15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8981/23 пров. № А/857/22917/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (суддя Костецький Н.В., ухвалене в м. Львові, ) у справі № 380/8981/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (військова частина НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправним і скасувати наказ начальника Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2023 № 62 “Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації” в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 28.02.2023 № 87-РС в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади; визнати протиправним і скасувати наказ начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62 в частині направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17 квітня 2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за результатами розгляду позовної заяви.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначене рішенням суду оскаржив позивач- ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що бронювання позивача наказом Міністерства економіки України №4001 від 20.10.2022 відбулося відповідно до вимог чинного на той період законодавства. Звертає увагу, що ні постанова КМУ №194, ні Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, не передбачають вимоги будь-якого погодження бронювання військовозобов'язаного з боку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що в свою чергу означає, що доведений до відома Червоноградського РТЦК та СП витяг з наказу Міністерства економіки №4001 від 20.10.2022, є достатнім підтвердженням відстрочки позивача від призову на військову службу та відповідно доказом незаконності дій відповідача 1 щодо призову позивача та направлення його для проходження військової служби. Зазначає, що т.в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля» листом від 17.03.2023 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначав, що ОСОБА_1 є заброньованим за ДП «Львіввугілля», просив перевірити цю інформацію та внести відповідні зміни в списки військовозобов'язаних осіб, які підлягають мобілізації. Зазначає, що з листом аналогічного змісту, 17.03.2023 т.в.о директора ДП «Львіввугілля» звертався і до військової частини НОМЕР_1 . Крім того, 17.04.2023 ОСОБА_1 звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він є заброньованим за ДП «Львіввугілля». Відповіді на такі звернення та рапорт отримано не було. Вважає, що такі дії Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову та направлення для проходження військової служби є незаконними, а бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення з військової служби ОСОБА_1 грубо порушує права позивача. Відтак, вважає, що ОСОБА_1 безпідставно перебуває на військовій службі, а відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Червоноградського РТЦК та СП від 20.02.2023 № 62 та похідні від нього наказ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.02.2023 № 87-РС та наказ Львівського обласного ТЦК та СП від 03.03.2023 № 62 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідачі- Червоноградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 у своїх відзивах на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
В судовому засіданні представники відповідачів- Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вимоги апеляційної скарги заперечили, просили таку відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства економіки України від 20.10.2022 № 4001 ОСОБА_1 (військове звання - рядовий, військово-облікова спеціальність 999) заброньовано за ДП “Львіввугілля” з 20.10.2022 та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час строком на 6 місяців. Про бронювання позивача було повідомлено підприємством Червоноградський РТЦК та СП, яким погоджено витяг з наказу Мінекономіки України від 20.10.2022.
Відповідно до витягу з наказу начальника Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2023 № 62 “Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації” позивача було призвано та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .
Також, наказом т.в.о. командувача військ Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 28.02.2023 № 87-РС (по особовому складу), позивача звільнено з займаної посади водія-механіка евакуаційного взводу ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення 140 стрілецької бригади і зараховано у розпорядження командира 42 окремої механізованої бригади.
В подальшому, 03.03.2023, відповідно до витягу з наказу начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) № 62, позивача визнано таким, що справи і посаду здав і направлено до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для подальшого проходження військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 17.03.2023 т.в.о. генерального директора ДП “Львіввугілля” звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначав, що позивач є заброньованим за ДП “Львіввугілля”, просив перевірити цю інформацію та внести відповідні зміни в списки військовозобов'язаних осіб, які підлягають мобілізації. З листом аналогічного змісту, 17.03.2023 т.в.о директора ДП “Львіввугілля” звертався до військової частини НОМЕР_1 .
Також, ОСОБА_1 звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки він є заброньованим за ДП “Львіввугілля”. Проте, як зазначає позивач, станом на 20.04.2023 будь-якої відповіді на зазначені вище листи та рапорт ані ДП “Львіввугілля”, ані позивач не отримували. Відтак рядовий ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 2 Закону №3543-XII передбачено, що правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України “Про оборону України”, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Слід зазанчити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан.
Також Указом Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію” від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), частина 2 статті 1 якого передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Частиною 5 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Згідно з вимогами ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 24 Закону №3543-XII передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; 2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань; 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовозобов'язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану” від 03.03.2022 №194 (далі також Постанова №194; чинна до 31.01.2023) установлено, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення (далі - підприємства, установи і організації), здійснюється у порядку, визначеному цією постановою.
Як передбачено пунктами 2, 3 Постанови №194, органи державної влади, інші державні органи подають Міністерству економіки погоджені Міністерством оборони пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних у відповідних сферах управління, галузях національної економіки, на підприємствах, в установах і організаціях за формою згідно з додатком 1 в друкованій формі та/або в електронній формі з відповідним обґрунтуванням. Міністерство економіки узагальнює подані органами державної влади, іншими державними органами пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних і протягом одного робочого дня приймає відповідне рішення та надсилає його копію Міністерству оборони, а також зазначеним органам. У рішенні Міністерства економіки зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка), який не може перевищувати шість місяців.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до вимог Постанови №194, наказом Міністерства економіки України “Про бронювання військовозобов'язаних за ДП “Мирноградвугілля”, ДП “Укршахтгідрозахист”, ДП “Буддирекція”, ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”, ДП “Шахтоуправління “Піденнодонбаське № 1”, ДП “Шахта ім.М.С. Сургая”, ДП “Торецьквугілля”, ДП “Добропіллявугілля-видобуток”, ДП “ВК “Краснолиманська”, ДП “Регіональні електричні мережі”, ДП “Селилівугілля”, ДП “Шахта № 9 “Нововолинська”, ДП “Львіввугілля”, ПрАТ “Шахта “Надія”, ДП “Волиньвугілля” та ДП “Первомайськвугілля” від 20.10.2022 №4001 позивачу з 20.10.2022 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний стан строком на 6 місяців.
Як вже було зазначено, наказом Червоноградського РТЦК та СП від 20.02.2023 №62 позивача було призвано та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 . В подальшому позивач проходив службу також у 42 окремій механізованій бригаді та військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів т.в.о. командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 28.02.2023 № 87-РС та начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62.
Як передбачено пунктом 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008, при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані позивачем наказ начальника Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2023 № 62 “Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації”; наказ т.в.о. командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 28.02.2023 № 87-РС; наказ начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62 - є актами індивідуальної дії відносно позивача, тобто актами одноразового застосування. Станом на час вирішення даної справи, оскаржувані накази вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та подальшого направлення його для проходження військової служби.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21 зробив правовий висновок про те, що у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19).
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом прешої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними і скасування наказу начальника Червоноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2023 № 62 “Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації”, наказу т.в.о. командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 28.02.2023 № 87-РС, наказу начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62
Щодо права ОСОБА_1 на відстрочку від призову, то колегія суддів зазначає, що як видно з витягу з наказу Міністерства економіки України від 20.10.2022 №4001 щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, у графі “військове звання, військово-облікова спеціальність” зазначено “рядовий, 999”.
Слід зазначити, що кодове (цифрове) позначення військово-облікових спеціальностей визначено Переліком військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України “Про затвердження переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців” від 07.09.2020 року № 317 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Перелік).
З даного Переліку судом першої інстанції вірно встановлено, що за номером ВОС 999 розділу 10.13. “Без військової підготовки” зазначено “Непридатні до військової служби у мирний час, обмежено придатні у воєнний час”.
Разом з тим, з долучених до матеріалів справи копії облікової картки позивача до військового квитка серії НОМЕР_5 та витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, судом встановлено, що військово-облікову спеціальність позивача зазначено як 790 037 А (Водій, перевезення автомобільним транспортом).
Статтею 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів” передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.03.2022 року №1883 до Червоноградського РТЦК та СП доведено Порядок оформлення бронювання військовозобов'язаних територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах правового режиму воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №194 (далі - Порядок бронювання).
Відповідно до абз. 4 Порядку бронювання територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки заборонено здійснювати бронювання військовозобов'язаних у випадку виявлення розбіжностей в облікових даних військовозобов'язаних, що містяться у витягах з наказів про бронювання таких військовозобов'язаних.
Колегія суддів погоджується з судом першої інтсанції, що бронювання позивача не здійснювалось через розбіжність військово-облікових даних ОСОБА_1 , що містяться у Єдиному державну реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та у витязі з наказу Міністерства економіки України від 20.10.2022 року №4001.
Стосовно погодження начальником першого відділу Червоноградського РТЦК та СП витягу з наказу Міністерства економіки України від 20.10.2022 року №4001 то суд першої інтсанції вірно зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.05.2023 року №206 призначено службове розслідування за фактом порушення начальником першого відділу Червоноградського РТЦК та СП ОСОБА_2 встановленого порядку ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині, що стосується бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 . За результатами проведеного службового розслідування, наказом начальника Червоноградського РТЦК та СП від 02.06.2023 року №241 начальника першого відділу Червоноградського РТЦК притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ним встановленого порядку ведення військового обліку, в частині, що стосується бронювання військовозобов'язаного солдата запасу ОСОБА_1 .
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 17.04.2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за результатами розгляду позовної заяви, то слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що листом від 04.04.2023 №670 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ДП “Львіввугілля” про те, що, на момент розгляду звернення від 17.03.2023, у військовій частині відсутні документи, які надають право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби. Повідомлено, що діючим законодавством не передбачено право командира військової частини перевіряти підстави призову громадян на військову службу.
Також з матеріалів справи вбачається, що листом від 04.04.2023 №670 Військова частина НОМЕР_1 , у відповідь на рапорт позивача від 17.04.2023, повідомила, що стаття 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” містить вичерпні переліки підстав для звільнення військовослужбовців із лав ЗС України. Зокрема, звільнення особового складу під час воєнного стану здійснюється відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Бронювання посади військового на попередньому місці роботи не являється підставою для звільнення з військової служби під час воєнного стану. Тому у задоволенні клопотання позивача відмовлено. Позивачу роз'яснено право на оскарження наданої відповіді відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.
Відтак суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, так як у даній справі позивачем не ставиться питання щодо порушення Військовою частиною НОМЕР_1 його права на належний розгляд його рапорту (звернення), встановленого нормами Закону України “Про звернення громадян”.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст, 308, 310, 315, 316, 321,328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №380/8981/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 26.02.2024