Справа № 359/5966/23
Провадження № 1-кп/359/241/2024
5 лютого 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , її захисника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з технічною фіксацією кримінальне провадження №12023116100000325, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2023 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, розлученої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, що перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» у зв'язку з іншим кримінальним провадженням, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню щодо вчинення нею кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_6 вчинила кримінальні правопорушення-злочини, передбачені ч.2 ст. 190 КК України, за наступних обставин.
Так, приблизно у лютому 2023 року ОСОБА_6 , домовилася щонайменше з однією невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, про вчинення кримінально караних суспільно небезпечних діянь, пов'язаних із обманом і зловживанням довірою інших осіб та протиправним заволодінням у такий спосіб (шляхом шахрайства) майна інших громадян, насамперед готівкових грошових коштів. Такі домовленості передбачали план протиправних дій та розподіл функцій учасників, згідно яких ОСОБА_6 відводилась функція фізичного отримання від ошуканих осіб готівкових грошових коштів під вигаданими приводами.
Так, відповідно до їхньої попередньої змови, дві або більше невстановлені досудовим слідством особи, користуючись засобами мобільного зв'язку, в ході телефонної розмови, мали вводити в оману громадян, повідомляючи неправдиву інформацію щодо отримання їх близькими родичами травм та необхідності у наданні значної суми грошових коштів для лікування. При цьому у телефонних розмовах невстановлені особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, мали представлялася рідними осіб, майном яких вони бажали протиправно заволодіти, а також медичними працівниками та в ході бесід шляхом обману переконувати у необхідності передачі готівкових грошей ОСОБА_6 , яка начебто також є медичним працівником. Згідно такого обману остання мала прибувати для безпосереднього отримання грошей до місця проживання потерпілих. При цьому коштами незаконно мали намір заволодівати шляхом використання стресових станів осіб від новин про начебто загрозу життю рідних, за якого вони добровільно мали передавати свої грошові кошти, вважаючи, що це є правомірним, необхідним та що отримувачем є близька особа.
Реалізовуючи такі домовленості, 15.04.2023 року приблизно о 09 год. 00 хв. невстановлені на даний час особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 щодо вчинення шахрайського заволодіння грошовими коштами особи похилого віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням засобів мобільного зв'язку зателефонували на абонентський номер стаціонарного телефону останнього, представившись лікарем КНП «ББЛЛ». Дані особи повідомили доньці потерпілого ОСОБА_10 , неправдиву інформацію про начебто потрапляння їхнього родича до лікарні та потреби у грошових коштах для подальшого лікування.
Потерпілий ОСОБА_9 та його донька ОСОБА_11 , будучи введені в оману, перебуваючи в стресовому стані через можливу загрозу життю близькій особі, погодились передати гроші для лікування доньки, повідомивши адресу свого місця проживання. Після цього вказані невстановлені особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, по мобільному телефону повідомили ОСОБА_6 про розташування житла потерпілого для її візиту туди та протиправного отримання коштів від потерпілого. При цьому ОСОБА_6 заздалегідь прибула для такої мети до міста Бориспіль Київської області та винайняла номер у готелі для тимчасового проживання на час вчинення протиправних дій.
Цього ж дня близько о 11 год. 00 хв. ОСОБА_6 прибула до місця проживання ОСОБА_9 та його доньки ОСОБА_11 та повідомила їм неправдиву інформацію про те, що є медичною сестрою лікарні та має на меті передати грошові кошти на лікування родича.
Будучи введеною в оману, в тому числі ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_9 , вважаючи, що це є правомірним та вкрай необхідним для близької людини, передав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 20 000 грн. 00 коп.
Доводячи свої злочинні дії до кінця та маючи можливість розпорядитися отриманими від потерпілого ОСОБА_9 грошима, ОСОБА_6 покинула місце проживання останнього, тим самим, шляхом обману, діючи за попередньою змовою групою осіб заволоділа його грошовими коштами у сумі 20000 грн. 00 коп.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Крім того, продовжуючи реалізовувати попередні домовленості, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, 15.04.2023 року приблизно о 11 год. 00 хв. невстановлені на даний час особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 щодо вчинення шахрайського заволодіння грошовими коштами особи похилого віку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з використанням засобів мобільного зв'язку неодноразово телефонували на абонентський номер стаціонарного телефону останньої. При цьому одна з даних осіб представлялася начебто донькою ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , а інша лікарем КНП «ББЛЛ». Дані особи повідомили неправдиву інформацію про начебто потрапляння ОСОБА_12 в дорожньо-транспортну пригоду та необхідності проведення операційного вручання останній, на що ОСОБА_8 має передати грошові кошти.
Потерпіла ОСОБА_8 , будучи введена в оману, перебуваючи в стресовому стані через можливу загрозу життю близькій особі, погодилась передати гроші для лікування доньки, повідомивши адресу свого місця проживання. Після цього вказані невстановлені особи по мобільному телефону повідомили ОСОБА_6 про розташування житла потерплої для її візиту туди та протиправного отримання коштів від потерпілої. При цьому ОСОБА_6 заздалегідь прибула для такої мети до міста Бориспіль Київської області та винайняла номер у готелі для тимчасового проживання на час вчинення протиправних дій.
Цього ж дня близько о 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 , діючи повторно, прибула до місця проживання ОСОБА_8 та повідомила їй неправдиву інформацію про те, що є медичною сестрою лікарні та має на меті передати грошові кошти на лікування ОСОБА_12 .
Будучи введеною в оману, в тому числі ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_8 , вважаючи, що це є правомірним та вкрай необхідним для близької людини, добровільно передала ОСОБА_6 пакет у якому знаходились речі та 6 000 доларів США, що відповідно курсу Національного банку України станом на 15.04.2023 року становить 219 441 грн. 06 коп. Доводячи свої злочинні дії до кінця та маючи можливість розпорядитися отриманими від потерпілої ОСОБА_8 грошима, ОСОБА_6 покинула місце проживання останньої, тим самим, шляхом обману, діючи повторно та за попередньою змовою групою осіб заволоділа її грошовими коштами у сумі 219 441 грн. 06 коп., що відповідно до примітки ст. 185 КК України є значною шкодою.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало істотної шкоди потерпілому, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованих їй злочинів вину визнала повністю, пояснивши, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та підтвердила факт вчинення кримінальних правопорушень при викладених вище обставинах.
У зв'язку з визнанням обвинуваченою вини у вчиненому прокурор відмовився від допиту потерпілих та свідків, а сторона захисту не наполягала, та просив суд обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів сторони обвинувачення.
В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєні кримінальні правопорушення, з урахуванням відсутності заперечень від учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачена зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності її позиції, а також роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_8 про проведення судового розгляду без її участі, позов підтримала в повному обсязі.
Крім повного визнання обвинуваченою своєї вини, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів підтверджується також наступними доказами:
- копією витягу з інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України за № 99267982 від 15.04.2023 року (а.с.93);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.04.2023 року, з якого вбачається, що 15.04.2023 року близько 15 год. 00 хв. до мене прийшла невідома мені жінка та шахрайським шляхом заволоділа моїми грошовими коштами в сумі 6000 доларів (а.с.94);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 з осіб зображених на фотознімках заявила, що впізнає особу під №1 жінку, яка забрала в неї 15.04.2023 року пакет з речами та грошовими коштами у сумі 6000 доларів США. Особу №1 вона впізнала за худорлявою тілобудовою, тонкими губами, темнуватим волоссям, а також сукупністю всіх ознак та рис обличчя (а.с.95-96);
- довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року за участі потерпілої ОСОБА_8 (а.с.97);
- протоколом огляду предмета від 21.04.2023 року з фотоілюстрацією (а.с.98-101);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_13 з осіб зображених на фотознімках заявила, що впізнає особу під №4, це є чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 15.04.2023 року о 13 год. 00 хв., приходила до магазину «Біле Сухе», що за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях,17, та помітно нервувала та поводила себе підозріло. Особу під №4 він впізнав по рисах обличчя, по формі обличчя, очей, вуст, вух (а.с.102-103);
- додатком №1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року (а.с.104);
- додатком №2 до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.02.2023 року (а.с.105);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_14 з осіб зображених на фотознімках заявив, що впізнає особу під №1, це є чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 15.04.2023 року о 12 год. 50 хв., підвозив до магазину «Біле Сухе», що за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях,17, та помітно нервувала та поводила себе підозріло. Особу під №1 він впізнав по рисах обличчя, по формі обличчя, очей, вуст, вух (а.с.106-107);
- додатком №1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року (а.с.108);
- додатком №2 до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року (а.с.109);
- протоколом огляду місця події від 18.04.2023 року з фотоілюстрацією до даного протоколу, за участю двох понятих, потерпілого та спеціаліста (а.с.110-119). В ході цієї слідчої дії встановлено, що місцем проведення огляду є приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розташування за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою розташована одноповерхове приміщення, вхід до якого здійснюється за допомогою автоматизованих дверей. При вході у приміщення «Фора» з лівої сторони при вході під лівою стінкою виявлено металевий бокс висотою 1,85 м. та шириною 50 см., котрий поділений на дві частини, ліву та праву. В кожній частині мається по 4 металевих дверей з нумерацією 1,2,9,10,17,25,26. На момент огляду дверцята 1,2,9,10,17,25 зачинені, 18- відчинені при відкритті вказаних металевих дверей всередині сховища виявлений рожевий пакет з тюльпанами, в середині якого виявлено пакети прозорі з поліетилену різного кольору та в середині яких виявлено капці синього кольору з візерунком у вигляді квітів, нічна сорочка рожевого кольору із квітками по усій сорочці, носки темні бордового кольору, рушник рожево-білого кольору, вказані речі вподальшому упаковано до спец. пакету з пояснювальними написами та підписами учасників огляду. Також в ході огляду з поверхні дверей під №18 за допомогою дактилоскопічного порошку було виявлено та в подальшому вилучено 1 слід папілярних ліній, який відкопіювали на відрізок стрічки розміром 6х5,5см. та упаковано зо спеціального пакету НПУ. Зауваження та заперечення понятих та учасників огляду не надходило.
- листом керуючого магазину №226 «Фора» ОСОБА_15 (а.с.120);
- протоколом огляду відеозапису від 20.04.2023 року (а.с.121-124);
- протоколом перегляду відеозапису від 21.04.2023 року (а.с.125-127);
- протоколом перегляду відеозапису від 21.04.2023 року (а.с.128-130);
- відеозаписом з камер спостереження (а.с.131);
- копією витягу з інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України за № 99268805 від 15.04.2023 року (а.с.133);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.04.2023 року, з якого вбачається, що 15.04.2023 року близько 11 год. 00 хв. до мене за місцем мешкання прийшла невідома мені жінка та шахрайським шляхом заволоділа моїми грошовими коштами в сумі 20 000 гривень (а.с.134-135);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 з осіб зображених на фотознімках заявив, що впізнає особу №4 жінку, яка 15.04.2023 року шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами у сумі 20 000 гривень. Особу №4 він впізнав за формою носа, тонкими губами, темним волоссям, худорлявою тілобудовою, а також сукупністю всіх ознак та рис обличчя (а.с.136-137);
- довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року за участі потерпілого ОСОБА_9 (а.с.138);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 з осіб зображених на фотознімках заявила, що впізнає особу під №2, жінку, яка 15.04.2023 року шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами її батька у сумі 20 000 гривень. Особу під №2 вона впізнала за худорлявою тілобудовою, зростом, зовнішністю, формою носа, тонкими губами, темним волоссям, а також сукупністю всіх ознак та рис обличчя (а.с.139-140);
- довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання фотознімків від 20.04.2023 року за участі свідка ОСОБА_16 (а.с.138);
- постановою слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 від 22.04.2023 року про відібрання зразків почерку та підписів для експертного дослідження (а.с.142-143);
- постановою слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 від 22.04.2023 року про отримання зразків для експертизи (а.с.144-145);
- постановою слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 від 13.09.2023 року про доручення проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с.146-148);
- висновком експерта №СЕ-19/111-23/24024-ПЧ від 22.05.2023 року, з якого вбачається рукописний напис на аркуші А4 «Росписка Я ОСОБА_18 приняла двадцать тисячь гр. (20,000) от ОСОБА_19 15.04.2023», виконано ОСОБА_6 . Підпис на аркуші А4 з надписами «Росписка Я ОСОБА_18 приняла двадцать тисячь гр. (20,000) от ОСОБА_19 15.04.2023», виконано ОСОБА_6 (а.с.149-154);
- постановою слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 від 23.05.2023 року про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження (а.с.163).
Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченої, та процесуальні витрати у справі.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України та не заперечувалось ними в судовому засіданні.
Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджують існування та перебіг самої події кримінальних правопорушень, їх місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочинів, а також наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 КК України.
В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
На підставі аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено обставин та відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченої або ухвалення виправдувального вироку.
На підставі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 клопотань про необхідність зміни обвинувачення до суду не надходило.
Під час розгляду провадження по суті судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності.
Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, характеру дій обвинуваченої ОСОБА_6 та наслідків від її дій, суд дійшов висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню, а також докази є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України, є достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Крім того, сукупність досліджених доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку приводить суд до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях доведена та знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду.
Дії обвинуваченої кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало істотної шкоди потерпілому
Таку кваліфікацію дій ОСОБА_6 суд вважає правильною.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у тому, що ОСОБА_6 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом обману, та надаючи своїм діям значимості, ввела в оману ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та мала на меті лише обманом отримати грошові кошти від потерпілих.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном полягає у повідомленні обвинуваченою ОСОБА_6 неправдивих відомостей, повідомлення яких мало суттєве значення для поведінки потерпілих, з метою введення в оману останніх. Отже, отримання грошових коштів під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство в даному разі, бо обвинувачена ще в момент заволодіння грошовими коштами мала мету їх присвоїти.
В результаті таких шахрайських дій потерпілі власники грошових коштів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , добровільно передали свої грошові кошти обвинуваченій - ОСОБА_6 . Безпосередня участь потерпілих у передачі грошових коштів і добровільність їх дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. Добровільність в даному випадку має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом ОСОБА_6 заволодіти шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Для кваліфікації скоєного як шахрайства не має значення рівень витонченості обману, ступінь обачності або, навпаки, легковажності потерпілого. Важливо, щоб потерпілий не усвідомлював факту застосування щодо нього обману, щоб обманні дії винного були ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном (правом на нього). Обов'язковою ознакою шахрайства визнається вже згадувана добровільність передачі майна чи права на нього; щоправда, така добровільність має умовний (уявний) характер, адже насправді дії зазначених осіб щодо передачі майна чи права на нього зумовлені тим, що вони введені в оману. Між діянням винного і помилкою потерпілої особи, яка передає майно, повинен бути причинний зв'язок.
У постанові від 27.02.2018 (справа № 541/440/15-к) Верховний Суд (далі - ВС) роз'яснив, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення шахрайства.
Кваліфікуючою ознакою даного кримінального правопорушення є істотна шкода потерпілому, кошти якими заволоділа обвинувачена разом з невстановленою особою становлять - 6 000 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 15.04.2023 року становило 219 441 гривень 06 коп., що в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно п. 2 примітки до ст. 185 КК України є значною шкодою. Вчинений злочин є закінченим.
Крім того, відповідно до п. 9 ППВСУ № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» за змістом ч. 2 ст. 35 КК України злочини, які утворюють сукупність, підлягають окремій кваліфікації. З урахуванням положень ч. 1 ст. 33 КК України це правило застосовується, зокрема, і тоді, коли особа вчинила декілька тотожних злочинів (злочинів одного виду), які утворюють повторність, але перший із них не має кваліфікуючих ознак. У таких випадках перший злочин кваліфікується за частиною першою відповідної статті Особливої частини КК, а один чи декілька наступних за відсутності інших кваліфікуючих ознак - за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його (їх) повторно.
З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_6 повинна бути засуджена за ч.2 ст.190 КК України, за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та потворно, що завдало істотної шкоди потерпілому.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції визначеної ч.2 ст.190 КК України.
Так, санкцією ч. 2 ст.190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, а тому вчинене обвинуваченою ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Також судом враховується те, що дані злочини є умисними.
Суд не бере до уваги пом'якшуючу обставину - щире каяття, оскільки така на думку суду, носить виключно формальний характер. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Тому, суд бере до уваги, поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 під час судового розгляду, яка тривалий час не визнавала свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів, тобто не надала критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на щире каяття під час надання показів та визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття. Окрім того, в матеріалах справи відсутні, будь-які докази того, що ОСОБА_6 намагалася або виявляла будь-які спроби відшкодувати завдану потерпілим шкоду. Відтак, суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не визнає щире каяття, як обставину, що пом'якшує її покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 вчинення кримінального злочину з використанням умов воєнного стану
Обвинувачена раніше не судима, немає місце реєстрації та постійного місця проживання, за місцем свого проживання характеризуються з посередньої сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучена, з середньою освітою, офіційно не працевлаштована, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела.
Суд враховує той факт, що проти ОСОБА_6 порушені кримінальні провадження на території іншої області, в рамках яких останній було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під варту. Станом на момент винесення вироку у даній справі вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.01.2024 року не набрав законної сили. Дана обставина свідчить про те, що вчинення подібних кримінальних правопорушень були способом заробітку та способом життя ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 має на утриманні двох малолітніх дітей. Однак, в матеріалах судового провадження міститься заява органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради, в якому останні повідомляють, що малолітні діти ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 опинилися в складних життєвих обставинах, тому останні були влаштовані на повне забезпечення до КНП «Міська дитяча лікарня №5 ЗМР. Нікіфоренко В.А. відвідувала в лікарні своїх дітей один раз. На теперішній час органом опіки та піклування подано позовну заяву до суду про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх синів, оскільки діти були залишені у лютому 2023 року у чужої людини без опіки матері, а зв'язок із матір'ю був відсутній.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачена не є інвалідом, не досягла пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді обмеження волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
За таких обставин, враховуючи вище перелічені дані про особу винної, визнання нею вини, кількість вчинених кримінальних правопорушень, а також враховуючи те, що шкода потерпілим не відшкодована, суд вважає за необхідне, визначити ОСОБА_6 покарання, за вчинені кримінальні правопорушення, що мають ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк два роки.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченої є достатньою для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про особу обвинуваченої.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченої, запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
В ході розгляду даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 пред'явила до обвинуваченої цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В позовній заяві потерпіла ОСОБА_8 просила стягнути на її користь з обвинуваченої ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 219 441 грн. 06 коп.
В судовому засіданні обвинувачена пред'явлений до неї цивільний позов визнала та зазначила, що не лише вона вчиняли ці дії, атому кошти повинна також відшкодувати і інша особа, яка їй запропонувала здійснення таких дій, та якій вона перераховувала отримані злочинним шляхом кошти.
Щодо вирішення пред'явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.
Так, суд звертає увагу, що пред'явлений цивільний позов, розглядаються лише в частині заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_8 , обвинуваченою ОСОБА_6 , оскільки в даному кримінальному провадженні суд вирішує питання лише щодо притягнення до кримінальної відповідальності відносно вказаної обвинуваченої.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У ч. 1 ст. 1190 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана спільними неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується солідарно, в повному обсязі особами, які її завдали, якщо вони не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що в результаті неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_8 зазнала матеріальної шкоди, у зв'язку з тим, що грошовими коштами остання заволоділа обманим шляхом. Винною в її заподіянні є обвинувачена ОСОБА_6 , тому на неї покладається відшкодувати ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 219 441 грн. 06 коп.
Тому для відновлення порушеного права з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 слід примусово стягнути матеріальну шкоду у розмірі 219 441 грн. 06 коп.
Крім того, з обвинуваченої на користь держави, слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 3824 грн. 00 коп.
Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_6 перебуває під вартою в межах іншого кримінального провадження, де відносно неї оголошено вирок 30.01.2024 року (Справа №526/2050/23).
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 318, 322, 337, 342-351, 358, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ст. ст. 374, 376 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 70, ч. 2 ст. 190 КК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винною у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку 05.02.2024 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) - 219 441 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 06 коп., завданих матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), - на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: виконаний рукописний запис на аркуші А4 «Росписка Я ОСОБА_18 приняла двадцять тисяч гр. (20,000 тис) от ОСОБА_19 15.04.2023 та підпис» та : виконаний рукописний запис на аркуші А4 «Росписка Я ОСОБА_18 приняла двадцять тисяч гр. (20,000 тис) от ОСОБА_19 15.04.2023 та підпис», з експериментальними зразками підпису, - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а також направити обвинуваченій.
Суддя ОСОБА_1