01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.11.2007 № 21/372
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від відповідача 1 - Безносик А.О.
від відповідача 3 - Собченко І.В., Столяренко С.М.
від третьої особи 2 - Кропачев О.В.
від третьої особи 3 - Воронов-Лапицький М.А.
від Прокуратури м. Києва - Костюк М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства вугільної промисловості України
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2007
у справі № 21/372
за позовом Українського концерну торф"яної промисловості "Укрторф"
до Київської міської ради
Головного управління комунальної власності м.Києва
Відкритого акціонерного товариства "Тайга"
треті особи Фонд державного майна України
Міністерство вугільної промисловості України
Кабінет Міністрів України
за участю Прокуратури м. Києва
про визнання майна загальнодержавною власністю
УКТП «Укрторф» звернулось до суду з позовом про визнання частини нежитлової службової площі розміром 280 кв. м., що знаходиться на третьому поверсі у нежитловому будинку по вул. Червоноармійській, 65 в м. Києві і знаходиться у володінні і користуванні УКТП «Укрторф» загальнодержавною власністю та про визнання за УКТП «Укрторф» правомірності володіння і користування нежитловою площею розміром 280 кв. м., що знаходиться на третьому поверсі у нежитловому будинку по вул. Червоноармійській, 65 в м. Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що спірні приміщення у комунальну власність не передавались, а отже є загальнодержавною власністю. Також апелянт стверджує, що органом, уповноваженим здійснювати управління спірним майном, є Мінвуглепром, а позивачу спірні приміщення належать на праві користування.
Відповідач просив рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р у зв'язку з ліквідацією тресту «Бурвугілля» Мінвуглепрому УРСР було прийнято пропозицію Мінвуглепрому УРСР і Київського міськвиконкому, погоджену з Мінвуглепромом СРСР про передачу з балансу Мінвуглепрому УРСР на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду) будинку в м. Києві по вулиці Червоноармійській, № 65 загальною площею 3227,34 кв.м. та збережено за організаціями, які орендують у тресту «Бурвугілля» приміщення в будинку по вул. Червоноармійській, № 65, право користування ними за договорами.
Виробниче об'єднання «Укрторф», яке було користувачем приміщень в будинку по вул. Червоноармійській, № 65, згідно з вищезазначеним Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р мало право на збереження права користування такими приміщеннями за договорами.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990р. № 199 було прийнято пропозиції трудових колективів підприємств і організацій системи колишнього Міністерства місцевої промисловості УРСР та створено на добровільних засадах Український державний концерн місцевої промисловості (Укрмісцевпром) і Український концерн торф'яної промисловості (Укрторф). Вищевказаною постановою встановлено, що до створення органу, уповноваженого здійснювати управління державним майном республіки, його функції стосовно підприємств (об'єднань) і організацій, які перебували у підпорядкуванні колишнього Міністерства місцевої промисловості УРСР і увійшли до складу Укрмісцевпрому і Укрторфу, покладаються на ці концерни.
Згідно з пунктом 4 вищезазначеної Постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990р. № 199 виконавчий апарат концерну «Укрторф» розміщено у м. Києві по вул. Червоноармійська, 65 на площах, які займало виробниче об'єднання «Укрторф».
Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною та комунальною власністю» було встановлено, що передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 p. N 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.
Згідно «Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)», затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311, до комунальної власності територіальної громади м. Києва було передано підприємства й організації Головкиївміськбуду, тресту "Київінжбуд", виробничого управління "Київрембуд" з їх майновим комплексом.
Розпорядженням Представника Президента України по м. Києву від 23.09.93р. № 1018 відповідно до Указу Президента України від 15.06.93р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», державна комунальна виробничо-комплектуюча фірма «Тайга» ХК «Київміськбуд» була включена до переліку підприємств, що підлягають корпоратизації.
Розпорядженням виконкому Київради від 24.02.95р. № 98-Р «Про використання нежилого будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у Московському районі» зазначений будинок був закріплений на праві повного господарського відання за державною комунальною виробничо-комплектуючою фірмою «Тайга» ХК «Київміськбуд».
Наказом № 44 Управління комунального майна м. Києва від 15.05.1995р. затверджено Акт оцінки вартості майна державної комунальної виробничо-комплектуючої фірма «Тайга» ХК «Київміськбуд» та створено ВАТ «Тайга».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1993р. № 72 «Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядкування майном, що є у загальнодержавні власності» від 15.12.1992р. №8-92 підприємства, установи, організації концерну «Укрторф» передані до сфери управління Держвуглепрому.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.1993р. № 879-р встановлено, що Держвуглепром користується приміщеннями у будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві робочою площею 550 кв.м. на умовах, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.1993р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».
Розпорядженням Міністра вугільної промисловості від 06.03.1995р. № 15 за приміщеннями площею 550 кв.м. збережено визначений Урядом порядок користування ними та здійснено розподіл площі, згідно якого концерну «Укрторф» надано у користування нежитлові приміщення за адресою загальною площею 280 кв.м.
10.05.1995р. Український концерн торф'яної промисловості «Укрторф» звернувся з листом до віце-прем'єр міністра України В.Н. Плітіна з листом, в якому викладено прохання надати приміщення нежилого будинку № 65 по вулиці Червоноармійській площею 280 кв.м. в безоплатне користування на умовах, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.1993р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».
Віце-прем'єр міністр В.Н.Плітін листом від 23.05.1995р. надав згоду на вищезазначений лист Українського концерну торф'яної промисловості «Укрторф» від 10.05.1995р.
Листом від 19.04.1999р. № 7433/35 Кабінет Міністрів України звернувся з проханням до Фонду державного майна України перевірити правомірність прийнятих рішень щодо приватизації будинку по вулиці Червоноармійській, 65 та з проханням до Київської міської державної адміністрації забезпечити розміщення організації Мінвуглепрому згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.1993р. № 879-р.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність» до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Постановою Верховної Ради України від 26.03.1991 № 885-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про власність" встановлено, що розмежування майна між власністю Української РСР, власністю відповідно Кримської АРСР, областей, м. Києва забезпечує Рада Міністрів України за участю Уряду Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів. Розмежування майна між власністю Кримської АРСР та адміністративно-територіальних одиниць АРСР провадиться у порядку, який встановлюється законодавчими актами цієї республіки.
На виконання вимог Закону про власність та Постанови Верховної Ради України від 26.03.1991 № 885-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про власність», Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 05.11.1991 за № 311 "Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (далі - Постанова КМУ № 311), якою затвердив затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Згідно з вищезазначених Переліком з державної власності до об'єктів комунальної власності, зокрема, було передано підприємства й організації Головкиївміськбуду з їх майновими комплексами.
За змістом Постанови КМУ № 311 випливає, що підприємства і організації Головкиївміськбуду належали до державної власності і в силу вимог цієї Постанови передаюваались до комунальної власності. Відповідно на майно підприємств і організацій Головкиївміськбуду поширювався правовий режим майна державних підприємств.
Статтею 37 Закону «Про власність» встановлено правовий режим майна державного підприємства та сказано, що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Таким чином, майно підприємств і організацій Головкиївміськбуду до дати передачі їх в комунальну власність згідно з Постановою КМУ №311, належало таким підприємствам і організаціям на праві повного господарського відання.
Зважаючи на те, що будинок в м. Києві по вулиці Червоноармійській, № 65 був закріплений Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р за Головкиївміськбудом, випливає, що в силу положень статті 37 Закону про власність вищезазначене нерухоме майно знаходилось на балансі Головкиївміськбуду на праві повного господарського відання.
Таким чином, будинок № 65 по вул. Червоноармійській, № 65 в м. Києві був правомірно переданий до комунальної власності згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 311 в складі майнового комплексу Головкиївміскбуду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2005р. в справі № 17/386, в якій концерн «Укрторф» виступав позивачем, а ВАТ «Тайга» та Головне управління комунального майна м. Києва - відповідачами, якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2005р., встановлено, що з 05.11.1991р. спірний будинок належав до комунальної власності м. Києва на підставі постанови Кабінету Міністрів від 05.11.1991 за № 311 "Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".
