Справа № 759/363/20
Провадження № 2/361/538/24
18.01.2024
18 січня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
13 січня 2020 року позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 75603 грн. за завдану матеріальну шкоду та 10000 грн. за завдану моральну шкоду, також просив стягнути судові витрати із відповідача на його користь.
Свій позов обґрунтував тим, що у травні 2017 р. відповідач ОСОБА_2 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до позивача ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі.
15 листопада 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення по цивільній справі № 361/2837/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач та відповідач успадкували після смерті їх матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою. Позов було задоволено та поділено майно. Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_2 мала сплатити ОСОБА_1 16603 грн. 50 коп. грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння. Також ОСОБА_2 була зобов'язана провести переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна.
Позивач зазначив, що ОСОБА_2 згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 р. зобов'язана сплати ОСОБА_1 16603 грн. 50 коп. грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння, але так і не виконала рішення суду. Також ОСОБА_2 не здійснила переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна, перешкоджає своїми діями та невиконанням рішення суду позивачу разом з його донькою проживати за місцем реєстрації проживання, користуватись житловим будинком, потрапляти в житловий будинок.
Оскільки ОСОБА_1 не мав можливості користуватися будинком за адресою: АДРЕСА_1 , - як мінімум з моменту винесення судового рішення за позовом ОСОБА_2 , тобто з листопада 2018 р., то розмір неотриманих позивачем благ за цей період становить із розрахунку 10000 грн. на місяць: 10000 грн. х 14 місяців (від середини листопада 2018 р. до середини січня 2020 р.) = 140000 грн.
Позивач вказував, що він разом із своєю донькою зареєстровані за адресою спірної нерухомості: АДРЕСА_1 . Донька позивача ОСОБА_4 позбавлена материнського піклування, оскільки мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 є позбавленою батьківських прав. Отже, позивач повинен самостійно піклуватися про доньку, самостійно утримувати її, дбати про її здоров'я, належний фізичний, духовний, інтелектуальний розвиток.
Позивач разом зі своєю донькою не мають змоги відпочивати та оздоровлюватися у сільській місцевості в будинку за місцем їх реєстрації проживання через зазначені вище дії відповідача.
Із цієї причини позивач для відпочинку та оздоровлення себе та своєї доньки, яка перебуває на його утриманні, поки навчається, орендував влітку 2018 та 2019 років приватний будинок поза межами Києва - у ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ). Строк оренди був 2 місяці в 2018 році (липень та серпень 2018 р.), вартість оренди - 10000 грн. на місяць, тобто 20000 грн. у 2018 р. Строк оренди у 2019 році був 3 місяці (червень, липень та серпень 2019 р.), вартість оренди на місяць 13000 грн., тобто 39000 грн. в 2019 р.
Позивач зазначив, що він зазнав сильних душевних страждань через дії відповідача щодо нього та його доньки.
Позивач посилався на те, що відповідач здійснила повторну державну реєстрацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . При цій повторній державній реєстрації було унеможливлено для ОСОБА_1 зареєструвати своє право власності на його частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
15 січня 2020 року ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Скрипник О.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12 лютого 2020 року.
10 лютого 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Харін М.Б. подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 74000 гривень на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та сумі в розмірі 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Представник позивача по зустрічному позову посилався на те, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, частини земельної ділянки площею 0,063 га, наданої для ведення особистого селянського господарства та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1350, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського районного суду вказане майно було поділено та виділено частки внатурі. В подальшому, ОСОБА_2 , реалізуючи своє право на власність звернулась до реєстратора та зареєструвала визначене їй судом половину будинку та земельних ділянок. Після цього добросовісно користуюсь своїм майном, відгородила свою половину парканом, свої кімнати перестінком. Ніяких перешкод у користуванні позивачем своєю половиною житла вона не чинила та не чинить. Натомість, сам позивач постійно тероризує її, пошкоджує будинок, в результаті чого вона була змушена звернутись для фіксації вказаного факту до поліції.
Так в результаті своїх дій він розукомплектував газове обладнання та вивіз його, пошкодив та демонтував електрообладнання, пошкодив стіни в середині кімнат будинку на половині будинку, яка відповідно до рішення суду виділена ОСОБА_2 . Загальна приблизна вартість майнової шкоди, яку заподіяв позивач за первісним позовом складає 74000 гривень.
Тож, своїми протиправними діями відповідач окрім майнової шкоди завдав їй, ще непоправної моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 10000 гривень.
10 лютого 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
11 березня 2020 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити.
Посилалась на те, що у травні 2017 р. відповідач ОСОБА_2 зверталася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до позивача ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі.
15 листопада 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення по цивільній справі № 361/2837/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач та відповідач успадкували після смерті їх матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.) Позов задоволено та поділено майно. Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_2 мала сплатити ОСОБА_1 16603 грн. 50 коп. грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння. Також ОСОБА_2 була зобов'язана провести переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна.
Як вже зазначалося в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконала рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 р. в частині сплати ОСОБА_1 16603 грн. 50 коп. грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння. Також ОСОБА_2 не здійснила переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна.
Зараз відбувається перегляд цього Рішення Броварського міськрайонного Київської області по цивільній справі № 361/2837/17, згідно ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/2837/17 від 17 січня 2020 року про відкриття провадження у справі про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_1 дійсно через неправомірні дії відповідача немає де жити з донькою, яка навчається. Згідно довідки, виданої Виконкомом Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області про те, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживав з донькою саме за адресою: АДРЕСА_1 , - до того, як ОСОБА_2 подала свій позов. При цьому ОСОБА_2 не була і не є досі зареєстрована за зазначеною адресою у с. Рожни, вона має житло та реєстрацію місця проживання у Святошинському районі міста, Києва.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою та отримали у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_3 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вчасно подали заяви про прийняття спадщини до Броварської державної нотаріальної контори. Вони успадкували зазначений житловий будинок та земельну ділянку за заповітом у рівних частках - кожному по 1/2 частці житлового будинку. ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом раніше за ОСОБА_1 , зареєструвала своє право власності за заповітом. Проте відповідач своїми діями порушила права позивача, завдала йому моральної та матеріальної шкоди, як було викладено в позовній заяві.
На підставі розпорядження №148 від 02.04.2020 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 759/363/20, провадження №2/759/2622/20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали цивільної справи передані на розгляд судді Горбенко Н.О., у зв'язку із закінченням повноважень судді Скрипник О.Г.
08 квітня 2020 року ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О. прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2020 року.
03 грудня 2020 року представник позивача подала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 159603 грн. за завдану матеріальну шкоду та суму у розмірі 15000 грн. за завдану моральну шкоду, всі судові витрати просила покласти на відповідача.
15 листопада 2021 року ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О. прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
08 вересня 2022 року ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О. матеріали даної справи передані до Броварського міськрайонного суду Киїхвської області за підсудністю.
03 листопада 2022 року матеріали даної справи надійшли до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2022 року вказана справа передана судді Радзівіл А.Г.
04 листопада 2022 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 31 січня 2023 року.
Представник позивача за первісним позовом, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача за первісним позовом, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, у задоволенні первісного позову просив відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини справи та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою. На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом №3-2258 від 12.04.2017, №3-2242 від 12.04.2017, №3-2246 від 12.04.2017, №3-4091 від 16.12.2019 року вони є власниками по 1/2 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,063 га, наданої для ведення особистого селянського господарства та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1350, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі спірне майно), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
15 листопада 2018 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області по цивільній справі № 361/2837/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , позов було задоволено, виділено в натурі частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку, яка складається з приміщень: 1-3 кухня площею 8,6 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 15,5 кв.м., 1-І веранда площею 16, 2 кв.м., а також надвірні будівлі: гараж ”Б”, хвіртка № 1, частина огорожі № 3, всього загальною вартістю 138489,00 грн., що становить 57/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами; зобов'язано ОСОБА_2 провести переобладнання у будинку для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, що виділяються їй у порядку виділу частки із майна; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16603 (шістнадцять тисяч шістсот три) грн. 50 коп. грошової компенсації за збільшену частку домоволодіння; виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,1350 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, а саме, виділити земельну ділянку площею 675,0 кв.м., обмежену на схемі (додаток № 4) точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12; виділити ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0630 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, а саме, виділити земельну ділянку площею 315 кв.м. обмежену на схемі (додаток № 4) точками 8, 9, 10, 11. На частину земельної ділянки, що обмежена лініями, які проходять через точки 5-16-17-18, на відстані 1,0 м. від стіни будинку, площею 4,10 м.кв., встановити ОСОБА_1 земельний сервітут для обслуговування ним житлового будинку.
Припинено спільну часткову власність ОСОБА_2 на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельні ділянки, площею 0,1350 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,0630 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 50251619 від 19.12.2019 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Падучак-Коваль Л.Л. Броварської районної державної нотаріальної контори Броварського районного нотаріального округу Київської області, Миронченко М.В. було відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на житловий будинок, розмір частки , що розташований АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що після вищезазначеного рішення суду, реєстратор вніс в об'єкт спадкування відмітку про те, що об'єкт в процесі поділу, що унеможливлює реєстрацію права власності на частку житлового будинку на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно договору найму житла № 1/2018 року від 01 липня 2018 року ОСОБА_1 винайняв будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , із земельною ділянкою на два календарні місяці липень та серпень 2018 року, із оплатою оренд за один місяць - 10000 грн.
Згідно договору найму житла № 1/2019 року від 01 червня 2019 року ОСОБА_1 винайняв будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , із земельною ділянкою на три календарні місяці: червень, липень та серпень 2019 року, із оплатою оренд за один місяць - 13000 грн.
Згідно договору найму житла № 1/2020 року від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 винайняв будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на шість місяців: квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року, із оплатою оренд за один місяць - 14000 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 5, 9 Постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні докази у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки сторони не надали належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, на підставі яких суд встановив наявність обставин наведених як у первісному, так і зустрічному позовах.
Керуючись ст. ст. 76-83, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної в розмірі 159603 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн. - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної в розмірі 74000 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.