печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6980/24-к
21 лютого 2024 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна,-
13.02.2024 року прокурор Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 з подальшим його зберіганням на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташованому по пров. Боженка, 23, в с. Борисів, Фастівського району, Київської області та заборонити володіння, користування та розпорядження вказаним у п. 1 майном, а у разі необхідності використовувати його для проведення судових експертиз та слідчих (розшукових) дій.. Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність, просить задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000091 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Досудовим розслідування встановлено, що 01.02.2024, близько 23 год 10 хв, сержант розвідки НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуваючи автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 на 16 км + 400 м автодороги Київ-Одеса, що в межах населеного пункту смт. Чабани Фастівського району Київської області, та здійснюючи рух в напрямку м. Одеса допустив зіткнення з лівою боковою частиною автомобіля марки «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «Krone SD2», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався попереду попутно.
Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху правого плечового суглобу та був доставлений до КНП «Лікарня інтенсивного лікування БМР».
02.02.2024 в ході проведеного огляду місця дорожньо-транспортної пригоди оглянуто та вилучено автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на територію штрафмайданчику, що за адресою: с. Борисів, пров. Боженка, 23, Фастівського району, Київської області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .
Згідно ч. 7 ст. 237 КПК України «при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 постановою слідчого від 02.02.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він є об'єктом, який зберіг на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, які є необхідними для проведення експертних досліджень, мають суттєве значення для встановлення істини у даному провадженні, швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
У відповідності до ст. 98КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України, сторонами кримінального провадження з боку обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно чинного Кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення.
В обґрунтування клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження орган досудового розслідування наводить наступні підстави вчинено кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, відомості, на які йдеться посилання в клопотанні, можуть бути доказами в кримінальному провадження, та з метою подальшого визначення міри покарання, існує вірогідність їх знищення.
Згідно ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.132 КПК України,заходи забезпеченнякримінального провадженнязастосовуються напідставі ухвалислідчого суддіабо суду,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказаний автомобіль марки ««HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідно накласти арешт для запобігання можливості його відчуження, розпорядження та/або користування пошкодження, псування, зникнення, приховування, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цьогоКодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Згідно ч.6 ст.170 КПК України,у випадку,передбаченому пунктом 4частини другої цієї статті ,арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого ,засудженого,фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність зашкоду,завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння,а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди,яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У відповідності з абзацом 2 ч.10 ст.170 КПК не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи те, що майно а саме автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має значення речового доказу, а також беручи до уваги що будуть створені можливості для його відчуження, пошкодження, приховування, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення кримінального провадження та доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене вище майно.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
Враховуючи викладене прокурор просив суд накласти арешт на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 з подальшим його зберіганням на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, та заборонити відчужувати, розпоряджатися та користуватися даним автомобілем.
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання підлягають задоволенню.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказані речі, необхідно накласти арешт для запобігання можливості їх пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року № 1104 умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Києві ОСОБА_8 02.02.2024 року автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, вважає за можливе накласти заборону користуватися автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки даний автомобіль є речовим доказам у вищевказаному кримінальному провадженні та існують ризи пошкодження, псування, втрати або знищення даного автомобіля.
Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Накласти арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні № 62024100120000091 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК-1 України, а саме на автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 з подальшим його зберіганням на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташованому по пров. Боженка, 23, в с. Борисів, Фастівського району, Київської області.
Заборонити володіння, користування та розпорядження вказаним у п. 1 майном, а у разі необхідності використовувати його для проведення судових експертиз та слідчих (розшукових) дій. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1