Провадження № 22-ц/803/3048/24 Справа № 203/5401/23 Суддя у 1-й інстанції - Ханієвої Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
27 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року, -
26 вересня 2023 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 63121,02 гривень за кредитним договором б/н від 11.04.2011 року станом на 23.02.2023 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») зазначило, що відповідно до підписаної 11.04.2011 року анкети-заяви № б/н, ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 23.02.2023 року має заборгованість у загальному розмірі 63121,02 грн, яка складається з: 51634,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11486,28 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Вказані суми АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 рокупозов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту станом на 23.02.2023 року, відповідно до кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2011 року у розмірі 51634,74 грн (п'ятдесят одну тисячу шістсот тридцять чотири гривені 74 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: щодо стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 11486,28 грн, відповідно до кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2011 року - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2195,59 грн (дві тисячі сто дев'яносто п'ять гривень 59 копійок).
22.01.2024 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цієї частині нового рішення про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 11486, 28 грн. та понесених судових витрат.
Апеляційна скарга аргументована тим, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. У вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору. Таким чином, підписавши вказану заяву, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Позивачем надані до суду належні, допустимі та достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів з відповідача є правомірним.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 63121,02 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
11.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником, якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.39-44).
В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і з «Тарифами». До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.45-70).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої відповідачу у період з 04.02.2008 року по 27.07.2022 року кредитний ліміт змінювався та станом на 24.11.2020 року становив 50000,00 грн, а потім зменшувався (а.с.26).
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11.04.2011 року станом на 23.02.2023 року становить у загальному розмірі 63121,02 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 51634,74 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 11486,28 грн (а.с.7-25).
З матеріалів справи видно, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку за договором по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано (а.с.79-138).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу несплати відповідачем заборгованості, відповідно до договору № б/н від 11.04.2011 року станом на 23.02.2023 року у загальному розмірі 63121,02 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 51634,74 грн, заборгованості за відсотками - 11486,28 грн.
Водночас суд бере до уваги те, що в анкеті-заяві позичальника від 11.04.2011 року процентна ставка не зазначена. Проте, позивач, заявляючи позовну вимоги про погашення кредиту, просить суд, у тому числі, крім тіла кредиту у розмірі 51634,74 грн (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача і заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 11486,28 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.04.2011 року посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи Банку», що викладені на сайті за посиланням: www.privatbank.ua, які є невід'ємними частинами договору про надання банківських послуг. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку був ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Також позивачем не надано суду доказів того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів він був ознайомлений та погодився з умовами, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах розмірах і порядку їх нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача не може вважатися належним доказом, оскільки не є результатом волевиявлення обох сторін договору, бо банк може вносити відповідні зміни до Умов та Правил споживчого кредитування, з якими відповідач не ознайомлювався (постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 року, провадження № 6-16цс15), чого не спростовано і самим позивачем.
Таким чином, суд зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (11.04.2011 року) до моменту звернення до суду з позовом (26.09.2023 року).
Тому суд не бере до уваги посилання позивача на Умови і Правила надання банківських послуг в частині, що стосуються нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. За таких обставин, суд доходить висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, не можуть достовірно підтверджувати вищенаведене.
Але з таким висновком у повному обсязі колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.28-38 зворот), яка власноручно підписана відповідачкою, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі й проценти за користування кредитом.
Таким чином, відповідачка була належним чином повідомлена про свої зобов'язання, щодо сплати процентів за користування кредитом, але ці зобов'язання не виконала, що змусило позивача звернутись до суду.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуємо рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Позивачем за подачу апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 4026, 00 грн. (а.с.169).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками за кредитним договором б/н від 11 квітня 2011 року станом на 23 лютого 2023 рік в розмірі 11486 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.
В іншій частині заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: