Справа № 212/1068/24
2/212/1324/24
27 лютого 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за участі представника позивача - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_2 , -
Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на своє утримання, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що 6 грудня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.09.2023 року було розірвано. Також вказувала, що 24 квітня 2023 року ОСОБА_2 було вчинено відносно позивачки кримінальне правопорушення, яке розслідується ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 122 КК України, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень, що призвело до значного погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 та встановлення їй третьої групи інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою МСЕК від 04.12.2023 року. Позивачці було призначено державну соціальну допомогу, розмір якої не забезпечує прожиткового мінімуму, встановленого законом, а інших доходів вона не має. За актом огляду МСЕК їй за станом здоров'я дозволена лише легка праця та вона здійснює пошук роботи, будучи зареєстрованою як безробітна у Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості. Натомість, допомоги по безробіттю вона не отримує. Крім того за індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 04.12.2023 року вона потребує відновної терапії, спостереження в окуліста та невролога, а лікування є вартісним, на яке її доходів не вистачає. Натомість, відповідач є працездатним та працює, тому має змогу сплачувати щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки від доходів.На підставі викладеного просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх .видів його заробітку, починаючи з дати подання позовної заяви до суду та протягом строку інвалідності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із поданим позовом відповідач, ОСОБА_2 , пред'явив відзив, де вказував, що заява про вчинення кримінального правопорушення надійшла від ОСОБА_1 саме після подання ним позову до суду про розірвання шлюбу із позивачкою, яка майже протягом усього шлюбного життя знаходилась на забезпеченні ОСОБА_2 . При цьому він заперечує скоєння відносно ОСОБА_1 злочину чи спричинення їй тілесних ушкоджень. Отже, позивачка не довела завдання їй відповідачем тілесні ушкоджень, які б призвели до значного погіршення стану її здоров'я та інвалідності. Крім того позивачу було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням по зору лише з 7 листопада 2023 року, тобто зі спливом майже двох місяців після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Також ОСОБА_1 не позбавлена можливості працювати, що свідчить про те, що вона не є непрацездатною, а також отримує пенсію по інвалідності. Позивачка крім того не довела її витрати на лікування та проходження реабілітації. Натомість, ОСОБА_1 з 2009 року не працювала, а відповідач забезпечував її. Зазначав, що довідка, надана позивачем щодо неотримання доходів складена за перший та другий квартали 2023 року, тому не може братись до уваги суду на підтвердження доходів позивача. Зауважував, що після розірвання шлюбу він продовжує підтримувати матеріально її із дитиною, перераховуючи на картковий рахунок майже половину свого заробітку. Також 17 листопада 2023 року судом було стягнуто аліменти на користь позивачки з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% від щомісячного прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Він сумлінно сплачує аліменти на утримання дитини. Також сторонами у 2013 році придбана трикімнатна квартира у АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом мешкали до розлучення, де зараз проживає позивачка із донькою. Відповідач проживає зараз із батьками та власного житла не має. Отже, відповідач намірів щодо поділу такої квартири не має. З посиланням на практику Верховного Суду вказував, що аналіз ст. 75, 76 СК дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Отже, дохід позивачки у сукупності перевищує прожитковий мінімум, та вказує на те, що вона не може вважатися особою, яка потребує матеріальної допомоги. Також не було доведено, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу. Враховуючи викладене, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача, адвокат Бондаренко С. О., у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, підтримуючи доводи, викладені нею у позовній заяві, поданій в інтересах ОСОБА_1 , яку просила суд задовольнити повністю, додаючи, що на теперішній час кримінальна справа відносно ОСОБА_2 вже перебуває в суді за правової кваліфікацією його дій за ст. 122 ч. 1 КК України. Оскільки у позивачки наявна атрофія зору на лівому оці, то лікування вимагає значних коштів. Також вказувала, що перерахування грошових коштів відповідачем здійснюється нерегулярно, а картковий рахунок був відкритий саме ним, тому позивачка обмежена у можливості розпоряджатись коштами на такому рахунку.
Відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні, не визнаючи заявлені до нього позовні вимоги, підтримав доводи, викладені ним у відзиві на позов ОСОБА_1 , вказуючи, що доказів вчинення ним відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення немає, він отримує лише зарплату викладача, близька 12500 грн., половину якої майже надає позивачці з донькою. Додавав, що ознаки хвороби мали прояви у ОСОБА_1 ще у 2018 році. Отже, просив суд відмовити у позові.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України (далі - СК) дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Так за ч. 2 ст. 75 СК право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
При цьому згідно із ч. 3 ст. 75 СК непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Також відповідно до ч. 4 ст. 75 СК один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ч. 6 ст. 75 СК той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
На підставі ч. 2 ст. 76 СК після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 77 СК за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
За ч. 1, 2 ст. 80 СК аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
На підставі ч. 1 ст. 82 СК право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
Суд встановив, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 грудня 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, актовий запис № 746 від 6 грудня 2003 року, виданого відділом РАГС Центрально-Міського управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який був розірваний 23 жовтня 2023 року на підставі рішення від 21 вересня 2023 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, яке набуло чинності 23 жовтня 2023 року.
Відповідно до витягу з ЄРДР № 12023046730000341 від 05.09.2023 року вбачається, що 5 вересня 2023 року були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, щодо події, яка мала місце 24 квітня 2023 року.
На підставі довідки МСЕК № 557391 від 04.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 була встановлена первинно 3-я група інвалідності за загальним захворюванням по зору з 7 листопада 2023 року до 1 грудня 2024 року з можливістю вчиняти легку працю, на підставі чого було визначено індивідуальну програму реабілітації інваліда, де вказано, що травма лівого ока позивачки зумовлена наслідками кримінальної події від 24 квітня 2023 року з рекомендацією нагляду в окуліста та невролога.
Отримання позивачкою державної соціальної допомоги інваліду підтверджується довідкою від 22 січні 2024 року УСЗН в Покровському районі м. Кривий Ріг, розмір якої становив у листопаді 2023 року в сумі 1680 грн. та в грудні 2023 року в сумі 1155,60 грн.
При цьому за рішенням УПФУ від 22.12.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Також суд зазначає, що за довідками від 23.01.2024 року та від 15.02.2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна з 3 січня 2024 року, однак станом на 23 січня 2024 року та на 15 лютого 2024 року не отримує допомогу по безробіттю.
Крім того за відомостями з Держаного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи станом на 14.09.2023 року та на 20.02.2024 року за І-ІV квартали 2023 року позивачки ОСОБА_1 вбачається, що дохід останньої за такий період відсутній.
Натомість, відповідно до рішення від 17 листопада 2023 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки в усіх видів заробітку щомісячно з 10 жовтня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Факт переказів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на картковий рахунок (на карту НОМЕР_1 ) в сумах: 4000 грн. від 25 червня 2023 року, 2000 грн. від 13 червня 2023 року, 2000 грн. від 24 липня 2023 року, 1000 грн. від 4 липня 2023 року, 2000 грн. від 30 липня 2023 року, 2000 грн. від 17 липня 2023 року, 2400 грн. від 25 серпня 2023 року, 3000 грн. від 17 серпня 2023 року, 1800 грн. від 13 серпня 2023 року, 1000 грн. від 25 вересня 2023 року, 500 грн. від 18 вересня 2023 року, 1000 грн. від 21 вересня 2023 року, 700 грн. від 28 вересня 2023 року, 400 грн. від 20 жовтня 2023 року, 400 грн. від 25 жовтня 2023 року, 1000 грн. від 29 жовтня 2023 року, 1000 грн. від 23 жовтня 2023 року, 1000 грн. від 26 листопада 2023 року, 3000 грн. від 21 жовтня 2023 року, 1000 грн. від 19 листопада 2023 року, 800 грн. від 16 листопада 2023 року, 800 грн. від 30 листопада 2023 року, 700 грн. від 23 листопада 2023 року, 1000 грн. від 11 листопада 2023 року, 400 грн. від 24 грудня 2023 року, 2000 грн. від 29 грудня 2023 року, 700 грн. від 28 грудня 2023 року, 800 грн. від 23 грудня 2023 року, 700 грн. від 17 січня 2024 року, 800 грн. від 24 січня 2024 року, 900 грн. від 26 січня 2024 року, 800 грн. від 19 січня 2024 року, 800 грн. від 16 грудня 2023 року, 800 грн. від 31 січня 2024 року, 1000 грн. від 20 грудня 2023 року - підтверджується наданими відповідачем квитанціями.
Отже, за наданими ОСОБА_2 чеками вбачається, що останнім було перераховано на картковий рахунок, який перебуває у ОСОБА_1 , 6000 грн. за червень 2023 року, 7000 грн. за липень 2023 року, 7200 грн. за серпень 2023 року, 2700 грн. за вересень 2023 року, за жовтень 2023 року 5450 грн., за листопад 2023 року 5200 грн., за грудень 2023 року 7500 грн., за січень 2024 року 4000 грн.
Суд зауважує, що аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових, сукупності певних умов, зокрема, непрацездатність одного з подружжя та нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Отже, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2018 року по справі № 161/16931/16-ц.
За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 2024 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 1 січня 2024 року в розмірі 2361 грн.
Судом при цьому було встановлено, що розмір отримуваних доходів ОСОБА_1 у вигляді державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю, зважаючи на те, що вона не отримує допомогу по безробіттю та немає інших доходів, не перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, дослідивши обставини справи, суд встановив, що позивачка отримує допомогу по інвалідності у розмірі, що не забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, будучи непрацездатною, як особа з інвалідністю III групи.
Отже, ОСОБА_1 як колишня дружина відповідача, будучи непрацездатною, потребує матеріальної допомоги останнього.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не забезпечена прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, то суд відхиляє посилання відповідача на не доведеність розміру витрат позивачки на проходження лікування, яке зумовлене її інвалідністю.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу має право на утримання, оскільки вона стала непрацездатною протягом одного року (7 листопада 2023 року) від дня розірвання шлюбу (23 жовтня 2023 року) та потребує матеріальної допомоги.
Натомість, суд відкидає посилання відповідача на можливість позивачки працювати, оскільки це не впливає на її право на матеріальну допомогу від ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що ОСОБА_2 , як колишній чоловік позивачки, може надавати матеріальну допомогу останній, оскільки щомісячно перераховував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в значний сумах, що перевищували розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, та майже дорівнювало середньому розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2023 рік, тобто в сумі 6500 грн.
Таким чином суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у нього можливості утримувати непрацездатну позивачку.
У свою чергу суд враховує, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання спільної для сторін доньки, ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частки в усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2023 року та до повноліття дитини.
Крім того суд вказує, що суми, які ОСОБА_2 перераховує на користь ОСОБА_1 не можна вважати доходом позивачки, оскільки вони мають цільове призначення як сплата аліментів на дитину та відповідно належать спільній доньці сторін, ОСОБА_5 , тому не є доходом ОСОБА_1 .
Так за ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі в сумі 7100 грн.
Внаслідок наведеного вмотивування та відсутності даних про доходи відповідача, суд вказує, що 1/4 частка від доходу ОСОБА_2 може становити відповідно близька 1775 грн. (7100 / 4 = 1775), які з нього підлягають стягненню на утримання доньки, ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 .
При цьому за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено на 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.
Суд зазначає, що в суді встановлена фактична можливість проводити відповідачем перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі, що майже дорівнює 6500 грн. на місяць, а також те, що це становить за інформацією відповідача майже половину заробітку ОСОБА_2 .
Таким чином на підставі наведеного вмотивування, суд дійшов переконання, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання слід стягувати аліменти у розмірі саме 1/8 частки від доходів відповідача на місяць, внаслідок чого заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Так в судовому засіданні було встановлено, виходячи з пояснень відповідача, що в разі стягнення з нього аліментів за даним позовом в розмірі 1/8 частки від доходів на місяць, то така сума може становити біля 1625 грн. (6500 х 2 / 8 = 1625), що у сукупності із соціальною допомогою, як особі з інвалідністю, яку отримує позивачка, становитиме для ОСОБА_1 розмір, який перевищуватиме прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, та майже дорівнюватиме прожитковому мінімуму для працездатних осіб, а також не порушуватиме прав відповідача.
Отже, враховуючи положення ст. 79, 82 СК, з відповідача на користь позивачки підлягатимуть стягненню аліменти від дня подання позовної заяви ОСОБА_1 , починаючи з 29 січня 2024 року, та протягом строку інвалідності останньої, які підлягають припиненню у разі поновлення її працездатності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За ст. 141 ЦПК з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., від сплати якого при подачі даного позову ОСОБА_1 звільнено за законом.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/8 частки від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29 січня 2024 року протягом строку інвалідності останньої,та до поновлення працездатності ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 27 лютого 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації якого в АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов