правовими позиціями, викладеними в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Згідно до приписів ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчила успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.
Відповідно до ч.2 ст.67, ч.2 ст.103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність для застосування зазначеної правової пільги передбачає наявність саме двох вказаних правових підстав.
Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В той же час, дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого.
Згідно з п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Порядок вирішення таких питань регламентується ст. 539 КПК України.
Крім того, відповідно до пп.2,17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарань більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як убачається з матеріалів провадження та ухвали районного суду, ОСОБА_7 засуджена вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 12 квітня 2018 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 18 червня 2018 року ОСОБА_7 засуджена за ч.3 ст.229.1, ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, та якій призначено покарання: за ч.3 ст.229.1 КК РФ, із застосуванням ст.64 КК РФ у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч.3 ст.229.1 КК РФ, із застосуванням ст. 64 КК РФ у виді позбавлення волі на строк 6 років та за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2019 року: - за клопотанням Міністерства юстиції про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - за яким вирок Бєлгородського районного суду Белгородської області від 12 квітня 2018 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 18 червня 2018 року, було приведено у відповідність із законодавством України, та на підставі ч.4 ст. 610 КПК України визначено вважати ОСОБА_7 засудженою: за ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч.2 ст. 305 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна. У відповідності до положень ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 12 січня 2018 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишено без змін.
Також зараховано в строк відбування покарання час затримання ОСОБА_7 та знаходження її під вартою з 26 жовтня 2017 року по 11 квітня 2018 року.
Початок строку покарання: 12 квітня 2018 року.
Кінець строку покарання: 26 жовтня 2024 року.
Разом з тим, згідно до інформації з особової справи засудженої та щоденника індивідуальної роботи ОСОБА_7 , за весь час відбування покарання засуджена має два заохочення, а саме: 30 червня 2021 року та 23 березня 2023 року засудженій оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці; та п'ять стягнень, а саме: оголошено догану (усно): 11.05.2018 року - за міжкамерний зв'язок, 09.11.2018 року - сварка із засудженою, вживання нецензурних слів, 06.06.2019 року - нетактовна поведінка з адміністрацією установи, 10.08.2021 року оголошено попередження за нетактовну поведінку із працівником адміністрації, 22.06.2023 року оголошено попередження за сварку з іншою засудженою, вживання нецензурної лайки.
Останнє стягнення, застосоване до засудженої ОСОБА_7 у виді попередження не погашене та, засудженою і її захисником, у встановленому законом порядку не оскаржувалося.
Згідно характеристики засудженої ОСОБА_7 , наданої начальником ДУ «Качанівська виправна колонія № 54» від 10.04.2023 року, остання працевлаштована підсобним робітником, ставлення до роботи не є сумлінним, до виконання поставлених завдань ставиться задовільно, але потребує контролю з боку представників адміністрації.
Намагається підтримувати рівні взаємовідносини з іншими засудженими та адекватно реагувати на критику в свою адресу.
Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи з метою отримання поблажливого ставлення.
Приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Професія», «Правова просвіта», «Освіта», «Творчість», «Духовне відродження», «Фізкультура і спорт», але активні проявляє тільки в програмі «Творчість».
Згідно інформації, наданої захисником засудженої, ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки - одружена, має сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружена, має постійне місце проживання - АДРЕСА_1 , що підтверджується копіє свідоцтва про народження, копією свідоцтва про шлюб та копією витягу з реєстру територіальної громади.
Відповідно до довідки ТОВ «ТрейдГрупСервіс» 01.06.2023 року узгоджено працевлаштування ОСОБА_7 на посаді прибиральниці з виплатою мінімальної заробітної плати після її звільнення з місць відбування покарання.
Рішенням комісії державної установи «Качанівська виправна колонія № 54» від 29 червня 2022 року у застосуванні до засудженої ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення відмовлено, як особі, яка не довела своє виправлення.
Таким чином, при розгляді клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та всебічно, відповідно до зазначених вимог закону та правових позицій суду касаційної юрисдикції з'ясував усі дані, що характеризують особу засудженої та інші обставини, які дають можливість дійти до висновку про те чи стала обвинувачена на шлях виправлення та з цього приводу в ухвалі зазначив, всупереч тверджень апелянта, достатні мотиви, з яких вважав, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що утримання від порушень правил внутрішнього розпорядку є прямим обов'язком засудженої, передбаченим ст.107 КВК України, та не є підтвердженням того, що вона повністю стала на шлях виправлення.
Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані щодо ОСОБА_7 матеріали та прийняв законне і обґрунтоване рішення про відсутність правових підстав для застосування щодо останньої правової пільги, передбаченої ст.81 КК України.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2023 року щодо засудженої ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3