26.11.2007 Справа № 12/262
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Сизько І.А., Чоха Л.В.
при секретарі -Врона С.В.
за участю представників
позивача Келеберда Л.Ф., Лисаченко Г.Г.
відповідача Водяна О.М.
ДВС не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.07р. у справі № 12/262
за заявою відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 117 ГПК України
у справі
за позовом Українсько-Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Босфор", м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
за участю підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 436 983 грн.16 коп.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.07 року у справі № 12/262 (суддя Жукова Л.В.) в задоволенні заяви ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.02р. у справі № 12/262 таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Вмотивовуючи ухвалу, господарський суд послався на ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, відповідно до яких рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», яким, в свою чергу, не передбачено закінчення чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач -відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та задовольнити заяву ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на приписи ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006р. у справі №Б29/21/05, якою затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ «Південний ГЗК» та визнані погашеними вимоги кредиторів, заявлені після спливу 30-денного строку для опублікування оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника або не заявлені взагалі. Оскільки вимоги ТОВ з ІІ "Торговий дім "Босфор" в затвердженому реєстрі вимог кредиторів не значаться, останні, на думку скаржника, відповідно до вищезазначеної ухвали слід вважати погашеними.
Позивач проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, ухвалу господарського суду вважає законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.
ДВС про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, однак, наданим процесуальним правом на участь представника в засіданні суду не скористалася.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.02 року у справі № 12/262 з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Українсько-Кіпрського ТОВ з ІІ "Торговий дім "Босфор" стягнуто суму 99873,71 грн. (у тому числі: 98816,55 грн. -заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 988,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 69грн. судових витрат), про що 28.01.02р. видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця державної виконавчої служби в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу від 15.03.02 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу та приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
06.07.2007р. ВАТ “Південний ГЗК» звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст.117 ГПК України та про зобов'язання органу ДВС закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу, посилаючись при цьому на приписи частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої незаявлені позивачем грошові вимоги у справі про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК» № Б29/21/05 вважаються погашеними.
Як убачається з матеріалів справи, 01.02.05 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від у справі №Б29/21/05 порушено справу про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Таким чином, позивач у відповідності зі ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно боржника являвся конкурсним кредитором.
11.03.06 року в газеті “Голос України» №45 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК», а 10.08.06 року господарським судом затверджено реєстр вимог кредиторів (а.с.43-45 т.2).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.06 року затверджено мирову угоду від 17.10.06р. та припинено провадження у справі (а.с.46-48 т.2).
Згідно ч.1 ст.14 вищевказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, Закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто, ті, які підтверджені виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Позивач до господарського суду із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство не звертався, не був включений до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду від 10.08.06 року, внаслідок чого його вимоги в розмірі 99873 грн. 71 коп. за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.02р. у справі № 12/262 слід вважати погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
В силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта.
Відтак ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей вказаного Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших підстав.
До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Наведені обставини по справі та норми законодавства містять достатні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 ГПК України та визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.02р. по справі № 12/262 таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 02.10.2007р. у справі №6/73.
Суд припиняє провадження у справі за заявленими вимогами про зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.02р. у справі № 12/262 шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Названа вимога не може бути розглянута при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Бездіяльність органу Державної виконавчої служби оскаржується в порядку ст. 1212 ГПК України.
З огляду на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про підставність вимог відповідача щодо скасування ухвали господарського суду.
Керуючись ст.ст.106, 117 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.07 року у справі № 12/262 скасувати.
Визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.02р. у справі № 12/262 таким, що не підлягає виконанню.
Припинити провадження у справі за вимогами ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закінчити виконавче провадження.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: І.А. Сизько
Л.В. Чоха