Справа № 353/99/24
Провадження № 2/353/99/24
27 лютого 2024 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в нотаріальному порядку їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 . Зазначає, що причиною пропуску вказаного строку було те, що вона являється особою з інвалідністю ІІІ-ої групи, перенесла 2 інсульти та після похорону матері її стан здоров'я погіршився, а тому 31.01.2023 року вона виїхала на лікування в Іспанію, де перебувала до листопада 2023 року. 01.12.2023 року вона повернулась в Україну. Вказані обставини позбавили її можливості своєчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім цього просила суд врахувати ту обставину, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється, а також пропущений нею строк є незначним. У зв'язку з цим просила визначити їй додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2
05.02.2024 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз'яснено право пред'явити зустрічний позов.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Представник відповідача - Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просив розгляд справи провести без його участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 958638 від 27.03.2012 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,4390 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі «Над озером» с. Прибилів Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області (а.с. 7). Також відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 027288 від 14.11.2008 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,8184 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прибилівської сільської ради Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області (а.с. 8).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (батько) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3 зворот). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (мати) померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3). Ще за життя ОСОБА_2 (мати) посвідчила на ім'я ОСОБА_1 (позивачка) заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті майно, що підтверджується копією заповіту від 24.10.2013 року (а.с. 5), копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 03.0.2024 року (а.с. 11).
Згідно довідки Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 6 від 03.01.2024 року на день смерті ОСОБА_2 (мати) була зареєстрована та постійно проживала одна по АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру від 03.01.2024 року, у спадковому реєстрі відсутня інформація щодо заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (мати) та виданих на її підставі свідоцтв про право на спадщину (а.с. 10).
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що вона пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини, а також на момент смерті спадкодавця не була зареєстрована за адресою померлої. Також нотаріусом було роз'яснено про можливість звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини або з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. № 6/01-16 від 03.01.2024 року (а.с. 9).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Таким чином право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом даної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.
Предметом спору є встановлення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини позивачу, оскільки остання являється особою з інвалідністю ІІІ-ої групи (копія довідки до акту огляду МСЕК, а.с. 12), перенесла 2 інсульти та 31.01.2023 року вона виїхала на лікування в Іспанію, де лікувалась до 22.11.2023 року (копія історії хвороби з перекладом (а.с. 14-19) та 01.12.2023 року вона повернулась в Україну (копія закордонного паспорту, а.с. 13).
Також позивачка вказує, що в умовах воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», а також зазначила, що пропущений нею строк для прийняття спадщини є незначним.
Так пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» визначено установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що:
- правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
- строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України);
- законодавець як у ст. 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
- пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
У постанові Верховного Суду № 676/47/21 від 25 січня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає застосуванню пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року, оскільки строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним, а питання щодо початку перебігу та наслідків спливу регулюються лише Цивільним кодексом України, яким не передбачено зупинення перебігу строку на прийняття спадщини.
В свою чергу, відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок N 296/5), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (пункт 2.2 глави 10 розділу II Порядку N 296/5).
Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку N 296/5).
Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку N 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, на нотаріуса покладено обов'язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Проте з витягу зі Спадкового реєстру встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 (мати) не заводилась, а тому нотаріус жодних дій для повідомлення позивачки про відкриття спадщини не вчиняв, її виклик як спадкоємиця за заповітом не здійснював, у тому числі і шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. При цьому, приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославська Н.В. рекомендувала позивачці звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини або з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Судом встановлено, що шестимісячний строк подання позивачкою заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 (мати) сплив 19.05.2023 року, до нотаріуса позивачка звернулась 03.01.2024 року, а позов до суду вона пред'явила 01.02.2024 року, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. При цьому суд звертає увагу на те, що в Україні з 24.02.2022 року оголошено воєнний стан, позивачка являється особою з інвалідністю ІІІ-ої групи, у зв'язку з чим після похорону матері у неї погрішився стан здоров'я та 31.01.2023 року вона виїхала на лікування до Іспанії, де лікувалась до 22.11.2023 року та 01.12.2023 року повернулась до України, що позбавило її можливості вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17, від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц.
З вказаними висновками також погодився Верховний Суд у постановах від 12.09.2018 року у справі N 484/3221/17, від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 10.01.2019 року у справі N 263/1221/17, від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 25.03.2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 21.09.2020 року у справі N 130/2517/18, від 20.12.2021 у справі № 671/1504/20, від 07.02.2024 року у справі № 474/18.
Враховуючи вищенаведене, та те, що на час відкриття спадщини позивачка не проживала разом зі спадкодавцем, спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не заводилася, суд вважає, що позивачка пропустила строк для звернення в нотаріальну контору з метою прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 з поважних причин, оскільки нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємців за законом та заповітом, в т.ч. ОСОБА_1 , яка проходила лікування за межами державного кордону України. Зазначені причини не залежали від волі та дій спадкоємця, що свідчить про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи вищенаведене, позивачці слід визначити додатковий строк, достатній для подання нею в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України (в редакції 2003 р.), керуючись ст.ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який обраховувати з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА