Справа № 136/2262/23
провадження № 2/136/526/23
26 лютого 2024 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - Банк, позивач) звернувся до суду через свого представника Шкапенко О.В. із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 18.05.2021 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до Договору, тоді як відповідач своєчасно не вносив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв'язку із чим допустив заборгованість станом на 11.11.2023, яка складає 21 402,27 грн., з яких: 12 613,02 грн. - заборгованість за кредитом, 8 789,25 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - штраф, яку у добровільному порядку не погашає, що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 29.11.2023 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку № б/н від 18.05.2021, що відповідач, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, виявив бажання оформити на своє ім'я кредит.
На підтвердження позивачем обставин зазначених у позові щодо узгодження умов кредитного договору із відповідачем надано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка Зелена», в якому зазначено умови кредитування.
На підтвердження обставин щодо передачі грошових коштів відповідачеві та користування ними до позову додано Виписку по картці ОСОБА_1 (а.с. 11-13).
Відповідно до довідки виданої АТ «Акцент Банк» за підписом голови правління (а.с.14), ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки № НОМЕР_2 строком дії до травня 2028 року.
Відповідно до довідки виданої АТ «Акцент Банк» за підписом голови правління (а.с.15), ОСОБА_1 було встановлено ліміти з 18.05.2021 по 11.11.2023 встановлювався ліміт за кредитним договором (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10073839234) в розмірі 13000 грн., який змінювався.
З наданого розрахунку заборгованості, якими позивач обґрунтовував свої вимоги (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено процентну ставку 40,80% річних, станом на 11.11.2023 відповідач допустив заборгованість за вказаним кредитом, яка складає 21 402,27 грн., з яких: 12 613,02 грн. - заборгованість за кредитом, 8 789,25 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - штраф, які у добровільному порядку відповідач не погашає.
Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів недійсності вказаного кредитного договору матеріали справи не містять.
Крім того, з розрахунку заборгованості наданого банком та Виписки по рахунку від 11.11.2023, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично здійснював його погашення.
За таких обставин, у співставленні до наданих суду доказів у контексті правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання кредиту, користування грошовими коштами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 127/18120/18.
На підтвердження узгодження умов кредитного договору між сторонами цього спору щодо розміру процентної ставки Банк вказує у позові на те, що їх було узгоджено в Паспорті споживчого кредиту, який є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору, з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, а також обумовлено у Витязі з Умов та правил надання банківських послуг у «АТ Акцент Банк» та Тарифах по картці «Зелена», однак суд не погоджується з цими доводами з огляду на таке.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 .
Тому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20) є безпідставним, оскільки дана судова практика є неактуальною.
Суд звертає увагу, що анкета-заява і паспорт споживчого кредитування дійсно підписані з використанням простого електронного підпису.
Однак в анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані, контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність, утім який кредитний ліміт встановлено, тип картки, строк повернення кредиту (користування ним), розмір процентів за користування кредитом, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено.
Посилання Банку на те, що відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, як підстава для задоволення позову, є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) виклав свою позицію про те, що підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту, а виконуються вимоги закону і підзаконних нормативно-правових актів щодо інформування споживача про умови, на який може бути укладений договір споживчого кредитування.
Отже, сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не підтверджує розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та інші істотні умови, які мали бути погоджені з відповідачем в момент укладення договору 18.05.2021.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи по картці «Зелена», які додано до позовної заяви, відповідачем не підписані та на таких відсутня інформація про те, що такі діяли на момент підписання анкети-заяви.
При вирішенні спору, суд приймає до уваги й правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Твердження позивача про те, що у даній справі не слід застосовувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд не приймає, оскільки вказане спростовується висновком наведеним у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 697/302/20, де були аналогічні правовідносини та суб'єктний склад учасників процесу.
Також суд звертає, увагу, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не можуть слугувати об'єктивним доказом наявності чи відсутності, розміру заборгованості.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір не містить і строку повернення кредиту (користування ним), а позивач вказує на неодноразове вжиття заходів досудового врегулювання спору, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надає, тоді як вказані обставини також мають суттєве значення для вирішення даного спору.
З урахуванням вище приведених судом мотивів, вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8789,25 грн. не можуть бути задоволені, у зв'язку з їх безпідставністю та відсутністю передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 18.05.2021.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач не подав відзив на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), як і жодних доказів на спростування отримання та використання кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ "Акцент-Банк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості з відповідача за кредитом в розмірі 12 613,02 грн., оскільки позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів достроково, а в решті позовних вимог слід відмовити.
Питання судових витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги АТ "Акцент-Банк" підлягають задоволенню частково , на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1581,76 грн. (2684,00 х 12 613,02 : 21 402,27), тобто пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, ЄДРПОУ - 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.05.2021 станом на 11.11.2023, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 613 (дванадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 02 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) грн. 76 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ШПОРТУН