Провадження № 22-ц/803/1984/24 Справа № 235/1103/23 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С.М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
27 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Тимченко О.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №235/1103/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»,
на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27листопада 2023року (суддя Хмельова С.М.), ухвалене в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», в обґрунтування якого посилався на те, що з відповідачем ВАТ «ВК «Шахта Красноармійська-Західна№1», яке у теперішній час перейменоване у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», позивач перебував у трудових відносинах з 09 березня 1995 року до 19 травня 2023 року. Працював слюсарем підземним з повним робочим днем у шахті. Звільнений був на підставі статті 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я , що підтверджується копією трудової книжки. Відповідно до складеного акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху III ст. (третій ст.) - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. Хронічний бронхіт II ст., фаза загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН II ст. (другого ст.). - захворювання професійне, встановлені вперше.11 травня 2023 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями та йому було встановлено первинно за сукупністю 50% втрати професійної працездатності безстроково. Визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне, санаторно-курортне лікування. Результатом низки професійних захворювань стало загальне погіршення стану здоров'я, а саме: виражений біль в поперековому відділі хребта, який посилюється при фізичному навантаженні, кашель, біль в грудній клітині. Через наявні хвороби, має слабке здоров'я, яке погіршується навіть при незначних навантаженнях. Для підтримки свого здоров'я, він вимушений постійно проходити курси лікування. При цьому періодичне перебування в лікарнях не виключило стійкої втрати професійної працездатності. Ці обставини суттєво впливають на якість життя позивача та викликають моральні страждання. Його звичайний уклад життя примусово змінився. Більшість чоловічих професій пов'язані з фізичними навантаженням, які йому заборонені, тому йому дуже важко підшукати роботу, яка б підходила за його можливостями та здібностями. За висновком про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах. Коли він працював на підприємстві, заробітна плата була основним джерелом доходів його родини, за її рахунок задовольнялися потреби сім'ї. Зараз він отримує лише частину заробітку у відповідності до втрати ступеня професійної працездатності. Він обмежений у рухах у поперековій області, у нього постійний сухий кашель, слабкість, він швидко втомлюється. В нього слабке здоров'я, яке погіршується при будь-яких незначних навантаженнях, які він змушений щільно контролювати, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на його самопочуття. Ці обставини впливають на якість його життя та спричиняють моральні страждання. Не зважаючи на теперішній стан, від чоловічого обов'язку піклуватись про родину він не звільнений. Тому йому потрібно докладати додаткових зусиль для належного утримання себе та родини.. Заподіяну моральну шкоду він оцінює у розмірі 260 000 грн, яку просив суд стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 120 000 грн, без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» в дохід держави судовий збір у сумі 495,47 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з захворюваннями, внаслідок яких йому встановлено інвалідність 3 групи та 50 % втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов'язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров'я позивача. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. Крім того, суд першої інстанції також зазначив, що, оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком позивача, податковим агентом якого в силу закону виступає відповідач, суд, стягуючи кошти, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Податки і збори з цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення суми зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» посилається на порушення судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду та зменшити розмір стягнутої суми моральної шкоди до 50 000 гривень з утриманням з цієї суми податків та зборів згідно з законодавством.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не врахована судова практика, де в аналогічних ситуаціях стягувалася значно менша сума. Вважає, що сума стягнення моральної шкоди, заявленої позивачем, не відповідає критеріям розумності і справедливості та безпідставно завищена. Крім того, податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню та виплаті при виконанні відповідного судового рішення. Якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов'язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід. Вказує, що в порушення статті 19 Конституції України суд зобов'язав відповідача робити те, що не передбачено законодавством, а саме, суд зобов'язав відповідача здійснити виплату доходу позивачеві без утримання податків, в той час коли законодавством передбачена виплата доходу лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України. На думку відповідача, якщо суд ухвалив рішення, припускаючи, що відповідач сплатить податки за рахунок власних коштів, то це суперечить самій суті поняття податкового агенту та його функції, обумовленій Податковим кодексом України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 09 березня 1995 року по 19 травня 2023 року.
Наказом № 1113вк від 19 травня 2023 року звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я (а.с.8-12).
Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 28 років 07 днів, за професією - 26 років 19 днів, загальний стаж - 28 років 07 днів.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 від 03 травня 2023 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В.Король 04 травня 2023 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу), у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.
У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 3,5-20,1мг/м3, при нормативному значенні 2-4 мг/м3. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 45,8-177,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 43,3-91,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Виробничий шум - фактична величина 74-83 дБА, при нормативному значенні 80дБа. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30° 8-45% зміни при нормативному значенні 25% зміни; перебування у вимушеній позі 15-28% часу зміни, в позі «стоячи» 30% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%, у вимушеній позі до 10%,у позі «стоячи» до 60% часу зміни. Нахили корпусу - фактичне значення - 30-115 разів, при нормативному значенні 50-100 разів (а.с.29-34).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА №139520 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №216648 від 11 травня 2023 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання, огляд проведено первинно, інвалідність встановлена з 11 травня 2023 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 50%. Визначено потребу у медикаментозному лікуванні по профзахворюванням, санаторно-курортному лікуванні по хр. бронхіту (а.с.13,14).
Позивач у зв'язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно із пунктами 1, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Стягуючи з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з захворюваннями, внаслідок яких йому встановлено інвалідність 3 групи та 50 % втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов'язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров'я позивача. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. Крім того, суд першої інстанції також зазначив, що, оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком позивача, податковим агентом якого в силу закону виступає відповідач, суд, стягуючи кошти, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Податки і збори з цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення суми зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями у 2023 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року та статей 153, 237-1 КЗпП України.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'я з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язку і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, на підставі розумності, виваженості та справедливості, виходячи із тривалості часу роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва, обставин отримання позивачем шкоди, наявність фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність, вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану, наявність вини відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, обґрунтовано визначився з розміром моральної шкоди в сумі 120 000 грн. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості, роз'яснення, викладені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.
Доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що визначений судом першої інстанції розмір суми за моральну шкоду не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є безпідставними, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують. Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.
21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000,00 грн кожному без стягнення податків та обов'язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
У справі № 599/645/21 АТ «Українська залізниця» посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі №599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров'ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.
Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.
За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю, відсутні.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді Я.М.Бондар
В.П.Зубакова