Справа №760/28937/23 3/760/627/24
16 лютого 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГП, №530786, від 22.11.2023 року відносно ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 22.11.2023 р., близько 14 год. 10 хв., за адресою: м. Київ, бул.Чоколівський, 41, на вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, відмовився, в період дії правового режиму воєнного стану, своїми діями вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, чим було порушено ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим військового стану» та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ГП, №530786, від 22.11.2023 та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Кулакова В.В., суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух»водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування; знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян; на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу поліцейським та працівникам охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом; на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.
Водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов'язаний: а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу; на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством; вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, осіб з інвалідністю, велосипедистів і людей похилого віку; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів; не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту; перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі; своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль; під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі; надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами; надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю; вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів; оплачувати вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу.
Надавати транспортний засіб: а) поліцейським та працівникам охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; б) поліцейським, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов'язків по затриманню правопорушників. При цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством.
Згідно з п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Статтею 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП, №530786, від 22.11.2023 року відносно ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 22.11.2023 р., близько 14 год. 10 хв., за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 41, на вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, відмовився, в період дії правового режиму воєнного стану, своїми діями вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, чим було порушено ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим військового стану» та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що його зупинили, коли він керував власним транспортним засобом, та патрульні поліцейські просили надати його документи, що посвідчують особу. Проте спочатку він просив, щоб вони показали свої службові посвідчення. На його прохання надати документи та повідомити причину зупинку транспортного засобу - патрульні в різкій формі відмовили. Розуміючи, що інспектори УПП діють з перевищенням повноважень, він розпочав вести відеофіксацію на мобільний телефон. Однак, патрульні відібрали його мобільний телефон та в подальшому доставили його до районного управління. Жодних агресивних дій він не вчиняв, в тому числі і не вчиняв дії, які б могли містити ознаки злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулаков В.В. зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законному розпорядженню та вимогам поліцейського. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив ст.16 Закону України «Про дорожній рух» та п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Проте, серед переліку осіб, зазначених у п.7 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» немає представників управління патрульної поліції, а тому, якщо патрульний вчиняв дії відповідного до зазначеної норми, то він діяв з перевищенням повноважень, а тому його вимоги не можуть вважатися законними. Якщо аналізувати зміст ст.16 Закону України «Про дорожній рух», то в даній нормі немає жодної згадки щодо обов'язку надати та/або пред'явити документи, що посвідчують особу. Документом, що посвідчує особу є паспорт громадянина Україна чи іншої держави. Отже, вимога щодо пред'явлення документу, що посвідчує особу також не є вимогою, яка відповідає приписам нормативних актів, про які зазначено в протоколі, а тому не можна вважати ці вимоги законними.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення" за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, якими підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись стст. 185, 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за 185 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя Сергієнко Г.Л.