Справа № 758/42/24
16 лютого 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,
представника відповідача-2 - Квашніна М.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з останнього безпідставно отримані кошти у розмірі 29032,44 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що 04 серпня 2022 року під впливом шахрайських дій невстановленої особи перерахувала свої заощадження із платіжної картки на картку шахрая, відкритого у АТ «ПУМБ». Коли зрозуміла, що ввели її в оману, звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою і трансакцію було заблоковано та кошти остаточно не були перераховані на банківський рахунок невстановленої особи. Однак, такі кошти відповідачі не повертають позивачу, адже не відомо власника банківського рахунку на які перераховано кошти позивача. Будь-яких цивільних відносин, у тому числі зобов'язального характеру із невстановленою особою у позивача не було, така особа їй не відома. У зв'язку із наведеним, просить позов задовольнити.
Відповідачем АТ «ПУМБ» подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивач самостійно здійснила переказ власних коштів із банківського рахунку відкритого у АТ КБ «Приватбанк» на банківський рахунок, відкритий у АТ «ПУМБ» шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування та введенням тільки відомому позивачу ключа доступу. Будь-яких доказів відсутності правовідносин між позивачем та особою на платіжну карту якої перераховано кошти суду не надано. Враховуючи наведене вище, просить у позові відмовити.
Відповідачем АТ КБ «Приватбанк» подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що переказ коштів було здійснено особисто позивачем шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24. У відповідності до Умов і правил надання банківських послуг клієнт несе відповідальність за всі банківські операції, які супроводжуються введенням нанесених на платіжній картці даних, внаслідок чого відбулась банківська платіжна операція щодо переказу коштів. Просить у позові відмовити.
03 січня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
31 січня 2024 року ухвалою суду закрити підготовче провадження та призначено справу по суті до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник відповідача-2 АТ «ПУМБ» заперечив проти позову та просить у такому відмовити.
У судове засідання позивач та представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» не з'явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання; від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують повністю; враховуючи наданий відповідачем АТ КБ «Приватбанк» відзив на позовну заяву, з урахуванням думки присутнього представника відповідача, суд вважаєм за можливе провести судове засідання у відсутності осіб, що не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.
Суд установив, що ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 у Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК». 04 серпня 2022 року об 14 год. 49 хв. ОСОБА_1 здійснено банківську операцію - переказ коштів зі своєї картки, сума операції 29032,44 грн. Дані обставини підтверджено випискою по картці за період 04.08.2022.
Однак, 05 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до відділу поліції № 3 Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області. кримінальне провадження зареєстровано за № 12022164490000563 від 05.08.2022. Попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 КК України. Виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 04 серпня 2022 року об 14.10 год. невстановлена особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, які належать ОСОБА_1 . Сума матеріального збитку 29032,00 грн. Дані обставини підтверджено витягом з ЄРДР за №12022164490000563.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року (справа 766/19614/18) сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я особи, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 01.12.2023 № 20.1.0.0.0/7-231120/67323 щодо заяви позивача про повернення коштів за платіжною операцією проведеною 04.08.2022, повідомлено наступне. Переказ коштів позивачем здійснено за допомогою Internet Banking Приват24 шляхом створення відповідного платежу, введенням відповідного коду доступу і лише після цього платіжне доручення надходить до банку та останній здійснює переказ коштів. До блокування платіжної картки клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією.
Згідно з листа-відповіді Національного банку України від 12.12.2023 № 14-0004/91773 позивача повідомлено наступне. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» клієнт несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. Згідно з ст. 45 цього Закону після списання коштів з рахунку платника настає момент безвідкличної платіжної інструкції. Отже, законодавством не передбачено скасування і повернення коштів за ініціативою платника після списання коштів з рахунку. Таким чином, кошти з рахунку отримувача можуть бути списані банком лише у відповідності до ст. 1071 ЦК України, зокрема за рішенням суду.
Позивач наводить аргументи про те, що грошові кошти у розмірі 29032,44 грн перераховані на банківський рахунок невідомої особи шляхом вчинення нею шахрайських дій щодо позивача, а відтак наявні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, у випадку встановлення факту безпідставного списання банком грошових коштів з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів - банк повинен зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, тобто банк повинен вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Позивач як на підставу безпідставного отримання коштів відповідачем не надає жодних доказів, які б підтверджували списання її коштів із платіжної картки у розмірі 21216,00 грн на банківський рахунок відповідача, рух коштів по банківському рахунку позивача, які б підтверджували наведені нею обставини.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 23.01.2020 у справі №910/3395/19; від 23.04.2019 у справі №918/47/18; від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Сутність зобов'язання із набуття майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі (постанови Верховного Суду: від 08.09.2021 у справі №201/6498/20; від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18; від 28.01.2020 у справі №910/16664/18; від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм та доказів, як окремого так і в сукупності, суд прийшов до переконання про те, що позивачем у відповідності до ст. ст. 77-80 ЦПК України не встановлено наявність безпідставного перерахування чи помилкового списання коштів з рахунку клієнта, а саме позивача на банківську картку отримувача.
Окрім цього, суд зазначає, що позивачем добровільно вчинено дії, які сприяли втраті грошових коштів, адже він переказ коштів позивачем здійснено за допомогою Internet Banking Приват24 шляхом створення відповідного платежу, введенням відповідного коду доступу і лише після цього платіжне доручення надійшло до банку та останній здійснює переказ коштів.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не надала суду доказів, що в діях відповідачів наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, завданими позивачу.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що у позові необхідно відмовити повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, та позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви до суду у відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач-1 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Грушевського,1д, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач-2 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року.
Суддя О. І. Якимець