Згідно з вимогами статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач заперечує факт передачі спірних приміщень в будинку вул. Червоноармійській, № 65 в м. Києві до комунальної власності, посилаючись на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 331 не передбачала передачу до комунальної власності майна підприємств і організацій торф'яної промисловості і ні концерн «Укрторф», ні органи державного влади, яким концерн був підпорядкований, спірні приміщення в комунальну власність не передавали.
Суд вважає вищезазначені доводи позивача необгрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами Закону «Про власність» право повного господарського відання - це право володіння, користування та розпоряджається майном. Наявність права повного господарського відання зумовлює перебування майна на балансі особи, який таке право належить.
Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р. будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві був переданий на баланс Головкиївміськбуду, в зв'язку з чим Мінвуглепром втратив повноваження щодо управління вищезазначеним майном.
Вищезазначеним Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР за Виробничим об" єднання «Укрторф», яке було користувачем приміщень в будинку № 65 по вул. Червоноармійській, № 65, після передачі зазначеного будинку в відання Головкиївміськбуду збережено право користування такими приміщеннями за договорами.
Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р. не передбачає передання Виробничому об" єднанню «Укрторф» частини приміщень в будинку по вул. Червоноармійській, № 65 на баланс об" єднання, а лише встановлює одну з правомочностей, що включає в себе право повного господарського відання, -право користування приміщення, за умови укладення відповідного договору.
З наведеного вище випливає висновок про те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р. лише встановлено право Виробничого об" єднання «Укрторф» в подальшому користуватися частиною приміщень в будинку по вул. Червоноармійській, № 65 на підставі договору з Головкиївміськбудом.
Позивачем не надано договір, який би підтверджував правомірність користування Виробничим об" єднання «Укрторф» спірними приміщеннями.
Таким чином, ні спірні приміщення в будинку № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві, ні будинок в цілому, за Виробничим об" єднання «Укрторф» закріплені та передані у повне господарське відання не були.
Зважаючи на те, що Виробниче об" єднання «Укрторф» в силу положень Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975р. № 1043-р. мало право користування спірними приміщеннями на підставі відповідного договору, який укладений не був, випливає висновок про відсутність у Виробничого об'єднання «Укрторф» права користування спірними приміщеннями.
Згідно з пунктом 4 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990р. № 199 виконавчий апарат концерну «Укрторф» розміщено у м. Києві по вул. Червоноармійська, 65 на площах, які займало виробниче об'єднання «Укрторф».
Тобто, в вищезазначеній Постанові мова йде виключно про розміщення концерну «Укрторф» в приміщеннях будинку та нічого не сказано про передачу частини приміщень з балансу Головкиївміськбуду на баланс позивачу та/або надання права володіння, користування та розпорядження приміщеннями.
Встановлене Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990р. № 199 право концерну «Укрторф» на розміщення в спірних приміщеннях будинку № 65 вул. Червоноармійській не обмежує та не позбавляє Головкиївміськбуд права повного господарського відання на ці приміщення. Передбачене Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990р. № 199 право концерну «Укрторф» на розміщення в спірних приміщеннях будинку № 65 вул. Червоноармійській могло бути реалізовано за умови укладення концерном «Укрторф» відповідного договору з Головкиївміськбудом про надання права користування приміщеннями.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем відповідно до вимог статті 33 ГПК України не було доведено належність йому на праві повного господарського відання чи на підставі іншого речового права спірних приміщень в будинку № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві на дату набрання чинності Постановою КМУ №311, згідно з якою спірні приміщення були передані в комунальну власність.
За таких обставин випливає, що ні концерну «Укрторф», ні органам державної влади, яким він підпорядкований, не належали повноваження щодо управління спірними приміщеннями. Право повного господарського відання на спірні приміщення та на будинок № 65 по вул.Червоноармійській в м. Києві в цілому належало Головкиївміськбуду.
А тому необґрунтованими є твердження позивача про необхідність його згоди та згоди органів державної влади, яким позивач підпорядкований, на передачу спірних приміщень в комунальну власність.
Згідно з п. 3 Указу Президента України «Про корпоратизацію» було рекомендовано органам, уповноваженим управляти комунальним майном, провести корпоратизацію згідно з цим Указом.
На виконання вимог п. 3 Указу Президента України «Про корпоратизацію» були прийняті розпорядженнями Представника Президента України по м. Києву від 13.08.1993р. № 862 «Про порядок корпоратизації підприємств комунальної власності м. Києва», від 23.09.1993р. № 1018 «Про затвердження переліку підприємств комунальної власності, що підлягають корпоратизації та графіку її проведення» та від 14.11.1994р. № 967 «Про внесення змін до Розпорядження Представника Президента України в м.Києві від 23.09.1993р. № 1018 «Про затвердження переліку підприємств комунальної власності, що підлягають корпоратизації та графіку її проведення», відповідно до яких ДКВКФ «Тайга» включено до переліку підприємств, що підлягають корпоратизації.
Наказом № 44 Управління комунального майна Київської міськдержадміністрації від 16.05.1995р. затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДКВКФ «Тайга», створено ВАТ «Тайга» та затверджено його Статут.
Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації 14.09.1998р. був виданий наказ № 423-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», на виконання якого 15.09.1998р. було видано свідоцтво серії МК№ 010001800 про право власності на майновий комплекс частині площею 5 422,600 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 65 та належить ВАТ «Тайга» на праві колективної власності. До складу комплексу згідно додатку до свідоцтва , входять: адміністративний будинок (літера А), загальною площею 5 068,60 кв.м., гараж (літера Б), площею 243,60 кв.м., гараж (літера В), площею 110,40кв.м.
Факт перетворення ДКВКФ «Тайга» в процесі корпоратизації в ВАТ «Тайга» позивачем не оспорюється.
Крім того, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 17/386 відмовлено в задоволення позову концерну «Укрторф» до ВАТ «Тайга» та Головного управління комунального майна м. Києва про визнання недійсним Наказу № 44 Управління комунального майна Київської міськдержадміністрації від 16.05.1995р. «Про створення відкритого акціонерного товариства «Тайга» та затвердження його статуту» (справа № 17/386) та Наказу Головного управлінням майном Київської міської державної адміністрації № 423-В від 14.09.1998р. в частині видачі свідоцтва серії МК № 010001800 про право власності ВАТ «Тайга» на майновий комплекс площею 5 422,600 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 65.
Вищезазначене рішення господарського суду м. Києва в справі № 17/386 залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2006р. Ухвалою Верховного Суду України від 21.06.2006р. відмовлено в допуску касаційної скарги концерну «Укрторф» про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України в справі № 17/386.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на порушення, які мали місце в ході приватизації державної комунальної виробничо-комплектуючої фірми «Тайга».
На думку позивача, в ході приватизації ДКВКФ «Тайга» була порушена частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» (в редакції станом на 15.02.1995р)., відповідно до якої не підлягало приватизації майно органів державної влади і управління.
Вищезазначене твердження позивача є необгрунтованим, оскільки приватизації підлягав цілісний майновий комплекс корпоратизованого ВАТ «Тайга», до статутного фонду якого згідно з Наказом № 44 Управління комунального майна Київської міськдержадміністрації від 16.05.1995р. «Про створення відкритого акціонерного товариства «Тайга» та затвердження його статуту» ввійшов і будинок № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві. Тобто, на момент здійснення приватизації ВАТ «Тайга» будинок № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві належав на праві власності корпоратизованого ВАТ «Тайга».
Позивачем не спростовано відсутність права власності корпоратизованого ВАТ «Тайга» на будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві або розміщених в будинку спірних приміщень, а також не доведено належність спірних приміщень на дату здійснення приватизації ВАТ «Тайга» певним органам державної влади чи управління.
Зі змісту Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.1993р. № 879-р. та прийнятого на його підставі Розпорядженням Міністра вугільної промисловості від 06.03.1995р. № 15, випливає що Держвуглепром та концерн «Укрторф» були наділені правом користування приміщеннями в будинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві виключно на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».
Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.1993р. № 5-93 передбачено, що Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. Розмір плати за користування державними органами України цими будинками і приміщеннями не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання.
Зі змісту вищезазначеного Декрету випливає, що приміщення, які надавалися у користування органам державної влади і управління належали на праві повного господарського відання підприємствам. При цьому розміщення в приміщеннях підприємств органів державної влади і управління згідно з Декретом не позбавляло та не обмежувало право повного господарського відання підприємства на такі приміщення.
Крім того, органи державної влади та управління повинні були сплачувати підприємству, приміщеннями якого вони користувалися, плату за користування.
Отже, факт надання Кабінетом Міністрів України в користування Мінвуглепрому приміщень в будинку по вул. Червоноармійській у м. Києві згідно з умовами Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.1993р. № 5-93 підтверджує факт належності цих приміщень на праві повного господарського відання Головкиївміськбуду, а з 24.02.95р. (дати передачі будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві на баланс ДКВКФ «Тайга» Рішенням виконкому Київради від 24.02.1995р. № 98-р «Про використання нежилого будинку № 65 по вул. Червоноармійській у Московському районі»), - ДКВКФ «Тайга».
Суд при вирішенні питання про правомірність користування спірними приміщеннями позивачем також зважає на те, що спірні приміщення були надані йому в користування згідно з Розпорядженням Міністра вугільної промисловості від 06.03.1995р. № 15. При цьому Мінвуглепрому спірні приміщення були надані в користування згідно з вимогами Декрету КМУ від 11.01.1993р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».
Вищезгаданим Декретом передбачено, що в приміщення, які належать державним підприємствам на праві повного господарського відання, можуть бути розміщені лише органи державної влади (а не підпорядковані їм підприємства і організації) та лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Тобто, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.1993р. № 879-р., яким встановлено, що Держвуглепром користується приміщеннями у будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві згідно з вимогами Декрету КМУ від 11.01.1993р. № 5-93, було прийняте у відповідності з вимогами чинного в той час законодавства.
Однак, Дервуглепром не мав повноважень згідно з вимогами Декрету КМУ від 11.01.1993р. № 5-93 передавати надані йому приміщення для розміщення апарату Держвуглепрому в користування концерну «Укрторф».
За таких обставин у концерну «Укрторф» відсутні законні підстави для здійснення речового права володіння та користування спірними приміщеннями.
Суд прийшов до висновку про те, що позивач безпідставно посилається на Розпорядження (доручення) Кабінету Міністрів України від 23.05.1995р. № інд35, яким Кабінет Міністрів України надав концерну «Укрторф» право щодо використання 280 кв.м. службових приміщень на умовах, передбачених Декретом КМУ від 11.01.1993р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності».
Так, документ Кабінету Міністрів України від 23.05.1995р. № Інд.35 є звичайним листом, адресованим концерну «Укрторф» у відповідь на його лист від 10.05.1995р. № 1/4-151, та не має сили нормативного акту органу державної влади, що є обов'язковим для виконання.
Крім того, на дату підписання вищезазначеного листа вже був прийнятий Наказ № 44 Управління комунального майна Київської міськдержадміністрації від 16.05.1995р. «Про створення відкритого акціонерного товариства «Тайга» та затвердження його статуту», згідно з яким ВАТ «Тайга» набуло право власності на будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві, що ввійшов до його цілісного майнового комплексу.
З моменту створення ВАТ «Тайга» в процесі корпоратизації, ВАТ «Тайга» набуло право колективної власності на цілісний майновий комплекс, до складу якого ввійшов будинок № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві.
Необгрунтованими та безпідставними суд вважає твердження позивача про проведення процедури приватизації спірних приміщень ВАТ «Тайга» без згоди Мінвуглепрому, без погодження Фонду державного майна України та з порушенням процедури, що встановлена Законом України «Про приватизацію державних підприємств».
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як було встановлено судом, Мінвуглепром не мав повноважень на управління будинком № 65 по вулиці Червоноармійській у м. Києві, а тому згода Мінвуглепрому на приватизацію зазначеного будинку не є необхідною згідно з вимогами законодавства про приватизацію.
Позивачем не надано доказів, які саме порушення були допущені в ході приватизації спірних приміщень в складі цілісного майнового комплексу ВАТ «Тайга».
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що Фондом державного майна України була проведена перевірка правомірності приватизації ВАТ «Тайга», за результатами проведення якої Фонд державного майна України листом №9/60-83 від 08.04.2005р. повідомив Міністерство палива та енергетики України про відсутність будь-яких порушень в ході приватизації приміщень в будинку № 65 по вул. Червоноармійська в м. Києві.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 17.11.2006р. № 43086/4/1-06 Фонд державного майна України розглянув питання щодо повернення будинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві у державну власність та листом від 18.12.2006р. №10-16-185 повідомив про здійснення процедури корпоратизації та приватизації ВАТ «Тайга» в передбаченому чинним законодавством України порядку.
Зі змісту листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом від 01.12.2006р. № 30-02/9748, підготованого на виконання доручення заступника Голови Фонду державного майна України стосовно повернення будинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві у державну власність у передачу його у користування Мінвуглепрому України, випливає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву неодноразово проводилися перевірки щодо процесу корпоратизації, однак жодних правопорушень не виявлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту неправомірності приватизації відповідачем спірного майна.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статті 1 ГПК України до господарського суду може звернутися особа, права якої порушено чи оспорюються. Позивач повинен довести в чому полягає порушення його прав.
Предметом позовних вимог Концерну «Укрторф» є визнання спірних приміщень загальнодержавною власністю та визнання правомірності користування ними Концерном «Укрторф».
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99у справі N 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі -рішення КСУ) інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Згідно вказаного рішення, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Відповідно до абзаців 2-3 пункту 5 Рішення КСУ поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно зі статтею 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах та стороною в господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позивачем за позовом про визнання майна загальнодержавною власністю та/або з іншими позовами, пов'язані з захистом права державної власності, можуть бути виключно органи державної влади, які у встановленому порядку уповноважені здійснювати від імені держави право власності на таке майно. Будь-які інші сублєкти мають право звернутися до суду з позовами за захистом права державної власності виключно у випадку, якщо їм законом надано право на управління державним майном.
Позивач має правовий статус державного підприємства та не є згідно з вимогами чинного законодавства України органом державної влади.
Законами України не передбачено його право на управління майном, що є предметом спору в даній справі.
Крім того, позивачем не доведено належність йому на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління спірних приміщень в будинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києва.
Наведені вище обставини свідчать, що позивачем не подано доказів порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів в зв'язку з набуттям ВАТ «Тайга» права власності на будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві
За таких обставин випливає, що концерн «Укрторф» не має та ніколи не мав права щодо здійснення від імені держави управління спірним майном. А тому Концерн «Укрторф» не мав права звертатися до суду від імені держави з позовом, пов'язаним з захистом права власності держави на спірне майно. Отже, концерн «Укрторф» є неналежним позивачем в даній справі, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем були пропущені строки позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач вбачає порушення своїх прав в зв'язку з передачею спірного майна в комунальну власність, передачею на баланс ДКВКФ «Тайга» та подальшої корпоратизації і приватизації спірних приміщень в складі цілісного майнового комплексу ВАТ «Тайга»
Про порушення своїх прав в зв'язку з вищезазначеними обставинами позивачу було достовірно відомо, що ним не заперечується, та підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі статтею Цивільного кодексу України редакції 1963р., що був чинний на дату виникнення спірних відносин вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
Таким чином, відповідно до положень ЦК України в редакції 1963р., на вимоги позивача не поширювалися строки позовної давності.
Зважаючи на те, що на момент набрання чинності чинним Цивільним кодексом України не сплив встановлений ЦК України в редакції 1963р. необмежений в часі строк позовної давності для заявлення позивачем позовних вимог, що є предметом розгляду в даній справі, випливає, що в силу положень пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до даного позову суд має застосовувати правила позовної давності, встановлені чинним ЦК України.
Цивільний кодекс України в чинній редакції встановлює загальний строк позовної давності для заявлених позивачем вимог, що складає три роки.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в даній справі 22 травня 2007р.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем були пропущені строки позовної давності.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 року у справі № 21/372 про відмову у позові прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Міністерства вугільної промисловості України підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 року у справі № 21/372 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства вугільної промисловості України - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
26.11.07 (відправлено)