27 лютого 2024 року
м. Рівне
Справа № 572/975/23
Провадження № 22-з/4815/12/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши заяву представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування,
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 36 211,07 гривень, з яких: пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 113,17 гривень, 3% річних у розмірі 2 117,05 гривень, інфляційні втрати у розмірі 12 980,85 гривень.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_2 36 211,07 гривень, з яких: пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 113,17 гривень, 3% річних у розмірі 2 117,05 гривень, інфляційні втрати у розмірі 12 980,85 гривень.
Стягнуто з МТСБУ в дохід держави судовий збір в розмірі 2 147,20 гривень.
Додатковим рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області 18 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Постановами Рівненського апеляційного суду від 09 січня 2024 року задоволено апеляційну скаргу представника МТСБУ - адвоката Гусєва П.В. та скасовано рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року з додатковим рішенням від 18 жовтня 2023 року, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до МТСБУ про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування.
19 січня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява представника МТСБУ - адвоката Гусєва П.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами.
Обґрунтовуючи її, представник відповідача посилався на те, що в порядку виконання вимог ст.ст. 134, 178 ЦПК України у відзиві на позовну заяву зазначалось про очікувані понесення судових витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 гривень у справі. Для відшкодування цих витрат до суду першої інстанції подано необхідні документальні докази. Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 4.1/12-10/2021 від 12 жовтня 2021 року контрагенти узгодили гонорар адвоката у вигляді фіксованої суми, незмінної в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, що відповідає нормам Цивільного процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". При цьому адвокат зважав на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від фактичної чи майбутньої оплати.
З наведеного просив розподілити судові витрати у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України та стягнути з позивачів на користь МТСБУ витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень, повернувши судовий збір за подання апеляційної скарги.
24 січня 2024 року від представника позивачів через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання про відмову у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Мотивуючи, представник позивачів покликався на те, що повноваження представника відповідача не підтверджені належними документами. Указував й на те, що адвокатом Гусєвим П. В. не було подано до Рівненського апеляційного суду заяву у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка б підтверджувала подання ним доказів оплати правничих послуг протягом п'яти днів після ухвалення постанови Рівненського апеляційного суду. Також не надано не долученого опису робіт (наданих послуг). Отже, така заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.
Заява підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Між тим, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч.13 ст.7 ЦПК України).
Тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених МТСБУ витрат на правничу допомогу до суду попередньої інстанції надавались: видана Гусєву П.В. довіреність від 06 грудня 2022 року; посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; укладений між МТСБУ та Адвокатським об'єднаннями "Інс.лоу Груп" 12 жовтня 2021 року договір про надання послуг у сфері права; додаткові угоди від 28 грудня 2021 року та 19 червня 2023 року до вказаного договору, згідно з якими вартість наданих адвокатським об'єднанням послуг на представництво інтересів була визначена у фіксованому розмірі в сумі 2000 гривень.
На переконання апеляційного суду, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу відповідача відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи та складності виконаних робіт.
Звертається увагу на те, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).
На противагу запереченням представника позивачів колегія суддів зазначає про те, що відповідачем поставлено на вирішення питання про розподіл понесених у суді попередньої інстанції витрат на правничу допомогу, а не в суді апеляційної інстанції.
Докази на підтвердження понесення цих витрат МТСБУ надало разом із першою заявою по суті спору - відзивом на позов.
За наведеного у відповідача була відсутня потреба робити до закінчення перегляду справи апеляційним судом заяву про подання доказів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після прийняття судового рішення по суті спору.
Для підтвердження повноважень представника до відзиву на позов надавались достатні документи і, на переконання колегії суддів, відсутня потреба у втручанні у договірні відносини між Гусєвим П.В. , МТСБУ, Адвокатським об'єднання "Інс.лоу груп", оскільки це суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Отже, на позивачів слід покласти обов'язок відшкодувати по 1000 гривень судових витрат відповідачу, які він поніс на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Щодо сплаченого МТСБУ за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 3 220,80 гривень, то відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому сплачений відповідачем судовий збір при поданні апеляційної скарги компенсується йому за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Задовольнити заяву представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича про ухвалення додаткової постанови.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України по 1000 (одна тисяча) гривень з кожного у відшкодування понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції судових витрат.
Компенсувати Моторному (транспортному) страховому бюро України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у виді сплаченого за подачу апеляційної скарги судового збору в сумі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02002, Київ-2, а/с 272 , код ЄДРПОУ 21647131.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків