Справа №760/18919/23
2/760/4747/24
про закриття провадження у справі
26 лютого 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого: судді Зуєвич Л.Л., за участю секретаря судового засідання Кушніра Р.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /далі - ФОП ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про стягнення коштів за договором про надання послуг,
Рух справи
18.08.2023 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій ставиться питання про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 32 900,00 грн та 5 000,00 грн моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Шереметьєву Л.А.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29.09.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
На підставі розпорядження № 264 від 20.02.2024 про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/18919/23.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 для розгляду зазначеної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 21.02.2024.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Вивчивши матеріали справи, суд звертає увагу на наступне.
29.11.2023 представник відповідача - адвокат Серебряніков В.Є (діє на підставі ордеру) подав до суду заяву про закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) /а.с. 37/.
В обґрунтування такої заяви вказується, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 760/13782/22 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: дитячий садочок «Валентинка» (ЖК «Династія») про невиконання зобов'язання та відшкодування шкоди, у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідне рішення суду набрало законної сили.
13.12.2023 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 56-58).
Розглянувши вказані заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 757/76933/17 (провадження № 61-7308св23), тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що «не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів справи свідчить, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 760/13782/22 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: дитячий садочок «Валентинка» (ЖК «Династія») про невиконання зобов'язання та відшкодування шкоди, у задоволенні позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111291518, а.с. 39-41). Дане рішення набрало законної сили 03.07.2023. Інформація, яка б свідчили про наявність оскарження такого судового рішення в установленому законом порядку - відсутня.
В матеріалах справи міститься копія позовної заяви у справі № 760/13782/22, в якій підстави позову та вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 32 900,00 грн та 5 000,00 грн моральної шкоди, є тотожними тим, що заявлені у справі № 760/18919/23 (а.с. 42-44).
Так, у справі № 760/13782/22 ОСОБА_1 просила розірвати зобов'язання за договором від 21.02.2022 № 103 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; відшкодувати збитки, завдані виконавцем за невиконання умов договору від 21.02.2022 № 103 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у сумі 32 900,00 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду за невиконання зобов'язання у сумі 5 000,00 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати в сумі 3 664,89 грн та 3% річних у розмірі 33,39 грн.
Позовні вимоги були мотивовані, зокрема тим, що: між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - директором дитячого садка «Валентинка», виникли зобов'язання у вигляді договору від 21.02.2022 № 103 про надання освітніх послуг. Відповідно до п. 1.1. договору ФОП ОСОБА_2 за рахунок коштів замовника ОСОБА_1 зобов'язується надати освітні послуги у сфері дошкільної освіти дитині споживача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пунктом 3.1. договору зазначено, що споживач сплачує річний внесок та щомісячну оплату за освітні послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений у договорі, відповідно до сум вказаних у затвердженому Прайс-Листі. 23.02.2022 споживачем на розрахунковий рахунок виконавця сплачено 32 900,00 грн, з яких 27 900,00 грн - оплата за три місяці відвідування дитиною садочка та 5 000,00 грн - оплата річного внеску. 04.03.2022 споживач звернувся до виконавця з проханням про повернення сплачених вищезазначених коштів, 18.03.2022 споживачем було надіслано рекомендованим листом претензію. Позивач отримала лист-відповідь від 08.09.2022, відповідно до якого відповідач не зміг виконати зобов'язання за договором у зв'язку з подіями надзвичайного характеру. Відтак просила позов задовольнити.
Співставленням змісту судового рішення у цивільній справі № 760/13782/22 та позовної у справі № 760/18919/23 установлено, що обидва позови подані з одних і тих же підстав - невиконанням умов договору від 21.02.2022 № 103, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Отже ураховуючи, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 900,00 грн, сплачених за договором від 21.02.2022 № 103 та моральної шкоди за невиконання зобов'язання у сумі 5 000,00 грн вже були предметом судового розгляду і по ним прийняте рішення суду, яке набрало законної сили, правові підстави для подальшого розгляду справи № 760/18919/23 відсутні, а провадження у ній підлягає закриттю.
Наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, є безумовною підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
При цьому суд роз'яснює, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо витрат на правничу допомогу
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 № 755/3436/20 (61-20476св21) викладено правову позицію за змістом якої ч. 3 ст. 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов'язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов'язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача.
У справі, що є предметом розгляду, позивачами заяви про відмову від позову не подавалось.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 760/13782/22 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: дитячий садочок «Валентинка» (ЖК «Династія») про невиконання зобов'язання та відшкодування шкоди, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.
Незважаючи на це, у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з до суду з новим позовом у дані справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Наведені обставини дають підстави вважати, що такі дії позивача підпадають під поняття зловживання процесуальними правами.
Зважаючи на викладене, суд вбачає підстави для покладення на позивача сплаченого ним судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.
Звертаючись з клопотанням про закриття провадження у справі представник відповідача ставить питання про стягнення з ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження надання якої долучив:
-копію договору про надання правничої допомоги від 24.11.2023 (а.с. 45-46);
-копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 24.11.2023 (а.с. 47);
-копію рахунку на оплату правничої допомоги (а.с. 48);
-копію платіжної інструкції від 24.11.2023 (а.с. 49);
-копію реєстру за рахунком (а.с. 50);
-копію звіту про надання правничої допомоги від 27.11.2023 (а.с. 51);
-копію ордеру від 27.11.2023 (а.с. 52);
копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 53).
Співмірність та пов'язаність з розглядом даної справи витрат позивача на професійну правничу допомогу позивач не оспорив і клопотання про зменшення їх розміру не заявив.
У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 748/1993/22, провадження № 61-3988св23).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Врахувавши складність справи та виконаних адвокатом відповідача робіт і наданих послуг, час, витрачений адвокатом, врахувавши зміст та кількість наданих стороною відповідача документів, суд вважає, що відповідачем доведено понесення ним витрат на надання правничої допомоги, проте їх розмір необхідно зменшити до 1 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 255, 256, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг, - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) 1 000,00 грн (одна тисяча гривень) судових витрат на правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич