Справа № 953/1984/23 Номер провадження 11-кп/814/1246/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №22022220000002245 за апеляційними скаргами захисників обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року,
встановила:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника, задоволено клопотання прокурора та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Харкова, громадянці України, із вищою освітою, вдові, депутатці Шевченківської селищної ради Куп?янського району Харківської області VІІІ скликання, зареєстрованій за адресою: кв. АДРЕСА_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 ,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 16 лютого 2024 включно без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вона перебуваючи на тимчасово окупованій території смт Шевченкове Куп?янського району Харківської області в період з 07.06.2022 та не пізніше 08.09.2022, добровільно надала представникам держави-агресора Російської Федерації та їх формуванням, які базувалися за місцем ведення господарської діяльності очолюваних ОСОБА_8 сільськогосподарських підприємств за адресою: буд. АДРЕСА_3 , матеріальні ресурси у формі інвентарю та приміщень для здійснення ремонту і обслуговування військової техніки, яка в подальшому збройними формуваннями держави-агресора РФ використовувалась для ведення агресивної війни проти України.
Крім того, у серпні 2022 у смт Шевченкове Куп?янського району Харківської області, обвинувачена організувала реалізацію на територію держави-агресора 250 тон насіння соняшнику, що належав підприємству, керівництво яким вона здійснювала.
Проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд першої інстанції мотивував своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України за який передбачено покарання від 10 до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, місцевий суд врахував складність проведення судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів на території України в умовах збройної агресії РФ проти України, тому зазначив про наявність ризику переховування обвинуваченої від суду.
Разом з тим, ОСОБА_8 , перебуваючи на волі має можливість впливати на свідків, оскільки була депутатом місцевої ради та керівником одного із найбільших підприємств в районі, де працювала велика кількість найманих працівників. Крім того, обвинувачена може вчиняти дії, направлені на зміну власника, належного їй підприємства, оскільки існує загроза його конфіскації.
Також місцевий суд зазначив, що відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-1 КК України.
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою визначити розмір застави.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що прокурор не надав докази, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, просить взяти до уваги, що досудове слідство у справі вже завершено, учасники кримінального провадження допитані судом.
Просить суд врахувати похилий вік обвинуваченої, а також те, що обвинувачена раніше не судима, має міцні соціальні зв?язки, та неодноразово обиралася депутатом місцевої ради, що свідчить про повагу та довіру з боку односельчан.
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою визначити більш м?який запобіжний захід або визначити розмір застави.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що прокурор не надав докази, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, просить взяти до уваги, що досудове слідство у справі вже завершено, учасники кримінального провадження допитані судом. Також ОСОБА_11 не може впливати на працівників підприємтв СГ «Колос», СГ «Золотий Колос» та ТОВ СП «Шевченківське», де вона раніше була засновником, оскільки обвинувачена на даний час не являється керівником цих підприємств.
Звертає увагу на тривалий строк перебування обвинуваченої, яка є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров?я, під вартою.
Просить суд врахувати похилий вік обвинуваченої, а також те, що обвинувачена раніше не судима, має міцні соціальні зв?язки.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника в підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №22022220000002245 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином взяв до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, обгрунтовано звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання їх винуватою у інкримінованому кримінальному правопорушенні, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик колегією суддів враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Місцевий суд правильно вказав на складність проведення судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів на території України в умовах збройної агресії РФ проти України, та зазначив про наявність ризику переховування обвинуваченої від суду.
Крім того, суд належним чином врахував, при обранні запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді тримання під вартою, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують неможливість застосування даного запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 .
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №1122 від 21.11.2012 затверджено Порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, відповідно до якого зазначеним особам безперешкодно надається медична допомога у закладах охорони здоров'я відповідно до специфіки захворювання.
Також, непереконливими є доводи захисника, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні чи суттєво зменшилися, у зв'язку з тим, що досудове слідство у кримінальному провадженні вже закінчилося та судом допитані усі учасники провадження, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.ст. 352, 353 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потеріплих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об'єктивного встановлення фактичних обставин справи. Разом з тим, місцевим судом правильно зазначив, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу була депутатом місцевої ради та керівником одного із найбільших підприємств у районі, що дає додаткові можливості для її впливу на учасників кримінального провадження.
Крім того, обвинувачена може вчиняти дії, направлені на зміну власника, належного їй підприємства, оскільки існує загроза його конфіскації.
Твердження захисника про те, що обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання. міцні соціальні зв?язки та неодноразово обиралася депутатом до місцевої ради, не свідчать про зменшення ризиків, на які посилається суд першої інстанції.
Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на теперішній час не зменшилися.
Відповідно до ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України. Тому, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченої місцевий суд правильно вирішив застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисниками доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційних скарг захисників необхідно відмовити.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та вжиття заходів для його розгляду у найбільш короткий термін.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4