Справа № 420/26079/23
26 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5. Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить суд:
визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непереведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII з 11.09.2023 р., викладену в Рішенні про відмову № 155250013456 від 18.09.2023 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII з 11.09.2023 р. та провести нарахування такої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що 11.09.2023 р. позивачем, відповідно до п. 1.1. розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, подана заява та документи до відповідача щодо переходу на пенсію держслужбовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889. Згідно існуючого в органах Пенсійного фонду України порядку, дана заява ОСОБА_1 була розподілена для вирішення по суті до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням про відмову № 155250013456 від 18.09.2023 р. Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачу у переведенні на пенсію державного службовця мотивуючи тим, що права на призначення пенсії за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач не має, оскільки з 01.04.2004 р. по 01.05.2016 р. він працював у Державній митній службі, де йому було присвоєно спеціальне звання, а не ранг та займані посади не відносяться до посад, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, передбачених Законом України «Про державну службу», а тому період роботи з 01.04.2004 р. по 01.05.2016 р. не зараховується йому до стажу державної служби.
Ознайомившись із даним Рішенням про відмову №155250013456 від 18.09.2023 р. Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, позивач вважає таке рішення відповідача безпідставним, протиправним та таким, що прийнято із порушенням вимог закону, а тому таким, що підлягає визнанню протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
12.10.2023 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розглянувши надані позивачем документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято Рішення №155250013456 від 18.09.2023, яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на наступне. З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889- VIII. У зв'язку з цим Закон України "Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889, якими встановлено право на пенсію за віком.
Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону №3723 особам, які:
досягли пенсійного віку, зокрема, чоловіки 62 роки; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років;
не призначали пенсію відповідно до Закону №3723;
- на день набрання чинності Законом №889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі на 01 травня 2016 року.
Всі зазначені умови повинні бути дотримані одночасно.
До стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців зараховані періоди з 21.01.1991 по 13.06.1995, з 15.06.1995 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 31.03.2004.
Відповідно підпункту 17 пункту 3 статті 3 Закону №889 дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом, оскільки 01.04.2004 ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби III рангу», період роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016 не можливо зарахувати до стажу державного службовця. Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорій посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. Враховуючи вищевикладене, позивачу в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відмовлено, оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працював на посаді державного службовця, та на день набрання чинності Закону не має 20 років стажу роботі на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. На підставі вищевикладеного, зазначено, що права на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 - немає.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250013456 від 18.09.2023 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» прийняте з дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів.
06.11.2023 року від представника відповідача ГУ ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що До стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-XII) зараховані періоди з 21.01.1991р. по 13.06.1995р., з 15.06.1995р. по 31.03.1997р., з 01.04.1997р. по 31.03.2004р. Стаж державного службовця Позивача станом на 01.05.2016р. складає - 13 років 02 місяці 12 днів.
Відповідно до підпункту 17 пункту 3 статті 3 Закону №889-VIII дія цьго Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом. Оскільки 01.04.2004р. ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби III рангу», тому період роботи з 01.04.2004р. по 01.05.2016р. неможливо зарахувати Позивачу до стажу державного службовця.
Враховуючи вищевикладене, немає підстав для переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працював на посаді державного службовця, та на день набрання чинності Законом №889-VIII не мав 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 11.09.2023 р. ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.1. розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, подав заяву та документи до ГУ ПФУ в Одеській області щодо переходу на пенсію держслужбовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 18.09.2023 №155250013456 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки заявник, станом на 01.05.2016р.: не працював на посаді державного службовця, та на день набрання чинності Закону не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-XII). Стаж державного службовця станом на 01.05.2016р. заявника складає - 13 років 02 місяці 12днів.
У рішенні вказано, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-XII) зараховані періоди 21.01.1991 р. по 13.06.1995р., з 15.06.1995р. по 31.03.1997р., з 01.04.1997р. по 31.03.2004р. Відповідно підпункту 17 пункту 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015р. дія цьго Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом, оскільки 01.04.2004р. ОСОБА_1 , було присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби II рангу», тому періоди роботи з 01.04.2004р. по 01.05.2016р. не можливо зарахувати до стажу державного службовця.
Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми свідчить, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому певний вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01 травня 2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Пунктом 1 Порядку № 283 визначено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з частиною першою статті 413 Митного кодексу особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Як встановлено судом, позивач Присягу державного службовця прийняв 11.03.1996.
Відповідно до частин першої та другої статті 569 Митного кодексу посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 588 Митного кодексу (у редакції Закону від 13 березня 2012 року №4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною першою статті 588 Митного кодексу (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Отже, в сукупності стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зокрема період проходження служби в митних органах, є достатній для призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Виходячи з того, що на час звернення до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досяг 62-річного віку та мав стаж державної служби понад 20 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб ( далі - Порядок № 622).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії неодноразово було предметом аналізу Верховного Суду України, зокрема у постановах від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону, вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Суд встановив, що із заявою про призначення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» до ГУ ПФУ у Одеській області позивач звернувся 11.09.2023.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку №622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 11.09.2023, тобто з дати звернення.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не виконано вказаних вимог щодо обов'язку довести правомірність оскарженого рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області №155250013456 від 18.09.2023 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14.
З урахуванням викладеного в сукупності, суд виснує, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде задоволення другої позовної вимоги, яка є похідної від першої, шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII з 11.09.2023 р. та провести нарахування такої пенсії.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5. Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250013456 від 18.09.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII з 11.09.2023 р. та провести нарахування такої пенсії.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка