Провадження № 11-сс/803/287/24 Справа № 210/1957/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року, якою щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Кіровоградської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, який дітей на утриманні не має, не працевлаштований, інвалідності не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 березня 2024 року включно без визначення застави,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_10 та застосовано щодо підозрюваного за ч.4 ст.152, ч.6 ст.125 КК України ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 березня 2024 року включно без визначення застави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 у вересні 2019 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив дії, спрямовані на збудження у малолітньої особи статевого інстинкту, а саме залучив її до перегляду матеріалів порнографічного характеру. Після перегляду відеозаписів порнографічного характеру, продовжуючи реалізовувати свій умисел, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло ОСОБА_11 , а також вступив з нею в сурогатну форму статевих зносин, імітуючи природний статевий акт.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст.152 КК України за ознаками вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Крім того, повторно, в період часу з вересня 2019 року до 07.04.2023 року, ОСОБА_8 , залишаючись сам-на-сам з малолітньою ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартирі АДРЕСА_3 , та за місцем їх мешкання в будинку АДРЕСА_4 , а також у погребі, що розташований на прибудинковій території вказаного домоволодіння, постійно, систематично, із невстановленою досудовим розслідуванням кількістю вчиняв дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло ОСОБА_11 з використанням своїх геніталій, а також вступав з нею в сурогатну форму статевих зносин, імітуючи природний статевий акт.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.6 ст.152 КК України за ознаками вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та будь-якого іншого предмета (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно.
Слідчий суддя мотивував свої висновки тим, що при задоволенні клопотання слідчого ним враховано наявність обгрутнованої підозри, пред'явленої ОСОБА_8 , ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризиків можливого впливу з боку підозрюваного на свідків та вірогідність його переховування від суду. Крім того, суддею враховано, що ОСОБА_8 одружений, не працевлаштований, тобто у нього відсутнє законне джерело доходів, йому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів відносно малолітньої падчерки, він не має на утриманні дітей чи інших осіб, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Слідчий суддя зазначив, що такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків з огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_10 та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою .
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що ані слідчим, ані прокурором не надано жодного належного та достатнього доказу, а лише самі припущення щодо того, що існують ризики з приводу перешкоджання кримінальному провадженню, переховування від органів досудового слідства та суду, продовження скоювання інших кримінальних правопорушень.
Сторона захисту вважає, що при обранні запобіжного заходу, прокурором не була доведена наявність хоча б одного з передбачених законодавством ризиків, не було надано жодного доказу наявності вказаних ризиків, а також не було надано суду доказів, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, а також те, що є докази існування вказаних ризиків взагалі.
Захист вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є необґрунтованим, упередженим та таким, що не підтверджений жодним письмовим доказом зі сторони обвинувачення. ОСОБА_8 має постійне місце мешкання у місті Кривий Ріг, де мешкає по АДРЕСА_1 .
Факт перебування ОСОБА_8 у розшуку, про що наголошується слідчим суддею в оскаржуваному судовому рішенні, спростовується поясненнями самого ОСОБА_8 , відповідно до яких останньому не було відомо про оголошення його у розшук.
Ризик того, що ОСОБА_8 може впливати на свідків також є непідтвердженим, оскільки в ході досудового слідства по даному кримінальному провадженні були допитані як потерпіла так і свідки, які надали слідству покази. Матеріали справи не містять відомостей про тиск на потерпілу та свідків зі сторони ОСОБА_8 .. Сам підозрюваний у судовому засіданні зазначав, що він не спілкується ні з потерпілою, ні зі своєю дружиною.
Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, доказів наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України суду надано не було сторона захисту вважає за можливе застосування, щодо останнього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Під час апеляційного перегляду:
- захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити;
- прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважала ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позицію сторін, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачено законом покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, що, відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК дає підстави для застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у скоєнні вказаного кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не оскаржується, тому на підставі ч.1 ст. 404 КПК України не перевіряється.
Апеляційний суд зазначає, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_8 усвідомлюючи суворість можливого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Покарання, передбачене санкцією інкримінованої ОСОБА_8 статті - позбавлення волі стоком від десяти до п'ятнадцяти років.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема потерпілих. В разі здійснення на них впливу з боку підозрюваного ОСОБА_8 останні можуть змінити свої покази, чим ввести орган досудового розслідування в оману та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще не завершено, що вказує на те, що свідки у справі не допитані у судовому засіданні, а тому підозрюваний ОСОБА_8 може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом вмовлянь або погроз, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання захисника, що слідчим суддею не враховані відомості про особу ОСОБА_8 , спростовуються змістом оскарженого судового рішення, відповідно до змісту якого вбачається, що слідчим суддею враховано особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, стан його здоров'я та відсутність судимостей у останнього.
Отже, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою щодо ОСОБА_8 є виправданим та таким, що в повній мірі зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та забезпечити ефективність досудового розслідування
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статтями 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного за ч.4 ст.152, ч.6 ст.125 КК України ОСОБА_8 строком до 11 березня 2024 року включно без визначення застави - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4