справа № 361/157/21
провадження № 2/361/306/23
14.02.2023
Іменем України
14 лютого 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Лебідя В.Ю., Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Брокбізнес”, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Брокбізнес” (далі - ПрАТ “СК “Брокбізнес”) різницю між лімітом відповідальності та виплаченою йому частково сумою страхового відшкодування в розмірі 10000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в розмірі 53610 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 22 грудня 2017 року на 39 км + 495 м автодороги Київ-Чернігів у межах Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2
03 вересня 2018 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у справі про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (справа № 361/4931/18). Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні під час розгляду вказаних адміністративних матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, свою вину у зазначеній ДТП визнав, його вина встановлена та доведена, що підтверджено його поясненнями та матеріалами справи № 361/4931/18.
Посилався на те, що у результаті зазначеної ДТП його транспортний засіб Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. На момент цієї ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “СК “Брокбізнес” відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7283014 від 18 липня 2017 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, у розмірі 200000 грн. та за шкоду заподіяну майну - 100000 грн. На підставі поданих ним (позивачем) документів ПрАТ “СК “Брокбізнес” здійснило виплату йому страхового відшкодування в розмірі 90000 грн.
Вказував на те, що внаслідок ДТП йому було завдано матеріальний збиток у розмірі 150410 грн., що підтверджується звітом № 15235 від 26 червня 2018 року про визначення вартості матеріального збитку власнику колісного транспортного засобу, тому позивач вважає, що з ПрАТ “СК “Брокбізнес” на його користь підлягає стягненню 10000 грн., що є різницею між лімітом відповідальності ОСОБА_2 та виплаченою йому частково сумою страхового відшкодування, а із ОСОБА_2 підлягає стягненню 50410 грн. майнової шкоди та витрати за проведення оцінки матеріального збитку в розмірі 3200 грн.
Крім того, збитки завдані йому пошкодженням автомобіля з вини ОСОБА_2 , завдали йому ще моральної шкоди, що виразилося у неможливість використовувати транспортний засіб, у зв'язку з чим у його сім'ї виникли незручності, йому та членам сім'ї доводилося пересуватися тривалий час на громадському транспорті. Посилався на те, що він не працює, йому необхідно було докладати додаткових зусиль для пошуку коштів для ремонту автомобіля, що призводило до душевних страждань, нервово-емоційного напруження в сім'ї та негативно впливало на подружні відносини. Розмір завданої йому моральної шкоди він оцінює у розмірі 30000 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку не відшкодував вартість відновлювального ремонту автомобіля, він змушений був скористатися допомогою кваліфікованого спеціаліста (адвоката) для підготовки до суду позову та участі у судових засіданнях, на що ним витрачено грошові кошти в розмірі 7000 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Хуторненко І.М. у судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ПрАТ “СК “Брокбізнес” у судове засідання не з'явилося, його представник ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову у частині вимог до ПрАТ “СК “Брокбізнес”, посилаючись на те, що 28 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до ПрАТ “СК “Брокбізнес” заяву про погодження ним суми страхового відшкодування в розмірі 90000 грн. за пошкоджений автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , та суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, у розмірі 1000 грн. У цій своїй заяві ОСОБА_1 зазначав, що після отримання ним даної суми страхового відшкодування, у нього претензій матеріального та морального характеру до ПрАТ “СК “Брокбізнес” немає. 08 жовтня 2018 року ПрАТ “СК “Брокбізнес” здійснило виплату ОСОБА_4 у розмірі погодженої з ним суми страхового відшкодування 90000 грн. за шкоду завдану пошкодженням автомобіля, 1000 грн. - за шкоду завдану життю і здоров'ю та 5 % моральної шкоди від страхового відшкодування за шкоду, завдану життю і здоров'ю, у розмірі 50 грн. Посилалося на те, що, враховуючи заяву ОСОБА_1 і те, що після отримання ним страхового відшкодування у погодженому розмірі, ПрАТ “СК “Брокбізнес” виконало свої зобов'язання перед ним, відшкодувавши погоджену з ним суму страхового відшкодування, тому зобов'язання ПрАТ “СК “Брокбізнес” припинилися виконанням, проведеним належним чином. Просив суд у задоволенні позову у цій частині вимог відмовити. Також подав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована у ПрАТ “СК “Брокбізнес”, що підтверджується Полісом № АК/7283014 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 липня 2017 року з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну в розмірі 100000 грн. та з лімітом відповідальності за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 200000 грн. Також відповідно до укладеного між ним і ПрАТ “СК “Брокбізнес” договору № 007-105616/01ДЦВ добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну становить 200000 грн., та оскільки розмір матеріального збитку є меншим за ліміт відповідальності страхової компанії, у даному випадку заявлені вимоги до нього як страхувальника є безпідставними. Страховик ПрАТ “СК “Брокбізнес” на підставі заяви про погодження розміру страхового відшкодування ОСОБА_1 здійснило останньому страхове відшкодування в розмірі 90000 грн., після виплати якого у заяві ОСОБА_1 зазначив, що будь-яких претензій він не матиме. Вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди теж є безпідставними та необґрунтованими, задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивачем не надано. Також вказував, що після ДТП його дружина ОСОБА_5 передала дружині позивача ОСОБА_6 та позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 5500 грн. з метою залагодження спору. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сакалюк Д.В. у судовому засідання позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Також просив врахувати, що ОСОБА_2 добровільно передавав позивачу кошти в розмірі 2000 грн. та його дружині в розмірі 3500 грн.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 грудня 2017 року близько 17.20 год. на 39 км + 495 м а/д Київ-Чернігів у межах Броварського району Київської області сталася ДТП за участі автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті цієї ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
03 вересня 2018 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/4931/18 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 2.3 “б” та 12.1 Правил дорожнього руху України, що є у прямому причинному зв'язку з настанням зазначеної ДТП. У суді ОСОБА_2 свою вину у скоєному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що, керуючи автомобілем, допустив зіткнення у зв'язку з неуважністю.
Цією постановою суду провадження у справі про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Дана постанова суду набрала законної сили 13 вересня 2018 року.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент зазначеної вище ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ “СК “Брокбізнес” відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7283014, з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну в розмірі 100000 грн. і відповідно до договору № 007-105616/01ДЦВ добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну становить 200000 грн., загалом на суму 300000 грн.
20 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого йому у результаті вказаної ДТП, що сталася 22 грудня 2017 року за участі транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_2 , звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 , який є суб'єктом оціночної діяльності.
Із звіту № 15235 від 26 червня 2018 року, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 , про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку становить 150410 грн.
За проведення звіту позивач ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в розмірі 3200 грн., що підтверджується квитанцією (товарним чеком) № 15235 від 20 червня 2018 року.
28 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до ПрАТ “СК “Брокбізнес” заяву про погодження суми страхового відшкодування, у якій, зокрема, зазначав, що він погоджується із страховим відшкодуванням у розмірі 90000 грн. за пошкодження автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , та із страховим відшкодуванням у розмірі 1000 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю. Просив сплатити страхове відшкодування готівкою по системі “Аваль-експрес”. Після отриманої даної суми жодних претензій матеріального та морального характеру до ПрАТ “СК “Брокбізнес” мати він не буде.
08 жовтня 2018 року ПрАТ “СК “Брокбізнес” на підставі страхових актів та наказів №№ 63917/1, 63917/2 від 03 жовтня 2018 року здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у погодженому з ним розмірі 90000 грн. за пошкодження автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , та 1000 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю. Також йому було сплачено моральну шкоду в розмірі 50 грн., що підтвердив також сам позивач у поданій до суду позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вважає, що оскільки цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “СК “Брокбізнес” з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 грн., то з ПрАТ “СК “Брокбізнес” підлягає стягненню різниця у розмірі 10000 грн. між лімітом відповідальності та 90000 грн. виплаченим страховим відшкодуванням, а із ОСОБА_2 підлягає стягнення майнова шкода в розмірі 50410 грн. понад ліміт відповідальності, 3200 грн. витрати за проведення оцінки визначення матеріального збитку та завдана моральна шкода в розмірі 30000 грн.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Правовідносини щодо права фізичної особи на відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі шкоду, заподіяну здоров'ю та моральну шкоду, а також обсяг відповідальності та коло відповідальних осіб регулюються, зокрема, правилами ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Складовою правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, є захист інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) шляхом страхування декотрих ризиків, в тому числі й відповідальності перед третіми особами.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон № 1961-IV.
У ст. 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Згідно із ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
За змістом п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 28 цього ж Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У ст. 29 Закону № 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України “Про страхування”, інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно із якою одна сторона (страховик) бере на себе зобов'язання у разі настання певної події (страхового випадку) здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц викладено правовий висновок та зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV). Коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст положень ст. 1194 ЦК України.
Аналіз змісту зазначених норм законодавства, висновків Великої Палати Верховного Суду, дає підстави для висновку, що позов до завдавача шкоди, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність можливо пред'являти лише у випадках: якщо згідно із договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 Закону № 1961-IV), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, однак після погодження між страховиком і потерпілим розміру та способу здійснення страхового відшкодування та його виплати на підставі заяви потерпілого, який погодився із визначеною сторонами розміром та сумою відшкодування, деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість самого завдавача такої шкоди, але за умови встановленого ліміту відповідальності страховика.
Суд звертає увагу на те, що станом на 28 вересня 2018 року - дату подання заяви про виплату страхового відшкодування позивач ОСОБА_1 уже здійснив звіт про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу та сума завданих збитків йому була відома. Будь-яких зауважень до погодженою між ним і ПрАТ “СК “Брокбізнес” суми страхового відшкодування позивач не заявляв, добровільно написав заяву на виплату йому страхового відшкодування у погодженому ними розмірі в сумі 90000 грн. та отримав її.
Враховуючи наведене, у контексті встановлених судом у справі фактичних обставин, суд вважає, що безумовно діями відповідача ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована за шкоду майну третім особам у ПрАТ “СК “Брокбізнес”, з лімітом відповідальності в розмірі 300000 грн., позивачу ОСОБА_1 завдано майнову шкоду, однак після погодження між останнім і ПрАТ “СК “Брокбізнес” розміру та способу здійснення страхового відшкодування, здійснення виплати такого відшкодування ОСОБА_1 , на підставі його заяви, враховуючи, що позов також було пред'явлено до ОСОБА_2 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, з лімітом відповідальності ПрАТ “СК “Брокбізнес” у розмірі 300000 грн., суд дійшов висновку, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування у погодженому ними розмірі в сумі 90000 грн., зобов'язання ПрАТ “СК “Брокбізнес” щодо відшкодування шкоди припинилися належним виконанням ПрАТ “СК “Брокбізнес”, а розмір ліміту відповідальності ПрАТ “СК “Брокбізнес” не перевищує заявлену ОСОБА_1 у цьому позові майнову шкоду, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ “СК “Брокбізнес” про стягнення різниці між лімітом відповідальності та виплаченою позивачу частково сумою страхового відшкодування в розмірі 10000 грн. та із ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 53610 грн. не ґрунтуються на вимогах законодавства та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завданої моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У ч. 4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення прав, “середня”, “нормально” реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина, повинна відчути страждання (моральну шкоду), а тому враховуючи, що кожна людина, у випадку пошкодження її майна безумовно відчуває моральні переживання, дані факти не потребують доказуванню.
Європейський суд з прав людини у справі “Ромашов проти України” (заява № 67534/01) від 27 липня 2004 року присудив заявнику у відшкодування моральної шкоди 3000 євро, хоч заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, “без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково”. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Право на відшкодування, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
У п. п. 3, 9 вказаної вище постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних фізичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 у зв'язку з пошкодженням майна, суд враховує, що пошкодження майна є неправомірною дією, суд вважає, що позивачу безумовно було завдано душевних страждань та психологічних переживань.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з принципу розумності і справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , у розмірі 15000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл, заявлених позивачем ОСОБА_1 , судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених судових витрат позивач ОСОБА_1 подав до суду договір про надання правової допомоги № 21/08/18, укладений 21 серпня 2018 року між ним та адвокатом Хуторненком І.М.; акт-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 18 грудня 2020 року, з визначенням гонорару адвоката за послуги надання правової допомоги в розмірі 7000 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 18 грудня 2020 року; квитанцію № 3310382 на суму 7000 грн., тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 133, 134, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.