Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"29" листопада 2007 р. Справа № 3/309а
« 29 » листопада 2007 року справа № 3/309а
12 год. 00 хв.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка» Бахмацький район, с.Григорівка, вул.Шевченка, 57-А
до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції м.Бахмач, вул.Чернігівська, 2а
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя В. М. Репех
За участю секретаря судового засідання Карнабеда Т. О.
Представники сторін :
від позивача: Бідний Г. І. -директор ТОВ «Агрофірма ім.Шевченка»
від відповідача: Дорошенко Р. В. -головний держподатінспектор з питань юридичної роботи Бахмацької МДПІ, довіреність № 1156/10/10-011 від 08.06.2007р.
Соломко В. М. -головний держподатревізор-інспектор відділу документальних перевірок ДПА в Чернігівській області, довіреність № 1989/10/10-010 від 18.10.2007р.
Редько С. В. -головний держподатінспектр юридичного управління ДПА в Чернігівській області, довіреність № 1988/10/10-010 від 18.10.2007р.
Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявив позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції від 18.09.2007р. № 0000472310/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7364,20 грн. в т.ч. ( 5179,00 грн. - основний платіж, 2185,20 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ) та № 0000462310/0 від 18.09.2007р., яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за травень -червень 2007 року на 52980,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка» свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства, а саме тим, що відповідачем безпідставно зменшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Позивач стверджує, що вказані в акті перевірки N 814-23-03794897/1775 від 17.09.2007р. висновки суперечать вимогам п.п.6.2.6 п.6.2 Закону України “Про податок на додану вартість» та пункту 2, абзаців 1, 2, 3 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ) де нічого не сказано про скорочену декларацію № 1 з ПДВ.
Товариство вказує на те, що порядок застосування нульової ставки чітко визначає Закон України “Про податок на додану вартість». Сільськогосподарські товаровиробники, що поставляють молоко і м»ясо в живій вазі переробним підприємствам, спираються на п.7.7 цього Закону, який встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Отже, такі підприємства вправі заявляти відшкодування, яке можна показати лише в повній декларації № 3.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що сільгоспвиробники, які реалізують переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі, нараховують податкові зобов'язання за нульовою ставкою ПДВ (пп. 6.2.6 ст. 6 Закону про ПДВ № 168/97-ВР ).
Операції з продажу такого виду продукції відображаються у загальній (повній) декларації № 3, по якій проводяться розрахунки з бюджетом. При цьому суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням МТР, вартість яких включається до вартості такого молока і м'яса, також заносяться до вказаної декларації.
На думку позивача, операції з продажу молока та м»яса в живій вазі переробникам показують у загальній декларації № 3 з ПДВ і тому Товариство має право на бюджетне відшкодування.
Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача та обґрунтованість прийнятих повідомлень-рішень і відповідність їх чинному законодавству. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що в порушення абзаців 2, 3 підпункту 11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість», пункту 2, абзаців 1, 2, 3 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ) ТОВ «Агрофірма ім.Шевченка» у квітні місяці 2007 року до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, включено ПДВ в розмірі 17998,51 грн. з вартості придбаних товарів, вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва ( обігу ) та використання безпосередньо на діяльність, оподаткування якої підлягає відповідно пункту 11.21 Закону України “Про податок на додану вартість». Також у травні 2007 року в порушення вищенаведених норм законодавства до складу податкового кредиту включено ПДВ в розмірі 34981,44 грн.
Отже, податковий орган вважає, що підприємством у квітні 2007р. було завищено загальну суму податкового кредиту декларації № 3 на суму 17998,51 грн. з відповідним заниженням податкового кредиту по скороченій декларації № 1 на суму 17998,51 грн. та у травні 2007 року завищено загальну суму податкового кредиту декларації № 3 на 34981,44 грн. з відповідним заниженням декларації № 1 на суму 34981,44 грн.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка» було подано до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року та червень 2007 року.
У податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року (вхідний номер податкового органу 7614 від 20.06.2007р.), позивачем було відображено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 22478,00 грн.
У податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року (вхідний номер податкового органу 9915 від 20.07.2007р.), позивачем було відображено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 40267,00 грн.
Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
На підставі направлення від 06.09.2007р. № 187, виданого Бахмацькою МДПІ, головним держподатревізором-інспектором відділу аудиту юридичних осіб Бахмацької МДПІ, Масюк Надією Іванівною на підставі абз.14 статті 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та відповідно до наказу Бахмацької МДПІ від 06.09.2007р. № 274 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка», код ЄДРПОУ 03794897, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень -червень 2007 року, про що було складено акт перевірки № 814-23-03794897/1775 від 17.09.2007р.
На підставі цього акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.09.2007р. № 0000472310/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Шевченка» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7364,20 грн. в т.ч. ( 5179,00 грн. - основний платіж, 2185,20 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ) та № 0000462310/0 від 18.09.2007р., яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за травень -червень 2007 року на 52980,00 грн.
Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач, звернувшись з позовною заявою, просить визнати їх нечинними.
Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР для сільськогосподарських товаровиробників передбачено ряд спеціальних та пільгових режимів оподаткування, а саме, згідно пп. 6.2.6 ст. 6 Закону про ПДВ сільгоспвиробники, які реалізують переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі, нараховують податкові зобов'язання за нульовою ставкою.
Відповідно до абзацу 2 п.п.11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Підпункт 6.2.6 ст. 6 та абзац перший п. 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ взаємопов'язані між собою, оскільки нульова ставка ПДВ застосовується сільськогосподарськими товаровиробниками до операцій з поставки молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, а переробні підприємства, які отримують молоко та м'ясо в живій вазі (отримують сировину), перетворюють їх в інший вид продукції (молоко пастеризоване, молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти), реалізують таку продукцію, а суми ПДВ, отримані від такої реалізації, направляють безпосередньо тим сільськогосподарським товаровиробникам, які виступили в ролі постачальників відповідної сировини.
Згідно з абзацем 3 п.п.11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ) порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до абзацу 3 п.п.11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ) порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ) сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.
Змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 і від 12 травня 1999 р. N 805» пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 викладено в наступній редакції, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.
Таким чином, внесеними змінами виключено друге речення пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ), яким передбачалось право включення до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, сум ПДВ сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації з подальшим відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.
Відповідно пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції з внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.
Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку.
У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.
Відповідно абзацу 4 підпункту 1.2 пункту 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України N 166 від 30.05.97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за N 250/2054 ( у редакції наказу від від 15.06.2005 № 213 ), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР ) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.
Таким чином, враховуючи зазначені зміни до Постанови № 805 сільськогосподарські товаровиробники не мають право включати до складу податкового кредиту загальної бюджетної декларації з подальшим відшкодуванням з бюджету сум податку на додану вартість сплачені ними у зв»язку з реалізацією переробним підприємствам молока і м»яса в живій вазі за нульовою ставкою та іншої діяльності відповідно до п.п.11.21, 11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ).
В порушення абзаців 2, 3 підпункту 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ), пункту 2, абзаців 1, 2, 3 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 ( у редакції зі змінами, внесених внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596 ), абзацу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України N 166 від 30.05.97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за N 250/2054 ( у редакції наказу від від 15.06.2005 № 213 ) ТОВ «Агрофірма ім.Шевченка» у травні -червні місяці 2007 року до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, включено податок на додану вартість з вартості придбаних товарів, вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва ( обігу ) та використані безпосередньо на діяльність, оподаткування якої підлягає відповідно до пункту 11.21 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( із змінами та доповненнями ).
При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В позові відмовити.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя В. М. Репех
Повний текст постанови підписаний