справа № 361/1180/23
провадження № 2/361/652/24
15.02.2024
Іменем України
15 лютого 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряМищенко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2023 року до суду надійшла вищевказана позовна заява АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначається, що 21 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 05.3-18/23. Рішенням № 5/2019 від 15.10.2019 АТ «Укрсоцбанк» приєднано до АТ «Альфа-Банк», загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12 серпня 2022 року затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 18 січня 2018 року видано виконавчий напис, яким звернуто стягнення на двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 . У результаті невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 05.12.2022 року становить 11 932, 18 дол. США, що складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути із відповідача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судове засідання для розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання направив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Також, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі. При розгляді справи просила суд врахувати, що відповідачем позов не визнається в повному обсязі, а також те, що виконавчий напис № 736, вчинений приватним нотаріусом, Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 03.12.2018 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , на який посилається сторона позивача, як на основну підставу для стягнення коштів - рішенням Іллічівського міського суду Одеської області визнано таким, що не підлягає виконанню.
Обставини справи, що встановлені судом
21 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір кредиту № 05.3-18/23, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 65 100,00 доларів США зі сплатою 14,00 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.1.1. договору сторони погодили, що погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з 15 червня 2008 року (останній платіж 20 травня 2018 року) та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 20 травня 2018 року (включно) на умовах, визначених цим договором.
Загальними зборами акціонерів від 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року припинено Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», де в. п.п. 1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає в АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також внесено зміни до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.
30 листопада 2022 року внесено зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
03.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем видано виконавчий напис № 736, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . Запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 20 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 3 797, 50 дол. США; прострочена заборгованість - 54 758. 46 дол. США, прострочена заборгованість по нарахованих % - 73,20 дол. США, прострочена заборгованість по нарахованих % - 73 950, 59 дол. США, загальна сума заборгованості становить 132 579, 75 дол. США.
Відповідно до зведеної таблиці заборгованості за період із 06.12.2019 по 05.12.2022 у зв'язку із неповернення суми заборгованості за рішенням суду за ставкою 3 % на кредитну заборгованість складає 11 932, 18 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2022 становить 436 343, 03 грн.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець Щербаков Юрій Сергійович, приватне підприємство «Фабер» в особі директора Шевчун Олега Олексійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №736, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, 18.01.2018 року про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 викладено правовий висновок, згідно якого «чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу…», «передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання».
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов'язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Виходячи з наведених вимог закону та правових позицій Великої Палати Верховного Суду, для встановлення права кредитора на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, позивачем має бути доведено, що грошове зобов'язання є невиконаним повністю або частково.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, зазначено таке: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
З моменту стягнення судом заборгованості за кредитним договором грошове зобов'язання, яке виникло з кредитних правовідносин, трансформується в зобов'язання, встановлене судовим рішенням.
Вимога кредитора в зобов'язанні, встановленому судовим рішенням, виконавчим написом, реалізується шляхом пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, на підставі чого виконавцем здійснюються виконавчі дії.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Враховуючи вищевикладене, стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів стану виконавчого провадження у випадку звернення виконавчого напису до виконання, фактично стягнутих в примусовому порядку сум, а відтак і доказів наявності у відповідача невиконаного грошового зобов'язання, і зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, посилаючись на невиконане грошове зобов'язання та визначений розмір заборгованості, позивач посилається на виконавчий напис №736 від 18.01.2018 року, де встановлена сума заборгованості за кредитним договором. Однак, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 вересня 2021 року, яке набрало законної сили, вищевказаний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відтак, до суду не надано жодних доказів про існування у відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 132 579, 75 дол. США., період утворення такої заборгованості, відповідних розрахунків. Отже, наданий до суду розрахунок 3 процентів річних є необґрунтований та недоведений, оскільки позивачем у даній справі не доведено наявності невиконаного грошового зобов'язання, що є його процесуальним обов'язком.
З огляду на те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення боржником своїх зобов'язань та їх розміру, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді 3 відсотків річних нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.М. Петришин