Справа № 758/12269/23
12 лютого 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Бойко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (надалі за текстом - відповідач), третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - третя особа) з позовом про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 01.03.2011 року зареєструвала шлюб з відповідачем.
Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачем.
Позивач зазначає, що протягом 2023 року відповідач почав погрожувати, що відбере сина, безпідставно звинувачує позивача, викликає поліцію та пише наклеп на неї. На її думку, це робиться з метою, щоб вона підписала документи про те, що вона відмовляється від частки у квартирі, яка набута у шлюбі. Позивач, як представник інтересів неповнолітньої дитини, заперечує та відмовляється від пропозиції відповідача, на що отримує погрози, у зв'язку з чим є спір щодо визначення місця проживання дитини.
Згідно з Постановою Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/7752/23 від 08 серпня 2023 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 255 грн.
Позивач опікується інтересами і потребами доньки, піклується про неї, займається її вихованням, слідкує за її розвитком та здоров'ям, вирішує всі побутові питання.
Визначення місця проживання дитини разом з позивачем відповідає її інтересам, оскільки позивач має стабільний дохід, постійно слідкує за станом здоров'я сина, піклується про його розвиток, має з сином тісний психологічний контакт та прив'язаність, а відтак, має можливість забезпечити сину належні умови проживання та у повній мірі займатися вихованням дитини. Також зазначила, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача з дитиною.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що викладені в позовній заяві твердження про непорозуміння і проблеми у сім'ї, конфлікти не відповідають дійсності, не підтверджені доказами та направлені на дискредитацію його як батька, та створення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні із нею. Відповідач усвідомлює свою відповідальність як батька, бере участь у вихованні сина в тій мірі, наскільки це дозволяє йому позивач, спілкується із сином. Звернув увагу суду на те, що він жодним чином не заперечував і не заперечує проти проживання сина з позивачем, Вважає, що певні непорозуміння між ним та позивачем не свідчать про наявність між ними спору щодо місця проживання дитини. З огляду на викладене, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
03.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначила, що не відповідає дійсності твердження відповідача про перешкоди у відвідуванні сина зі сторони позивача. Позивач вважає, що між нею і відповідачем існує спір про визначення місця проживання дитини.
25.01.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 12.02.2024 позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , матір'ю якого є позивач, а батьком - відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.03.2022 року (а.с. 15).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 9 цієї Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частиною другої цієї ж статті визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною третьою статті 160 СК України визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно із ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Службою у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як органом опіки та піклування надано висновок від 12.02.2024 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до зазначеного висновку, за результатами проведеної роботи органом опіки та піклування встановлено, що позивач і відповідач перебували зареєстрованому шлюбі з 2011 року по 2022 рік. Від даного шлюбу мають сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Орган опіки та піклування визнав доцільним визначити визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем.
Щодо вимоги відповідача про закриття провадження у зв'язку з відсутністю станом на час подання відзиву спору між сторонами щодо місця проживання дитини, суд зазначає наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Крім того, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Відтак, відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити;
Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок;
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14, код ЄДРПОУ 37393756);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк