Справа № 353/95/24
Провадження № 2/353/96/24
27 лютого 2024 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,6603 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в урочищі «Середній» с. Гарасимів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у зв'язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю втрачений, в нотаріальному порядку їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що позбавляє її можливості оформити спадщину на спадкове майно. Окрім цього, позивачка просила суд витребувати у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 8/2000 заведену після смерті ОСОБА_2
05.02.2024 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз'яснено право пред'явити зустрічний позов. Також вказаною ухвалою зобов'язано Тлумацьку державну нотаріальну контори Івано-Франківської області надати суду належним чином посвідчену копію спадкової справи № 8/2000, у разі її відкриття, та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи, зокрема щодо майна: ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якої було с. Гарасимів Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Представник відповідача - Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає та просив розгляд справи провести без його участі.
У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:
Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 040650 від 12.03.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 802, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,6603 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в урочищі «Середній» с. Гарасимів Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області (а.с. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3). Ще за життя ОСОБА_2 посвідчила на ім'я ОСОБА_1 (позивачка) заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті майно, що підтверджується копією заповіту від 08.07.1996 року (а.с. 4).
Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном та подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_1 (позивачка) прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (копія заяви від 22.01.2000 року, а.с. 27), а також отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.01.2000 року, успадкувавши домоволодіння, яке не є предметом даного позову (а.с. 6). Також відповідно до копії довідки Гарасимівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 399 та копії довідки Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 201 від 28.08.2023 року Мохналь на день смерті проживала одна та після її смерті в управління спадковим майном вступила ОСОБА_1 (позивачка), яка проводила похорон померлої, обробляє земельну ділянку та сплачує страхові внески (а.с. 29, 31).
Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 8/2000, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_2 (а.с. 26-32), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом, які б бажали прийняти або прийняли спадщину немає.
Однак позивачці в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 на земельну ділянку, у зв'язку з тим, що відсутній (втрачений) правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області за № 649/02-31 від 30.12.2023 року (а.с. 5).
Як вбачається з оголошення в газеті «Злагода», Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 040650 від 12.03.2001 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 , втрачено (а.с. 7).
Зазначені обставини перешкоджають позивачці належним чином оформити спадщину на спадкове майно - земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України та ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.
Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Отже ОСОБА_1 (позивачка), будучи належним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , має право на оформлення спадщини з переоформленням права власності на спадкову земельну ділянку на своє ім'я в нотаріальному порядку.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі ст.ст. 548, 549, 553 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 81, 126, 131 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,6603 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території урочища «Середній» с. Гарасимів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 040650 від 12.03.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 802, виданого на ім'я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА