Справа №760/2621/24
1-кп/760/2473/24
27 лютого 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст.194 КК України,
ОСОБА_6 , 25.12.2023, приблизно о 22:10 годин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля приміщення магазину-кафе «НОН-СТОП», де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_4 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на умисне пошкодження чужого майна загально-небезпечним способом, шляхом вільного доступу зайшов до середини приміщення вказаного магазину-кафе, утримуючи при собі пластикову каністру червоного кольору із паливно-мастильною речовиною - бензином А-95 Євро, що було ним напередодні придбано на АЗК «Кло», що по вул. Вадима Гетьмана, 27 А.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна загально-небезпечним способом, знаходячись в приміщенні магазину-кафе «НОН-СТОП», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 40 А, ОСОБА_6 , використовуючи заздалегідь заготовлений предмет для пошкодження вищевказаного приміщення, а саме пластикову каністру із паливно-мастильною речовиною - бензином А-95 Євро, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись єдиним злочинним умислом, почав висловлюватись погрозою помсти до працівників вказаного магазину-кафе «НОН-СТОП» у зв'язку з відмовою продажу йому алкогольних напоїв напередодні та, в продовження своїх злочинних дій, розпочав обливати паливно-мастильною речовиною - бензином А-95 Євро, яка знаходилася у пластиковій каністрі, підлогу та меблі в приміщенні магазину магазину-кафе «НОН-СТОП», при цьому в іншій руці утримуючи запальничку, тим самим погрожуючи працівникам вказаного магазину-кафе та відвідувачам про реальний намір здійснення підпалу кафе-магазину «НОН-СТОП», де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_4 » та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у його середині та належать ФОП « ОСОБА_4 ».
Так, в процесі здійснення дій для досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_6 був зупинений працівниками кафе-магазину «НОН-СТОП», відвідувачами вказаного закладу, не встигнувши виконати усі дії які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині, а саме, у незакінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна загально-небезпечним способом (підпалу), з невиконанням усіх дій, які є необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, які не залежали від його волі, що кваліфікується за ч.3 ст.15 ч.2 ст.194 КК України визнав повністю, розкаявся.
У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілого, свідків, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оскаржуються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Крім того, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оскаржуються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 доведена повністю.
Зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК України як незакінчений замах на умисне пошкодження чужого майна загально-небезпечним способом (підпалу), з невиконанням усіх дії, які є необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, які не залежали від його волі.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», повинен дослідити дані про особу обвинуваченого, з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб вчинення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 діяння відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, не працює, на обліках у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Вирішуючи питання щодо наявності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вказує, що рішення про їх встановлення насамперед має значення для правильного призначення покарання і має бути повністю самостійним, тобто незалежним від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Так, в ході судового провадження, обвинувачений відверто визнав свою провину, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку, повідомив суду фактичні обставини про вчинений ним злочин.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, наведені вище дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, не працює,на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває, його ставлення до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину, беручи до уваги, що потерпілий не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, та просив суд не позбавляти обвинуваченого волі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_6 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України покарання у виді позбавлення волі.
Тільки таке покарання на думку суду є необхідним та достатнім для обвинуваченого, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочину, беручи до уваги, що потерпілому майнова шкода від злочину не завдана і він не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України. При цьому, на думку суду, тривалість іспитового строку не може бути мінімальною.
Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за правилами ст. 69 КК України відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ст.124 КПК України.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази:
-каністру червоного кольору об'ємом 10 літрів, ватний тампон, які передані до камери схову речових доказів Солом'янського ГУ НП в м. Києві - знищити.
-куртку яка належить обвинуваченому ОСОБА_6 повернути останньому.
Стягнути з ОСОБА_6 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/69360-ФХД від 29.12.2023.
Стягнути з ОСОБА_6 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/69354-ФХД від 29.12.2023.
Стягнути з ОСОБА_6 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/69163-ФХД від 29.12.2023.
Стягнути з ОСОБА_6 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/69357-ФХД від 02.01.2024.
Стягнути з ОСОБА_6 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/844-ФХД від 10.01.2024.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1