Справа № 613/161/21 Номер провадження 11-кп/814/169/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020220220000540, за апеляційними скаргами прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 08 червня 2021 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, освіта базова загально-середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17 березня 2020 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, визнано винуватим та засуджено:
-за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано покарання за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17 березня 2020 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Строк відбування покарання вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 2 708 гривень 43 коп., моральну шкоду в сумі 2 000 грн., а всього на загальну суму 4 708 гривень 43 коп. В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди в сумі 8 000 грн. відмовлено.
Вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 будучи раніше судимий, 17 березня 2020 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову скоїв злочин при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , діючи повторно, 10 грудня 2020 року близько 20.30 год. знаходячись в приміщенні спальної кімнати будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_10 , яка розпочалась на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи відкрито, проти волі власника ОСОБА_10 , із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилось в тому, що ОСОБА_7 за допомогою рук, із-за спини ОСОБА_10 відвів її ліву руку, в якій вона тримала портативну бездротову акустичну колонку марки «ATLANFA» моделі «АТ-7725 ВТ», б/в вартістю 145 грн. та вихопив вищевказану колонку, після чого залишив місце події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Посилається на те, що формулювання обвинувачення є суперечливим та не відповідає фактичним обставинам подій, оскільки не конкретизовано - ОСОБА_7 застосував насильство, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, чи під час сварки з ОСОБА_10 , яка розпочалась на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин.
Вказує, що судом не дано належної оцінки діям обвинуваченого щодо сварки з потерпілою саме на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, не взято до уваги, що застосування до потерпілої фізичного насильства не було пов'язано із заволодінням акустичною колонкою вартістю 145 гривень, яку за твердженням ОСОБА_7 потерпіла дозволила йому взяти.
На переконання сторони захисту, дії обвинуваченого мають ознаки ч.1 ст. 125 КК України.
Крім того зазначає, що судом не взято до уваги і не зазначено у вироку про часткове визнання ОСОБА_7 своєї вини, останній не погодився лише з правовою кваліфікацією дій, визнав цивільний позов, добровільно повернув акустичну колонку ще до внесення відомостей до ЄРДР, вибачився перед потерпілою.
До початку апеляційного розгляду прокурор Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 відмовився від поданої ним апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 403 КПК України не переглядає її.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу, подану в інтересах останнього та просили її задовольнити. Прокурор заперечив проти доводів скарги, вважав вирок суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно - є правильним, оскільки ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом першої інстанції під час судового слідства, детально наведених та проаналізованих у вироку, як того вимагає ст. 370 КПК України.
У своїх вимога захисник стверджує, що обвинувачення є суперечливим та не відповідає фактичним обставинам через не конкретизацію - ОСОБА_7 застосував насильство, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна чи під час сварки із ОСОБА_10 . Вказав, що суд не проаналізував дії обвинуваченого щодо сварки з потерпілою, а застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень до потерпілої не було пов'язано із заволодінням акустичною колонкою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинуваченому не ставиться у провину спричинення потерпілій ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, хоча докази цьому і були надані.
У провину обвинуваченому ставиться те, що він із силою відвів руку потерпілої із-за спини та забрав з цієї руки акустичну колонку, яку поклав до кишені та в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Ці обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, а саме: показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , протокол огляду місця події від 10.12.2020 та фото таблицею до нього; постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11 грудня 2020 року, якою визнано та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів: банку від напою «Рево»; протокол огляду місця події від 10 грудня 2020 року та фото таблицею; протокол пред'явлення колонки для впізнання за фотознімками від 11 грудня 2020 року; постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11 грудня 2020 року; висновок експерта №СЕ-19/121-20/22131-ТВ від 21 грудня 2020 року, згідно якого ринкова вартість портативної бездротової акустичної колонки марки «ATLANFA» моделі «АТ-7725 ВТ» становить 145 грн.; протокол проведення слідчого експерименту від 11 грудня 2020 року , за участю потерпілої ОСОБА_10 ; протокол огляду речей від 12 грудня 2020 року; постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11 грудня 2020 року; висновком експерта №12-14/271-БГ/20 від 11 грудня 2020 року.
Жоден із цих доказів сторона захисту у своїй апеляційній скарзі не оспорює, а отже вважає їх належними та допустимими. Лише висловлює свою версію подій.
Слід зазначити, що згідно висновку експерта №СЕ-19/121-20/22131-ТВ від 21 грудня 2020 року потерпіла дійсно 10.12.2020 отримала легкі тілесні ушкодження при падінні та в результаті того, що обвинувачений здавлював їй шию. Проте, як правильно встановлено органом досудового розслідування та перевірено судом, ці ушкодження вона отримала раніше по часу, ніж ОСОБА_7 відкрито, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, заволодів портативною акустичною колонкою. Отримання ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій обвинуваченого не ставиться в провину ОСОБА_7 згідно обвинувального акту.
Суд, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, провів судовий розгляд щодо ОСОБА_7 лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Твердження обвинуваченого про те, що потерпіла добровільно надала йому колонку, спростоване матеріалами кримінального провадження. Зокрема це не підтверджує потерпіла, а на правдивість її показань вказує той факт, що ОСОБА_10 відразу, як обвинувачений пішов з її помешкання повідомила правоохоронні органи про відкрите викрадення ОСОБА_7 , належної їй портативної акустичної колонки.
Таким чином, висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину є правильними та належним чином обґрунтованими.
Щодо вимог скарги захисника про призначення нового судового розгляду, то він не наводить обставин, визначених ст.ст. 412, 415 КПК України, з наявністю яких законодавець пов'язує обов'язок апеляційного суду скасувати судове рішення суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення зазначені у Постанові Пленуму №7, врахував обставини вчиненого та особу обвинуваченого, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше судимим, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікаря нарколога не перебуває, перебуває під консультативним наглядом лікаря-психіатра, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 616 від 15.12.2020 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд правильно дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства через вчинення ним злочину в період іспитового строку. З огляду на вимоги ст. 75 та 78 КК України, це є порушення умов відбування покарання з іспитовим строком, а отже на підставі ст. 71 КК України суд правильно приєднав частину невідбутого покарання за попереднім вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2020 у вигляді 3 місяців. Таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним та іншими засудженими нових кримінальних правопорушень.
Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 як про це ставиться питання в скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 08 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, протягом цього ж строку з часу отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4