Справа № 761/5518/24
Провадження № 1-кс/761/4199/2024
23 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000121 від 29.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.4 ст.190; ч.5 ст.190 КК України,
в провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000121 від 29.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.4 ст.190; ч.5 ст.190 КК України, під час обшуку автомобіля, а саме: ключів від автомобіля, свідоцтва про реєстрацію на ТЗ серія та номер: НОМЕР_1 та автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить на праві власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ), із забороною будь-яким фізичним чи юридичним особам розпоряджатися цим майном.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження,відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2023 під № 42023102100000121 щодо заволодіння чужим майном.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, які за попередньою змовою між собою вчиняють шахрайські дії, направлені на заволодіння чужим майном, використовуючи при цьому заздалегідь підроблені документи, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна.
Допитано в якості свідка оперуповноваженого УСР в місті Києві ДСР Національної поліції України ОСОБА_6 , який повідомив про те, що під час супроводження матеріалів кримінального провадження встановлено причетність групи осіб, які за попередньою змовою, діючи умисно, з метою особистого збагачення, створили злочинну організацію, для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з шахрайськими діями на території України. Під час розслідування зазначеного кримінального правопорушення встановлено, що особи займаються шахрайськими діями, а саме підшукують осіб похилого віку, в яких є нерухоме майно та використовуючи заздалегідь підроблені документи звертаються до приватних нотаріусів для видачі довіреностей на право здійснювати переоформлення зазначеного нерухомого майна та в подальшому розпоряджатися майном, в тому числі здійснювати його продаж, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна.
Під час перевірки встановлено коло осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення:
1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 серед учасників групи має прізвисько « ОСОБА_8 ». Підшукує, координує та фінансує осіб для вчинення шахрайських дій пов'язаних із заволодінням грошових коштів банківських установ та нерухомого майна громадян. Користується автомобілями Mitsubishi н.з. НОМЕР_5 , Lexus ES350 н.з. НОМЕР_6 .
2. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 . Приймає безпосередню участь у виготовленні підробних документів для вчинення шахрайських дій. Серед учасників групи має прізвисько « ОСОБА_10 ». Користується автомобілем Lexus, RX 350 н.з. НОМЕР_7 . Також користується гаражами № НОМЕР_8 за адресою м. Київ вул. Автозаводська, 71-А.
3. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 . Серед учасників групи має прізвисько « ОСОБА_12 ». ОСОБА_13 є виконавцем злочинної групи, а саме за вказівкою ОСОБА_4 та ОСОБА_14 займається пошуком безпосередньо вчиняє шахрайські дії в сфері нерухомості та незаконного отримання кредитних грошових коштів банківських установ та нотаріальні довіреності по підроблених документах. Користується автомобілем Chevrolet Aveo н.з. НОМЕР_9
4. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_10 ; уродженка Україна місто Київ зареєстрована: АДРЕСА_5 . ОСОБА_16 надає консультацію перед вчинення злочину безпосередньо ОСОБА_13 , а також іншим особам. Користується автомобілями Smart Dortwo н.з. НОМЕР_11 , Nisan Altima н.з. НОМЕР_12
5. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Проживає: АДРЕСА_6 . Остання займається пошуком осіб, які в подальшому будуть вчиняти шахрайські дії, також особисто відвідує нотаріусів з підробленими документами та отримує доручення з метою використання їх для незаконного заволодіння об'єктами нерухомості.
6. ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Проживає: АДРЕСА_7 . За вказівкою ОСОБА_19 використовуючи підроблені документи отримує доручення з метою використання їх для незаконного заволодіння об'єктами нерухомості.
Так, 17.09.2023 ОСОБА_13 , на автомобілі Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_9 разом з ОСОБА_19 , прибув до приватного нотаріуса
ОСОБА_20 , за адресою м. Київ, проспект Перемоги, буд. 123, оф. 212, тел.: НОМЕР_13 та ОСОБА_13 передав документи ОСОБА_19 які заздалегідь підготовив ОСОБА_14 , для вчинення шахрайських дій а саме отримання довіреності на право розпоряджатися майном квартирою в
АДРЕСА_8 , виконувала роль ОСОБА_21 та видала довіреність на ОСОБА_22 тривалістю на 1 рік, реєстраційний номер 55736156 від 18.09.2023, номер у реєстрі нотаріальних дій 2359, бланк: HСP 595944.
Крім цього, 27.10.2023 ОСОБА_13 , разом з ОСОБА_19 та
ОСОБА_23 , приїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_9 . ОСОБА_19 спільно з
ОСОБА_23 , піднялися до приміщення нотаріуса для отримання довіреності на право розпоряджатися майном, а саме квартирою в АДРЕСА_10 . ОСОБА_23 , виконувала роль померлої ОСОБА_24 ІНПП НОМЕР_14 та видала довіреність на ОСОБА_25 тривалістю 1 рік реєстраційний номер 55905525 від 27.10.2023, номер у реєстрі нотаріальних дій 2716, бланк: HCO 660078. В результаті вказаних дій даний об'єктом нерухомого майна був незаконно переоформлений.
08.12.2023 відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 1489, виданий 08.12.2023, видавник: ОСОБА_26 , приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_10 , відчужена ОСОБА_25 яка діяла на підставі довіреності від імені померлої ОСОБА_24 , ОСОБА_27 .
Згідно відповіді комунального підприємства «МІСЬКА РИТУАЛЬНА СЛУЖБА» міста Івано-Франківськ, відповідно до запису в реєстрі поховань гр. ОСОБА_24 , 1941 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , похована 10.08.2021 на міському кладовищі в с. Чукалівка Івано-Франківської міської територіальної громади. Згідно договору-замовлення організацію та поховання вказана ОСОБА_25 .
Також, 03.11.2023 ОСОБА_13 , на автомобілі Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_9 разом з ОСОБА_16 , приїхали до приватного нотаріуса
ОСОБА_28 , за адресою м. Київ, проспект Червоної Калини (проспект Маяковского), буд. 26 та ОСОБА_13 зайшов до приміщення нотаріуса для отримання довіреності на право розпоряджатися майном, а саме земельною ділянкою 8000000000:75:800:0012. ОСОБА_13 виконував роль
ОСОБА_29 та діючи від його імені видав довіреність на гр. ОСОБА_30 , ІНПП НОМЕР_15 тривалістю на 1 рік (реєстраційний номер 55933629 від 03.11.2023, номер у реєстрі нотаріальних дій 1467, бланк: HСP 533202), з метою шахрайським шляхом заволодіти вказаним майном.
Далі, 21.11.2023 ОСОБА_13 , на автомобілі Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_9 разом з ОСОБА_19 , приїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_31 за адресою м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 50, де ОСОБА_13 передав заздалегідь підроблені документи ОСОБА_19 які раніше підгодовував ОСОБА_14 для вчинення шахрайських дій, а саме отримання довіреності на право розпоряджатися квартирою в
АДРЕСА_11 . В даному епізоді ОСОБА_19 виконувала роль ОСОБА_21 та видала довіреність на ОСОБА_22 тривалістю на 1 рік (реєстраційний номер 56000896 від 21.11.2023, номер у реєстрі нотаріальних дій 2006, бланк: HСP 197976).
18.12.2023 ОСОБА_13 , на автомобілі Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_9 разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_32 , приїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_20 за адресою м. Київ пр-т Перемоги, буд. 123, оф. 212, де ОСОБА_19 надала консультацію ОСОБА_33 , яким чином необхідно себе поводити та про що говорити у приміщенні нотаріуса, з метою вчинення злочину. Після проведення необхідних консультацій ОСОБА_32 піднялася до офісу для отримання довіреності на право розпоряджатися майном, а саме квартирою в АДРЕСА_12 . В даному епізоді ОСОБА_34 , виконувала роль померлої ОСОБА_35 , яка була власницею квартири та видала довіреність на ім'я ОСОБА_36 тривалістю на 3 роки (реєстраційний номер 56092886 від 18.12.2023, номер у реєстрі нотаріальних дій 3149, бланк: HCO 660326).
06.02.2024, під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить на праві власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ), за адресою: АДРЕСА_13 , виявлено та вилучено: ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію на ТЗ серія та номер: НОМЕР_1 .
Також обшуком вилучено автомобіль марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 .
Автомобіль направлено на зберігання на спеціалізований штраф-майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.
06.02.2024, на підставі ст. 98 КПК України винесено постанову про визнання речовим доказом речей, які вилучені в авто, а також автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , оскільки цей транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення.
Вказані речі є тимчасово вилученим майном та мають значення речових доказів, а тому з метою їх збереження та запобігання, подальшого відчуження, знищення, та призначення експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.
З метою всебічного, об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження, встановлення істини у провадженні, збереження речових доказів, запобігання, подальшого відчуження, знищення та призначення експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити його.
Володілець майна ОСОБА_4 зазначив, що вказаний автомобіль належить його матері, він ним користувався у підприємницькій діяльності перевозив товар. У вчиненні кримінальних правопорушень, вказаний транспортний засіб не використовувався. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, дійшла висновку про наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно положення частини 2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження № 42023102100000121 від 29.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.4 ст.190; ч.5 ст.190 КК України.
06.02.2024, під час проведення обшуку автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить на праві власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ), за адресою: АДРЕСА_13 , виявлено та вилучено: ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію на ТЗ серія та номер: НОМЕР_1 .
Також обшуком вилучено автомобіль марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 .
Автомобіль направлено на зберігання на спеціалізований штраф-майданчик за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.
06.02.2024, на підставі ст. 98 КПК України винесено постанову про визнання речовим доказом речей, які вилучені в авто, а також автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , оскільки цей транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Однак, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що зазначений автомобіль відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу для даного кримінального провадження. Матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що вказане тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування. Не наведено належних обґрунтувань, для доведення яких саме обставин, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження, відповідно до вимог ст.91 КПК України, вказаний автомобіль, ключі до нього та технічний паспорт, можуть бути використаний
Не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_5 та право користування, володіння ОСОБА_4 виправдовує завдання кримінального провадження.
Також, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, а прокурором не надано відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_4 ймовірно причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.4 ст.190; ч.5 ст.190 КК України, та вилучений автомобіль, ключі до нього та технічний паспорт в ході проведення обшуку має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення або є засобами вчинення кримінального правопорушення та/або містить у собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що на день розгляду клопотання прокурора власнику тимчасово вилученого майна, а також ОСОБА_4 про підозру не повідомлено
Враховуючи вищевикладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт тимчасового вилученого майна, а також недоведеність прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:
«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).
2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».
Таким чином, враховуючи положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, на переконання слідчого судді, накладення арешту у даному випадку призведене до порушення справедливого балансу між інтересами власника ОСОБА_5 та володільця ОСОБА_4 , гарантованим їй законом, і завданнями цього кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та відсутність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000121 від 29.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.4 ст.190; ч.5 ст.190 КК України, під час обшуку автомобіля, а саме: ключів від автомобіля, свідоцтва про реєстрацію на ТЗ серія та номер: НОМЕР_1 та автомобіля марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, VIN-номер: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить на праві власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ), із забороною будь-яким фізичним чи юридичним особам розпоряджатися цим майном, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Проголошення повного тексту ухвали відбудеться о 09 год. 20 хв. 28 лютого 2024.
Слідчий суддя