Провадження № 11-кп/803/406/24 Справа № 185/278/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
захисниці ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження №12022221070000672 від 26.09.22 року щодо ОСОБА_9 , за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_9 , поданими на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оскіл Ізюмського району Харківської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років та визначенням початку строку відбування покарання з дня затримання - з 14 жовтня 2022 року та залишенням раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набуття вироком чинності.Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 4869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять ) гривень 03 коп..
Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
встановила:
Вироком суду першої інстанції встановлено, що 14 травня 2022 року, близько 20 години, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник злочинний намір направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер діяння, та бажаючи діяти саме таким чином, ОСОБА_9 , ставлячи за мету умисне позбавлення життя ОСОБА_10 з мотивів особистих неприязних відносин, викликаних особистою образою, усвідомлюючи, що нанесення ударів ножем у шию та грудну клітину є життєво-небезпечним для життя останнього, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого, взяв з робочої поверхні столу ніж, та тримаючи його у правій руці наніс один удар в область шиї та один удар в задню поверхню грудної клітини ОСОБА_10 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї зліва у ділянці надпліччя, проникаюча у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, яка по ступеню тяжкості має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя та колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини справа, рановий канал якого являється касальним непроникаючим у плевральну порожнину.
Смерть ОСОБА_10 настала від колото-різаного поранення шиї зліва у ділянці надпліччя, проникаючої у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, що супроводжувалось зовнішньою та внутрішньою кровотечею і призвело до розвитку масивної крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковані судом за ч.1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
У поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати у частині призначеного ОСОБА_9 покарання у зв'язку із невідповідністю розміру призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, та призначити новим вироком покарання ОСОБА_9 за ч.1 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.
Прокурор вважає, що суд не приділив належної уваги вимогам ст.65 КК України і не врахував, що ОСОБА_9 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення під час тимчасової окупації м.Ізюм Харківської області, у вчиненому не розкаявся, за місцем мешкання характеризується вкрай негативно і намагався перекласти провину за вчинений злочин на потерпілого, який є сином ОСОБА_9 , переслідуючи, таким чином, мету уникнення від покарання.
Крім того, прокурор зауважує, що ОСОБА_9 скоїв убивство свого сина, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною.
Потерпіла ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі також просить про ухвалення нового вироку у частині призначеного покарання ОСОБА_9 і призначити тому покарання за ч.1 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.
Потерпіла посилається на аналогічні із апеляційною скаргою прокурора обставини, доповнюючи, що її син - загиблий ОСОБА_10 - був спокійною за характером людиною, ніколи не приймав участі у конфліктах. Тому, посилання ОСОБА_9 на те, що ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_11 і намагався під час подій задушити обвинуваченого, не відповідає дійсності. Навпаки, її колишній чоловік ОСОБА_12 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, завжди поводив себе неадекватно та постійно хапався за ножі, внаслідок чого вона вимушена була у 1997 році розлучитись із ним.
Потерпіла зазначає, що була глибоко шокована звісткою від правоохоронних органів про смерть свого другого сина і вважає призначене ОСОБА_9 покарання м'яким та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі просить про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції задля належної, на думку апелянта, перекваліфікації його дій з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 (124?) КК України та усунення допущених численних процесуальних порушень.
Зокрема, обвинувачений вважає визначально помилковою надану слідчим під час досудового розслідування правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, оскільки він вимушений був захищатись від протиправного посягання на нього з боку сина, ОСОБА_13 і беззаперечно діяв у стані самозахисту та афекту, не маючи намірів убивати свого сина і такі дії та наміри підтверджують свідки по справі - його сусіди ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Апелянт вважає, що слідчий експеримент за його участю був проведений із суттєвими порушеннями вимог діючого КПК України, оскільки, слідчий ОСОБА_17 пропонував йому показати рукою на ножі, які лежали на столі, хоча, під час конфлікту ніж опинився на підлозі між ним та сином, коли ОСОБА_11 кинувся на нього та повалив стіл із ножами і почав його душити. Він же, втрачаючи свідомість, був вимушений захищати своє життя і випадково взяв ніж, який лежав на підлозі поруч і ним заподіяв два удари у плече ОСОБА_18 ; як потім з'ясувалось, це були два удари у шию.
Про свої дії у стані самозахисту він заявляв під час досудового розслідування, як і обставини аморального способу життя свого сина, який неодноразово бив його і бабусю і про це знали ті ж сусіди ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Апелянт вважає процесуальним порушенням відсутність проведеної по справі судово-психіатричної експертизи, яка б могла встановити наявність у нього під час конфлікту стану сильного душевного хвилювання внаслідок неправомірних дій сина.
Обвинувачений посилається також на відсутність наданої судом можливості повного ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та пасивної поведінки захисниці ОСОБА_21 .
Під час апеляційного перегляду:
-прокурор ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_9 ;
-обвинувачений ОСОБА_9 та його захисниця ОСОБА_8 , підтримуючи апеляційні вимоги обвинуваченого, у свою чергу, заперечували проти апеляційних скарг представника державного обвинувачення та потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження у межах поданих апеляційних скарг та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ґрунтуються на зібраних по справі та перевіреними судом доказах, є обґрунтованими та належним чином умотивованими.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження не визнав себе винним, його провина у вчиненому повністю підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами:
- поясненнями допитаної потерпілої ОСОБА_7 , яка зазначила суду про наявність постійних неприязних стосунків між її сином, ОСОБА_22 , та його батьком - обвинуваченим ОСОБА_9 , який завжди проявляв агресію до сина і постійно зловживав спиртними напоями, внаслідок чого вона вимушена була розлучитись із ним;
- поясненнями свідка ОСОБА_23 , яка підтвердила, що є кумою обвинуваченого, підтримує з ним гарні стосунки і вживала 14.05.22 року спільно із батьком та сином Книшами спиртні напої, між якими раптом спалахнув конфлікт і почалась бійка, під час якої ОСОБА_10 почав душити батька. Вона намагалась втрутитись та припинити бійку, але, не змогла та відлучилась до сусідньої кімнати. Коли вийшла - побачила на шиї у ОСОБА_13 кров, а поряд лежав ніж. Обвинуваченого на місці не було. Вважає, що, окрім ОСОБА_9 , ножових поранень ОСОБА_10 ніхто нанести не міг;
- даними рапорту чергового Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 25.09.2022 року, згідно якого 25.09.2022 року о 11.47 годині було отримано повідомлення про те, що військовослужбовцями ЗСУ було доставлено гр. ОСОБА_9 , який повідомив, що 14.05.22 в ході сварки вбив ножем свого сина - ОСОБА_10 ;
- даними протоколу огляду місця події від 21.09.2022 року, згідно якого земельна ділянка розташована поруч із кладовищем по вул. Шекспіра в м. Ізюмі, за координатами - довгота 49.22175, ширина - 37.2479077. Огляду підлягає захоронення №338 . Відповідно до протоколу, в 12.43 у захованні № 338 викопано тканевий мішок синього кольору в якому знаходився труп чоловіка, в якого обриси обличчя не визначаються, на лівій бічні поверхні шиї майже в надключичній ділянці присутня веретеноподібна рана, з рівними краями, з загостреним верхнім кінцем, закрученим , розмірами 3,5 х 1,5. Будь-яких інших пошкоджень при зовнішньому огляді не виявлено;
- даними дослідженого судом журналу реєстрації надходження трупів КНП «ЦМЛ Піщанської Богоматері», де під № 338 похований ОСОБА_10 ,1991 року народження;
- протоколом пред'явлення трупа для впізнання від 06.10.2022 року, та додатки до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_23 впізнала труп ОСОБА_10 по рисам обличчя, статурі, зубам, одягу;
- висновку експерта № 10-12/2749-С/22 від 06 жовтня 2022 року у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї зліва у ділянці надпліччя, проникаюча у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, яка по ступеню тяжкості має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя та колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини справа, рановий канал якого являється касальним непроникаючим у плевральну порожнину, яка по ступеню тяжкості має ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_10 настала від колото-різаного поранення шиї зліва у ділянці надпліччя, проникаючої у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, що супроводжулось зовнішньою та внутрішньою кровотечею і призвело до розвитку масивної крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Різане поранення утворилось від дії колючо-ріжучого предмета (знаряддя), володіючого ріжучими властивостями, металевого виготовлення, на що вказують результати судово-медико-криміналістичного дослідження. Колото-різане поранення утворились від дії колючо-ріжучого предмета (знаряддя), плоскої форми, типа клинка ножа, ширина леза якого на рівні погруження, становить, не менше, ніж 2,0 см. Враховуючи характер колото-різаного поранення, виявленого при експертизі трупа, експерт приходить до підсумків, що колото-різане поранення утворилось дією одностороннє гострого, плоского, типу клинка ножа, колюче-ріжучого предмета, з лезом середньої гостроти, обухом «П» - подібного обушка, з помірно вираженими ребрами, найбільша ширина зануреної частини клинка цього предмета була не менше 2,0 см., не виключена можливість заподіяння тілесних ушкоджень, встановлених при експертизі ;
- висновок експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи трупів відділення №2, №17-13/166-МКС/2749-С/22 від 06.10.2022 року, відповідно до якого при проведенні контактно-дифузійного дослідження за методом кольорових відбитків на контактограммі, в місці контакту з раною та на вішаленні, спостерігаються поодинокі пилоподібні точкові частинки іонів заліза, забарвленні в зелений колір, що є характерним для забруднення об?єкту залізовмісним тилом. Інших забарвлень, характерних для наявності металів міді, свинцю і нікелю, не виявилося. В контролі маркерами поза зоною контакту з пошкодженням з?явилося забарвлення заліза - зеленого кольору, міді чорного кольору, свинцю червоно-помаранчевого кольору, нікелю синьо-фіолетового кольору;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.10.2022 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_23 розповіла та показала , як вона разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_10 випивали на кухні за столом в її домі по АДРЕСА_3 . Потім вона та ОСОБА_24 пішли покласти спати дітей. ОСОБА_24 залишилася в спальній кімнаті, а вона повернулася до ОСОБА_10 та обвинуваченого. Через деякий час вона пішла в спальну кімнату, а як повернулася, то побачила, що ОСОБА_10 лежить в кухні на підлозі, головою до вхідних дверей на правому боці, весь у крові з помітною раною на лівій стороні шиї. На підлозі була кров, та лежав поруч кухонний ніж з червоною ручкою весь в крові. Потім зайшла ОСОБА_24 та повідомила, що у ОСОБА_10 немає пульсу. ОСОБА_9 на той час з квартири зник;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 08.11.2022 року, під час проведення якого за участю свідка ОСОБА_23 остання вказала на річ (кухонний ніж) під № 4, та повідомила, що кухонний ніж під № 4 належить їй, який постійно зберігала за адресою: АДРЕСА_3 . Крім цього свідок ОСОБА_23 повідомила, що кухонний ніж під № 4 вона виявила 14.05.2022 року, приблизно о 20:00, у приміщенні кухні на підлозі за адресою: АДРЕСА_3 . На поверхні леза ножа були нашаруванням речовини біологічного походження червоного кольору, схожої на кров. Поруч знаходилось тіло без ознак життя - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту (додатковий) від 12.10.2022 року із додатками до нього, відповідно до якого ОСОБА_9 розповів, та показав, як він разом із ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_23 розпивали спиртне на кухні за столом в домі ОСОБА_23 по АДРЕСА_3 . Потім ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пішли покласти спати дітей. ОСОБА_24 залишилася в спальній кімнаті, а ОСОБА_10 та він залишились розпивати спиртні напої. Під час розпиття спиртного між ними спалахнула сварка яка переросла у бійку, де ОСОБА_10 однією рукою схопив його за горло, та почав душити, іншою рукою наніс декілька ударів в область голови. ОСОБА_23 зробила їм зауваження, та відтягувала ОСОБА_10 , проте у неї нічого не вийшло. Через деякий час вона пішла знову в спальну кімнату, а останні продовжили битися на підлозі. Він відчув запаморочення в голові, взяв зі столу кухонний ніж у праву руку, та наніс два удари, а саме один у область шиї, та один в спину. Потім він викинув ніж на підлогу, відштовхнув ОСОБА_10 , а сам вийшов з вказаного приміщення кухні, та заховався у іншій квартирі вказаного будинку. Після чого він чув як ОСОБА_23 повернулася, потім зайшла ОСОБА_24 , та повідомила що, у ОСОБА_10 немає пульсу;
- висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно - кріміналістичного центру МВС України від 15.12.2022 року № СЕ-19/121-22/15695-БД відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК - профіль) зразка букального епітелію гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об?єкт № 1.1), який є біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність вищевикладених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і доведеність «поза розумним сумнівом» у причетності ОСОБА_9 до його вчинення.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого є аналогічними за змістом із наведеними ним та його захисником доводами під час розгляду матеріалів кримінального провадження у суді першої інстанції.
Як убачається із змісту оскаржуваного вироку, судом такі доводи проаналізовані під кожним із доказів, їм надана відповідна оцінка, із посиланням на відповідні докази та матеріали провадження і колегія суддів погоджується з ними.
Зокрема, матеріалами кримінального провадження, показами потерпілої ОСОБА_25 встановлено існування між сторонами конфлікту тривалих неприязних стосунків як між батьком та сином та прояв постійної агресії з боку ОСОБА_9 до сина. Під час конфлікту обидві сторони знаходились у стані алкогольного сп'яніння, що і спровокувало черговий конфлікт та бійку між обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_9 , застосувавши ніж (тобто, предмет із завідомо відомими обвинуваченому небезпечними колюче-ріжучими властивостями), наніс ним умисно ножові поранення у життєво важливі частини тіла свого сина - у область шиї, пошкодивши легеню та покинув місце вчинення злочину.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неспроможність доводів обвинуваченого ОСОБА_9 щодо знаходження його у стані сильного душевного хвилювання, або афекту під час конфлікту із ОСОБА_10 та відсутність будь-яких підтверджень щодо посягання з боку ОСОБА_10 на життя обвинуваченого, яке могло бути підставою для твердження про стан необхідної оборони у його батька.
Обставини та спосіб нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізація, послідовність та динамічність, поведінка після завдання поранень, правильно проаналізована судом як підстава для надання правової кваліфікації діям ОСОБА_9 саме як умисного убивства свого сина, ОСОБА_10 , за ч.1 ст.115 КК України.
Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо належності та допустимості як доказу даних протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_9 12 жовтня 2022 року.
Так, слідчий експеримент за участі обвинуваченого був проведений з метою перевірки й уточнення відомостей про події, що стались з загиблим. Усім учасникам, зокрема обвинуваченому, були роз'яснені їх права та обов'язки, надавалась можливість надати свої зауваження, заперечення чи висловити про наявність тиску. Протокол слідчого експерименту підписали учасники процесуальної дії, зазначивши про відсутність зауважень і доповнень. Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст.240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо неправомірного отримання відомостей від обвинуваченого у ході слідчого експерименту.
Крім цього, зазначена обвинуваченим ОСОБА_9 під час слідчого експерименту хронологія та послідовність подій (зокрема, щодо місця, часу подій та присутності інших осіб), та предмет злочину співпадає із поясненнями свідка ОСОБА_23 , яка, у свою чергу, під час проведених із нею процесуальних дій також показала та пояснила про обставини сварки батька та сина ОСОБА_26 під час сумісного вживання спиртних напоїв та бійки між ними; упізнала ніж, який вона побачила на підлозі із слідами крові та наявність тілесних ушкоджень на шиї у ОСОБА_13 .
Підстав як для іншої правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , так і для скасування вироку суду за зазначеними у апеляційній скарзі обвинуваченого обставинами колегія суддів не убачає, як і підстав для задоволення наведених у апеляційних скаргах прокурора та потерпілої обставин щодо ухвалення нового вироку у частині призначеного ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.115 КК України.
Так, суд першої інстанції, врахувавши положення ст.65 КК України, із посиланням на п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії особливо тяжких злочинів, ступінь негативних та непоправимих наслідків у вигляді смерті потерпілого, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, відповідно до приписів ст.89 КК України, вину не визнав та не засудив свої дії.
Обставин, відповідно вимог ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Обставинами, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого суд зазначив вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в алкогольному сп'янінні (про що зазначав у апеляційній скарзі прокурор.
За сукупністю вищевикладених обставин суд застосував вид і розмір покарання, пов'язане із ізоляцією ОСОБА_9 від суспільства, у виді позбавлення волі та у межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Колегія суддів погоджується, що таке покарання буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.115 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду, а для ОСОБА_9 , який утримується під вартою, - у той же строк та спосіб, починаючи з дня вручення йому копії ухвали суду апеляційної інстанції.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3