Справа № 541/1816/23 Номер провадження 22-ц/814/663/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
20 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року, ухвалене суддею Городівським О.А.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа Миргородська районна військова адміністрація Полтавської області про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості),-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила зобов'язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати їй дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі та виділити в натрі земельну частку пай, розташовану за межами населеного пункту на території Солонцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, у розмірі 4,69 умовних кадастрових гектарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Опішня Зінківського району Полтавської області, помер її чоловік, ОСОБА_2 .
Після його смерті залишилася спадщина, зокрема право на земельну частку (пай) площею 4.69 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Солонцівської сільської ради (правонаступник Великосорочинська сільська рада), Миргородського району, Полтавської області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0074048 від 04.12.1996 року.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0074048 від 24.12.1996 р, видано громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_2 , на підставі рішення Миргородської райдержадміністрацїї від 25 жовтня 1996 р. № 342 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП «Зоря» розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину в установлений законом порядку прийняла ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
17.05.2018 року позивач отримала витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 51955547 та свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_2 № 1043, виданого приватним нотаріусом Ожеледою Петром Миколайовичем в місті Іршава, Закарпатської області (спадкова справа № 21/2018), відповідно до якого успадкувала право на зазначену земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колишнього КСП «Зоря», площею 4.69 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Солонцівської сільської ради (правонаступник Великосорочинська сільська рада), Миргородського району, Полтавської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0074048 від 04.12.1996 року.
Позивач, маючи свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2018 року № 1043, подала заяву до Великосорочинської сільської ради, Миргородського району, Полтавської області, щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчується сертифікатом на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0074048 від 24.12.1996 року із земель колишнього КСП «Зоря».
Виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради було відмовлено у надані дозволу, мотивуючи тим, що відповідно до п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-ІХ від 24.03.2022 встановлено заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Так, підпунктом 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що під час дії військового стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Також, комітетом Великосорочинської сільської ради у відповіді на заяву було зазначено про відсутність відомостей щодо видачі, а саме отримання громадянином ОСОБА_2 , безпосередньо за життя сертифікату на земельну частку (пай) розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах, серії ПЛ № 0074048 від 24.12.1996 року із земель колишнього КСП «Зоря».
Позивачка вказує, що заборона встановлена пп. 5 п. 27 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, стосується лише безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності та не поширюється на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності.
Жодних інших правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Зобов'язано Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 4,69 в умовних кадастрових гектарах, із земель, які перебували у колективній власності КСП «Зоря» відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 00074048 від 04.12.1996 року та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.05.2018 року приватним нотаріусом Іршавського нотаріального округу Закарпатської області Ожеледюк П.М.
Здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив голова Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджено факт того, що спадкодавцю ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у КСП «Зоря» у розумінні Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та Указу Президента від 08 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», оскільки згідно листа Управління надання адміністративних послуг № 2 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.10.2022 року сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_2 не видавався та не реєструвався.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Жаги Е.Г. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , на підставі рішення Миргородської райдержадміністрації від 25 жовтня 1996 р. № 342 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0074048 від 24.12.1996, відповідно до якого йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем вищевказаного права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну частку (пай) є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).
ОСОБА_1 звернулася до Великосорочинської сільської ради, Миргородського району, Полтавської області, з заявою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчується сертифікатом на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0074048 від 24.12.1996 року із земель колишнього КСП «Зоря».
Виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради було відмовлено у надані відповідного дозволу, мотивуючи тим, що згідно п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-ІХ від 24.03.2022 встановлено заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Так, підпунктом 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що під час дії військового стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Також, комітетом Великосорочинської сільської ради зазначено про відсутність відомостей щодо видачі, а саме отримання громадянином ОСОБА_2 , безпосередньо за життя сертифікату на земельну частку (пай) розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах, серії ПЛ № 0074048 від 24.12.1996 року із земель колишнього КСП «Зоря» (а.с. 14).
У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
У пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122 та спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
За статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21, (провадження № 61-3067св22).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Крім того, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (стаття 13) також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
В пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 має бути виділена земельна частка (пай) в натурі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а відмова Великосорочинської сільської ради є необґрунтованою, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Як на підставу відмови у наданні дозволу спадкоємцю ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) виданого на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 , виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради послався на п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-ІХ від 24.03.2022, яким встановлено заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Проте, дана відмова не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України пунктом 27, підпункт 5 якого передбачав, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:
- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;
- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК.
Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Таким чином, вищевказані дії відповідача є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що матеріалами справи не підтверджено факт видачі та реєстрації сертифіката на право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) спростовується наданою позивачем копією відповідно сертифіката, в якому зазначено, що він зареєстрований 8 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 423 (а.с. 11, зворотня сторона).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин