Провадження № 33/803/311/24 Справа № 213/4450/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
22 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 30 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 40800грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п'ять рік;
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.,
постановою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01.10. 2023 року, о 02год. 10хв., у м.Кривий Ріг, пр. Південний,1, керував транспортним засобом LAND ROVER, державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія, тобто взагалі його не отримував. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Постанова 30.01.2023 року за ч.2 ст.126 КУпАП. Зафіксовано на БК 475475, 475359.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити останню, виключити факт позбавлення останнього права керування транспортними засобами строком на п'ять років та стягнення судового збору в розмірі 536,80 гривень.
Зауважує, що відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх інстанціях.
Враховуючи, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відомості про те, що він не отримував посвідчення водія, накладене додаткове стягнення у вигляді позбавлення права підлягає виключенню. Посилається на п.28 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14.
Наголошує, що був вимушений виконати наказ командира та відвезти побратима, а тому заподіяна шкода (порушення Правил дорожнього руху) є менш значною, ніж відвернена шкода (невиконання наказу командира).
Просить врахувати особу правопорушника та той факт, що призначене покарання стане моральним та матеріальним тягарем.
Учасники адміністративного провадження повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяви чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи за відсутності сторін.
Частиною 6 ст.294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
Всебічно розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У відповідності до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія.
Згідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Суддя місцевого суду прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом без посвідчення водія, вчинене повторно.
Цей висновок, зокрема, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №623393 від 01.10.2023 року, відеозаписами з нагрудних реєстраторів поліцейських, постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАД №101960 від 30.01.2023 року. Ці докази суд об'єктивно визнав достовірними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам, об'єктивно узгоджуються між собою.
При цьому, факти, зазначені в постанові місцевого суду апелянтом не оскаржуються.
Доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , щодо вимушеного вчинення адміністративного правопорушення та заподіяння зазначеним фактом менш значної шкоди апеляційний суд до уваги не сприймає, оскільки в силу ст.60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. З огляду на зазначене, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не зобов'язаний виконувати накази командира, які порушують закони України та підривають основи суспільства, її безпеку та лад.
Посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , щодо неможливості місцевим судом призначення покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами через неотримання посвідчення воді суд визнає безпідставними з огляду на наступне.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року по справі №702/301/20.
Посилання апелянта на факт звільнення останнього від сплати судового збору апеляційний суд вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки в силу п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені учасники бойових дій, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КупАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, як керування транспортним засобом без посвідчення водія, вчинене повторно.
Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.ст.27,33 КУпАП.
Таким чином, слід визнати, що судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, які б були підставою для його скасування чи зміни не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 30 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА