20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/8308/23 пров. № А/857/20541/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
суддя у І інстанції Каленюк Ж.В.,
час ухвалення судового рішення 12 год 30 хв,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 08 вересня 2023 року,
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ТОВ “ЛРЗ “Мотор”) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) від 11 січня 2023 року №0004880703 форми “В4” у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 877 986,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі № 140/8308/23 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДПС не надано доказів, які б свідчили про наміри сторін договорів за участю позивача ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок їх виконання, або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, що могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку.
Висновки контролюючого органу переважно ґрунтуються на оцінці наявної в базах даних інформації, що не є достатнім для об'єктивного встановлення дійсних обставин. Віднесення постачальника до “ризикових” не свідчить про те, що той не мав можливості здійснювати поставку товару відповідно до укладеного договору.
Діяльність ТОВ “КІВ АВІА” не була перевірена шляхом проведення податкової перевірки, а правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновку про нереальність його господарських взаємовідносин. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача тягнуть негативні наслідки саме для такого контрагента.
Щодо покликання відповідача на ряд кримінальних проваджень, у яких ТОВ “КІВ АВІА” ніби є учасником, наявність вироку щодо директора цього підприємства, то у акті перевірки про наявність цих обставин не згадується. Наведені кримінальні провадження не містять інформації про кримінальні правопорушення, які можуть свідчити про незаконні дії ТОВ “КІВ АВІВА” у взаємовідносинах із ТОВ “ЛРЗ “Мотор”.
У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ “ЛРЗ “Мотор” відмовити повністю.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що аналізом ланцюгів придбання контрагентом позивача ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації» товару «Лопатка ТВТ 088.24.8970Т» (код УК4313Д 8411910000) за період діяльності 2020-2022 роки встановлено відсутність його легального джерела отримання та введення у обіг.
Окрім того, комісією Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 19 серпня 2022 року №291697 та від 12 вересня 2022 року № 305908 про відповідність ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації» критеріям ризиковості платника податку.
Наданий до перевірки документ не може вважатися сертифікатом якості/відповідності у розумінні Закону України «Про стандартизацію» та Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Надані до перевірки товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) заповнені з порушенням Додатка 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (Форми №1-ТТІІ), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів.
Додатково апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання контролюючого органу на вирок директора ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" Коровченка І.В. від 17 квітня 2023 року у справі №758/9758/21, яким його визнано вишнім у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України за дії, вчинені на посаді директора ТОВ "КІВ АВІА", а саме за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Наполягає на тому, що наявність кримінального провадження навіть попри відсутність вироку не може бути не врахована судом при вирішенні спору, що розглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ “ЛРЗ “Мотор” підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ “ЛРЗ “Мотор” відмовити.
Представник ТОВ “ЛРЗ “Мотор” у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ “ЛРЗ “Мотор” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від'ємного значення з ПДВ, яке виникло за період з січня по липень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкова декларація з ПДВ від 18 серпня 2022 року №9161745069 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок №9172788129 від 02 вересня 2022 року, №9186531749 від 17 вересня 2022 року, №9213388616 від 18 жовтня 2022 року).
Результати перевірки оформлено актом від 07 грудня 2022 року №9505/07-03/08029701, у якому контролюючий орган зазначив про встановлення взаємовідносин ТОВ “ЛРЗ “Мотор” із з контрагентом з ознаками “сумнівності” ТОВ “КІВ АВІА”.
На підставі аналізу баз даних та наданих до перевірки первинних документів було встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку придбання позивачем у ТОВ “КІВ АВІА” 82 лопаток 088.24.8970Т на суму 5 267 914,28 грн, у т.ч. ПДВ 877 985,71 грн. На підставі податкової накладної (далі - ПН) № 1 від 01 лютого 2022 року, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), ПДВ у сумі 877985,71 грн включено до складу податкового кредиту декларації за березень 2022 року.
За висновками акту перевірки ТОВ “КІВ АВІА” у ланцюгу постачання продукції є “розповсюджувачем”, що унеможливлює його участь в процедурі сертифікації (оцінки відповідності), виготовленню паспортів продукції.
ТОВ “ЛРЗ “Мотор” до перевірки надано сертифікати якості від 23 листопада 2021 року, від 21 грудня 2021 року та від 10 січня 2022 року на товар “лопатка ТВТ” за номенклатурним номером “ 088.24.8970Т”, у яких директор ТзОВ “КІВ АІВА” підтвердив, що продукція відповідає вимогам відповідних технічним умовам, пройшла перевірку згідно з технічними умовами і придатна для експлуатації.
Разом із тим, на переконання контролюючого органу, ідентифікувати законне джерело введення в обіг на ринок товару, реалізованого ТОВ “КІВ АВІА” для ТОВ “ЛРЗ “Мотор”, неможливо.
Згідно із аналізом ланцюгів придбання ТОВ “КІВ АІВА” товару “лопатка ТВТ 088.24.8970Т” (код УКТЗЕД 8411910000) за період діяльності 2020-2022 роки згідно з ЄРПН встановлено відсутність податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в адресу останнього на реалізацію товару або на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виготовлення лопаток ТВТ 088.24.8970Т.
Аналіз митних декларацій Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України свідчить, що зовнішньоекономічні операції ТОВ “КІВ АІВА” з придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей за період діяльності 2020-2022 роки відсутні.
Надані до перевірки ТТН від 25 листопада 2021 року №Р-79, від 22 грудня 2021 року №Р-84, експрес-накладна від 10 січня 2022 року №59000781077948 не містять усіх обов'язкових реквізитів.
Згідно з поданими ТОВ “КІВ АВІА” розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) не встановлено проведення нарахування та виплати заробітної плати фізичній особі ОСОБА_1 (відправник товару, який вказаний в експрес-накладній ТОВ “Нова пошта”).
У ході проведення перевірки на адресу ТОВ “КІВ АІВА” був надісланий запит від 29 листопада 2022 року №13174/6/03-20-07-03-06 щодо надання документального підтвердження та пояснень щодо взаємовідносин із ТОВ “ЛРЗ “Мотор” за період з листопада по лютий 2022 року, однак станом на 07 грудня 2022 року відповідь від платника не надходила.
З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ “КІВ АІВА” фізичних та технологічних можливостей для здійснення господарських операцій з постачання ТОВ “ЛРЗ “Мотор” лопаток 088.24.8970Т. Тому при декларуванні за липень 2022 року в декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, позивачем порушено пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) у зв'язку із завищенням податкового кредиту на 877 986,00 грн за березень 2022 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) в деклараціях за березень - липень 2022 року на 877 986,00 грн.
ТОВ “ЛРЗ “Мотор” подало заперечення на вказаний акт перевірки, які залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін.
Відтак, ГУ ДПС прийняло ППР від 11 січня 2023 року №0004880703 форми “В4”, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 878 814,00 грн, зокрема, за господарськими операціями із ТОВ “КІВ АІВА” на 877 986,00 грн.
ТОВ “ЛРЗ “Мотор” скористалося правом на оскарження вказаного ППР у адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 30 березня 2023 року №7848/6/99-00-06-01-01-06 його скаргу залишено без задоволення, а ППР від 11 січня 2023 року №0004880703 - без змін.
ТОВ “ЛРЗ “Мотор” не погодився із ППР ГУ ДПС від 11 січня 2023 року №0004880703 та оскаржило його у частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 877986,00 грн у судовому порядку, подавши адміністративний позов, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Разом із тим, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи нр підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
За змістом пункту 200.4 цієї статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
У відповідності до матеріалів справи, 06 січня 2022 року ТОВ “ЛРЗ “Мотор” було проведено тендер (аукціон) UA-202-12-14-003501-a з предметом закупівлі - лопатки 088.24.8970Т.
Рішенням від 12 січня 2022 року №04 ТОВ “КІВ АВІА” було визнано переможцем конкурсної закупівлі та вирішено укласти з ним договір поставки такого товару.
25 січня 2022 року ТОВ “ЛРЗ “Мотор” (Покупець) та ТОВ “КІВ АВІА” (Постачальник) уклали договір поставки №15, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити запасні частини (код ДК 34731600-3), вказані у специфікації №1, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію, яка відповідає І категорії. Загальна вартість продукції становить 5 396 400,00 грн, у т.ч. ПДВ 899 400,00 грн. Місце передачі продукції - склад покупця, місто Луцьк. Транспортні перевезення - за рахунок Постачальника. Датою поставки продукції Постачальником та датою отримання партії продукції Покупцем є дата підписання сторонами акта приймання-передачі продукції. Постачальник надає Покупцю такі документи: товарно-транспортну накладну; сертифікат якості постачальника; паспорт виробника, етикетку, ярлик, тощо (якщо це передбачено нормативно-технічною та конструкторською документацією). Якість, комплектація, пакування та маркування продукції повинні відповідати вимогам нормативно-технічної та конструкторської документації для даного виду продукції, а також спеціальним вимогам, відображеним у специфікації. Якість продукції перевіряється відповідно до вимог технічних умов, інструкції, паспортів, передбачених для даного виду продукції. Оплата кондиційної продукції (партії продукції) здійснюється Покупцем шляхом перерахування 80 % вартості продукції протягом 15 банківських днів на підставі виставлених Постачальником рахунків після проходження продукцією вхідного контролю на підприємстві Покупця; остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання покупцем зареєстрованої постачальником ПН у ЄРПН.
Окрім того, судом встановлено, що ще 22 грудня 2016 року ТОВ “ЛРЗ “Мотор” (Зберігач) та ТОВ “КІВ АВІА” (Поклажодавець) уклали договір відповідального зберігання майна №872, за умовами якого закупівля Зберігачем майна, що пройшло вхідний контроль та визначене кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами (пункт 1.3).
Згідно з актами приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 25 листопада 2021 року, від 23 грудня 2021 року, від 13 січня 2022 року ТОВ “КІВ АВІА” було передані ТОВ “ЛРЗ “Мотор” лопатки 088.24.8970Т (4, 80 та 2 штуки відповідно), які за накладними від 23 грудня 2021 року №23/12, №23/12-1 та від 13 січня 2022 року №13/01-1 були передані цеху №1 для проведення вхідного контролю.
Факт транспортування лопаток підтверджується ТТН від 25 листопада 2021 року №Р79, від 22 грудня 2021 року №Р84 та експрес-накладною ТОВ “Нова Пошта” від 10 січня 2022 року №59000781077948.
На зазначену продукцію Постачальником були надані сертифікати якості від 23 листопада 2021 року, від 21 грудня 2021 року та від 10 січня 2022 року.
За результатами вхідного контролю 4 лопатки згідно з актом від 14 січня 2022 року №2/2022 було повернуто у зв'язку з їх невідповідністю вимогам конструкторсько-технологічної документації, про що складено контрольну карту про результати вхідного контролю деталей з виявленими невідповідностями.
Повернення 4 одиниць товару підтверджено експрес-накладною ТОВ “Нова пошта” від 17 січня 2022 року №5900783444549.
Решта 82 лопатки пройшли вхідний контроль та визнані кондиційними, що підтверджується маршрутними картками від 23 грудня 2021 року №1440, №1441 та від 13 січня 2022 року №1454 і на них виписані картки якості від 19 січня 2022 року №33/1, від 25 січня 2022 року №32 .
Оприбуткування лопаток на складі підприємства відображено у картці складського обліку матеріалів №159.
Постачальником ТОВ “КІВ АВІА” була виписана видаткова накладна від 01 лютого 2022 року №3 та податкова накладна від 01 лютого 2022 року №1 на загальну суму 5267914,28 грн, в тому числі ПДВ 877 985,71 грн, яка була зареєстрована у ЄРПН .
ТОВ “ЛРЗ “Мотор” здійснило оплату товару платіжними дорученнями від 14 лютого 2022 року №14386 на суму 4 214 331,42 грн та від 08 квітня 2022 року №14952 на суму 1053582,86 грн.
ТОВ “КІВ АВІА” на запит ГУ ДПС листом від 26 грудня 2022 року №26/12-22 підтвердило здійснення господарських операцій із ТОВ “ЛРЗ “Мотор” згідно з договором поставки від 25 січня 2022 року №15, надало копії документів та повідомило, що товар (лопатки) було ним придбано у ТОВ “Сервісес Компані”. Внаслідок пошкодження автомобіля під час артилерійських та ракетних обстрілів у селі Пуща Водиця з автомобіля зникла сумка з особистим майном та документами, що належала головному бухгалтеру товариства, серед яких були документи по взаємовідносинах із ТОВ “Сервісес Компані”, що підтверджується листом слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 16 серпня 2022 року №456125/51/4-2022, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Водночас було надано документи про наявність складських, офісних приміщень, транспортних засобів, штатного розпису (у штаті підприємства з листопада 2021 року по лютий 2022 року перебувало 12 працівників), податкової звітності ТОВ “КІВ АВІА”.
У ході апеляційного розгляду представник контролюючого органу не заперечувала того, що під час проведення перевірки ТОВ “ЛРЗ “Мотор” надало первинні документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ “КІВ АВІА”, зазначені у акті перевірки, і акт про ненадання позивачем документів під час проведення перевірки не складався.
Окрім того, представником ГУ ДПС не заперечується сам факт надходження до ТОВ “ЛРЗ “Мотор” товару, обумовленого договором від 25 січня 2022 року із ТОВ “КІВ АВІА”, а суть заперечень контролюючого органу зводиться до відсутності доказів наявності законного джерела введення в обіг на ринок товару, реалізованого ТОВ “КІВ АВІА” для ТОВ “ЛРЗ “Мотор”.
Разом із тим, суд першої інстанції слушно зауважив, що наявні первинні документи містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК є підставою для податкового обліку та відповідно до приписів пункту 198.1, 198.3, 201.10 ПК дають ТОВ “ЛРЗ “Мотор” право на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки.
Водночас судом першої інстанції доречно враховано те, що договір поставки від 25 січня 2022 року №15 із ТОВ “КІВ АВІА” було укладено за результатами тендерної закупівлі, у межах якої було перевірено спроможність учасника забезпечити виконання умов договору поставки, і пропозиція ТОВ “КІВ АВІА” містила найнижчу ціну.
З урахуванням специфіки предмету закупівлі та мети використання придбаного товару у господарській діяльності ТОВ “ЛРЗ “Мотор” позивач самостійно здійснює контроль якості продукції та перевірку її на відповідність технічним умовам, стандартам, що прямо передбачено у договорі від 25 січня 2022 року №15. При цьому позивачу Центральним управлінням метрології і стандартизації Збройних Сил України Міністерства оборони України видано свідоцтво про уповноваження №084МП від 02 жовтня 2017 року (дійсне до 02 жовтня 2022 року) про те, що метрологічна лабораторія підприємства відповідає критеріям уповноваження на проведення метрологічних робіт у сфері оборони.
Згідно із сертифікатом №UA229196 від 19 березня 2019 року система управління якістю товариства відповідає вимогам Міжнародного стандарту ISO 9001. У грудні 2016 року товариство отримало від Міністерства оборони України сертифікат схвалення організації з технічного обслуговування та ремонту №UA.145B.0416, а Державним підприємством “Укрметртестстандарт” видано сертифікати визнання вимірювальних можливостей №ПТ-298/17, №ПТ-476/17, №497/21.
Водночас апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського обліку і не розкривають зміст господарської операції, а їх перевірка не відноситься до компетенції податкових органів. Сертифікати якості призначені лише для підтвердження якості товару, а тому наявність чи відсутність останніх може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Сама по собі відсутність сертифікатів якості від виробника не може бути підставою для позбавлення платника податків-покупця права на податковий кредит.
Разом із тим, ТОВ “ЛРЗ “Мотор” самостійно здійснювало контроль якості продукції та перевірку її на відповідність технічним умовам, стандартам, що мало наслідком повернення частини продукції постачальнику.
Щодо недоліків в оформленні ТТН, то апеляційний суд звертає увагу на те, що лопатки відповідно до договору відповідального зберігання від 22 грудня 2016 року №872 були передані позивачу для проведення вхідного контролю ще до укладення договору поставки від 25 січня 2022 року №15, а отже такі не можуть свідчити про безтоварність спірної господарської операції.
Окрім того, суд першої інстанції слушно врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року №420/20757/21, відповідно до яких ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції доречно звернув увагу на висновками Верховного Суду, викладені у постановах від 06 червня 2023 року у справі №640/11558/20, від 18 червня 2020 року у справі №810/1394/17, від 19 лютого 2019 року у справі №811/217/17, від 09 березня 2019 року у справі №810/302/15, згідно із якими непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Виходячи із правових позицій Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Водночас апеляційний суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18; від 20 серпня 2020 року у справі №380/10381/20) непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових матеріальних чи інших ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №П/811/3228/14, будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що норми ПК не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
Припускаючи, що певні ТМЦ могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано його витрати.
У постанові від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а Верховний суд зазначив, що податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару та послуг.
Водночас контролюючим органом у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.
Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Окрім того, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що, включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність здійснених ним господарських операцій та само по собі не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо такої діяльності, як і не має прямим наслідком відмову в реєстрації чи скасування реєстрації податкових накладних складених зазначеним суб'єктом. Наслідки подібного роду створює лише рішення про відмову в реєстрації ПН, однак доказів того, що за спірною операцією прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН відповідачем не надано.
Посилання контролюючого органу на матеріали кримінальної справи №758/9758/21 стосовно ОСОБА_2 , засудженого за частиною 1 статті 333, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, не містять висновків суду щодо укладення чи виконання договору поставки від 25 січня 2022 року №15 між ТОВ “ЛРЗ “Мотор” та ТОВ “КІВ АВІА”, а отже не стосуються предмету розгляду у цій адміністративній справі.
Водночас контролюючий орган не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
При цьому згідно із усталеною практикою Верховного Суду платник (покупець товарів/робіт/послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановить фактів , які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/2388/2020, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19, від 06 жовтня 2022 року у справі № 160/8965/19, від 23 травня 2023 року у справі №360/1283/20).
Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, на думку апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про протиправність оспорюваного позивачем ППР ГУ ДПС від 11 січня 2023 року №0004880703 та необхідність його скасування задля відновлення порушеного права платника податків.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі № 140/8308/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 26 лютого 2024 року.