Справа № 761/5938/24
Провадження № 2/761/5699/2024
про відмову у відкритті провадження у справі
21 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -
У лютому 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вищезазначена позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Романишеної І.П.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилаючись на положення ст.391 ЦК України просить суд: зобов?язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, а саме - квартирою під номером АДРЕСА_1 шляхом виселення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.05.2023р. справа № 761/7413/19 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 припинити чинити дії, які перешкоджають користуватися та розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 , виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (https://reestr.court.gov.ua/Review/113149398).
З відомостей, які містяться в ЄДРСР вбачається, що вказане рішення не оскаржувалося.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Зі змісту рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24.05.2023р., а також позовної заяви від 15.02.2024р. вбачається, що позивач посилаються на аналогічні докази, що підтверджують факт неможливості потрапити до належної йому квартири (акти про неможливість потрапити до квартири від 14.07.2018р., 04.08.2018р., 15.09.2018р., заяви про вжиття заходів щодо допуску позивача до квартири від 22.01.2019р. №32562749 та від 23.01.2019 №32594938.), оцінка відповідних доказів була надана судом та зафіксована в рішенні суду у справі №761/7413/19.
При цьому, у позовній заяві не вказано про докази, які були б датовані пізнішими датами та, на переконання позивача, підтверджували факт чинення відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні належною йому квартирою АДРЕСА_1 .
З вищевикладеного слідує, що на момент подачі позовної заяви, є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. При цьому, Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 186, 259, 260, 354-355 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення першкод у користуванні нерухомим майном, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА