Справа № 420/33170/23
26 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (вул. Бугаївська 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005) до Чернівецької митниці (вул. Руська, 248М, м. Чернівці, 58023) про визнання протиправними та скасування рішень, -
До суду надійшов адміністративний позов (а.с.32-54) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (далі ТОВ «АТАМАН І К») до Чернівецької митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000213/2 від 29.05.2023 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000774 від 29.05.2023 року.
Представник позивача зазначив, що ТОВ «ОТОМАН» (далі декларант), діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К», звернувся до відповідача з МД №23UA408020034392U9 від 27.05.2023 року у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - капуста білоголова свіжа, країна виробництва - Республіка Північна Македонія, постачальник - юридична особа FRUTOPOLIS S.A., країна резидентства постачальника - Республіка Греція, із зазначенням митної вартості товару за ціною договору.
Відповідачем направлено повідомлення про надання додаткових документів, оскільки вважав не підтвердженим митну вартість товару за ціною договору.
Декларантом надіслано лист №29/05-23-2 від 29.05.2023 року та додаткові документи, проте митне оформлення товару за митною вартістю товару - за ціною договору не відбулось, а прийнято 29.05.2023 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000213/2 та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000774.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що: 1) замовлення до митного оформлення не подано, що могло вплинути на рівень митної вартості товару; 2) ускладнено тлумачення товаросупровідних документів, оскільки у інвойсі від 23.05.2023 №INVT55 зазначено «кредит», при умовах оплати товару здійснюється у розмірі 100% вартості товару протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем згідно контракту від 20.03.2023 №01/23; 3) право власності на товар перейшло до покупця з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту; 4) надана для підтвердження вартості транспортних витрат довідка про транспортні витрати від 24.05.2023 №81 не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599. Водночас надана Договір-Заявка №4 від 23.05.2023 містить відомості щодо наявності безготівкового переказу на рахунок перевізника, однак відомостей щодо здійснення/нездійснення оплати не надано; 5) у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника.
Відповідачем було поставлено вимогу декларанту про надання протягом 10 календарних днів додаткових документів. Після отримання документів в рішенні додатково зазначено, що:
калькуляція від 22.05.2023 б/н не може бути взята до уваги, оскільки не містить документального підтвердження щодо складових ціни товару;
прайс-лист від 21.05.2023 б/н у листі зазначено, що він діє 27 травня 2023 року, не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки інвойс №INVT 55 виставлено 23.05.2023. Крім того, згідно мережі Інтернет дана компанія орієнтована на закупівлю та реалізацію овочів і фруктів. А отже, прайс-лист такого виробника повинен містити відомості по всьому асортименту товарів. Даний документ не являється прайсом, оскільки містить відомості лише по товару, оформлення якого здійснюється;
копія митної декларації країни відправлення №23МКХР405000019095 від 22.05.2023 - не може бути взята до уваги, оскільки не містить посилання на інвойс, та не підтверджує числові значення гр. 22 МД;
лист Frutopolis №11 від 25.05.2023 не може бути взятий до уваги, оскільки вказаний у ньому інвойс №163/2023 не подано митному органу, а отже не містить документального підтвердження;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТОВ «Одеський аукціонний центр» №20-27/05-2023 від 24.05.2023 - не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась на підставі середньоринкових цін, тобто в рамках порівняльного підходу;
фітосанітарний сертифікат №МК5903664 від 23.05.2023 - не є документом, який підтверджує митну вартість.
Таким чином, через не усунення розбіжностей, ненадання декларантом повного пакету документів та невідповідності обраного декларантом обраного методу визначення митної вартості відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки до декларацій митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товарів, а подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст.58 МКУ. З цих це підстав у відповідача були відсутні передумови запитувати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару.
Представник позивача вказує на те, що відповідач не мав права вимагати від декларанта та позивача такий документ, як замовлення, який є необов'язковим згідно ст.53 МКУ. Ненадання замовлення не є порушенням митного законодавства та не може бути підставою для коригування митної вартості, особливо з урахування того, що всі документи, які були надані до митного органу дають можливість упевнитись, що митна вартість товару задекларована належним чином, а її складові піддаються обчисленню та перевірці на підставі таких документів.
Водночас, наведене в рішенні про коригування митної вартості твердження щодо ускладнення тлумачення товаросупровідних документів стосовно строків оплати товару не можна трактувати як розбіжність, адже фактично документи, які були надані до митного оформлення, в тому числі інвойс, містили дані щодо строків оплати товару. Зазначена в інвойсі умова «кредит» значить, що товар було придбано «в борг», тобто на умовах післяплати, яка має бути здійснена протягом строку, передбаченого контрактом. Сторони контракту саме таким чином тлумачать зазначену в інвойсі умову оплати.
Відповідач не пояснив та не обґрунтував, яким чином на митну вартість товару впливає місце переходу права власності на нього з урахуванням того, що всі значущі умови, які можуть вплинути на митну вартість товару, конкретизовані в контракті. Відповідно до п.4.5 контракту обов'язок та витрати з навантаження / вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Також окремо зазначаємо, що товар постачався на умовах FCA Струміца (Пн. Македонія) з площ Постачальника та позивачем не було понесено жодних витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Також п.6 ч.2 ст.53 МК України не передбачено, що документи, які подаються для підтвердження транспортних витрат мають бути первинними бухгалтерськими, а лише зазначено, що до митного оформлення мають подаватися документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Під таку характеристику, що визначена МКУ, надана довідка про транспортні витрати №81 від 24.05.2023 року, яка вона містить усі необхідні дані, в тому числі чисельні щодо підтвердження витрат на транспортування товару. При цьому, після митного оформлення товару між перевізником ТОВ «Тімтранс» та позивачем складено акт здачі-приймання робіт №31/05 від 30.05.2023, згідно якого вартість витрат на транспортування відповідає їх вартості, визначеній у довідці про транспортні витрати №81 від 24.05.2023 року.
Крім того дані щодо виробника товару отримані позивачем безпосередньо від постачальника засобами телекомунікаційного зв'язку, листа постачальника, фітосанітарного сертифікату та сертифікату походження, де зазначено, що виробником товару є «SAFIR-PROMET» DOO. Отже, відповідачу надано повний пакет документів, який був достатнім для того, щоб упевнитись в правильності визначення декларантом митної вартості товару. В свою чергу, відповідач взагалі не пояснив, яким чином вищезазначені дані впливають на митну вартість товару за умови того, що ціна товару зазначена в інвойсі та вона узгоджується з усіма іншими документами та задекларованими даними.
Щодо розбіжностей, які на думку митниці містяться в додатково наданих документах, представник позивача зазначив про їх безпідставність, з огляду на наступне.
Калькуляція є безпосередньо тим документом, що підтверджує числові значення складових ціни товару та митної вартості такого товару, яка складається постачальником на підставі наявних у нього даних. Відповідач не конкретизував які дані з калькуляції вимагають додаткового документального підтвердження та чому дані з тієї ж калькуляції не підтверджують заявлену митну вартість. До того ж МКУ не передбачено обов'язку надавати додаткові документи, що підтверджують чисельні значення в калькуляції.
При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено як факт оформлення прайс-листа та інвойсу в різні дні впливає на митну вартість товару.
Також митна декларація країни відправлення №23МКХР405000019095 від 22.05.2023 не містить посилання на інвойс, оскільки її складено виробником товару, а інвойс постачальником (контрагентом позивача). Вартість товару, зазначена в експортній митний декларації, яка відрізняється від ціни, що зазначена в інвойсі, визначена домовленістю між виробником товару і постачальником (контрагентом позивача). Проте на територію України товар поставлений позивачу за вартістю, визначеною постачальником в інвойсі.
З цих же підстав вказаний у листі №11 від 25.05.2023 інвойс №163/2023 не подано митному органу, оскільки він відсутній в наявності ТОВ «АТАМАН І К», адже вказаний інвойс стосується господарських відносин безпосередньо виробника товару та постачальника. Поставка товару на територію України здійснювалась на підставі складеного постачальником інвойсу від 23.05.2023 №INVT 55.
Серед іншого висновок експерта підготовлений спеціалізованою експертною організацією (суб'єктом оціночної діяльності) ТОВ «Одеський Аукціонний Центр», яка має усі необхідні дозволи на провадження такої діяльності. При цьому, в оцінювача не існує обов'язку використовувати декілька методичних підходів майна.
Отже, відповідачу надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором, що свідчить про протиправність прийнятих рішень.
Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.28).
Ухвалою суду від 29.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.157).
Представник Чернівецької митниці подав відзив на позов (а.с.165-170), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару за МД №23UA408020034392U9 від 27.05.2023 року митницею встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару.
Представник відповідача вказує, що декларантом не подано до митниці витребувані документи, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості у зв'язку з не усуненням встановлених розбіжностей.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Чернівецької митниці разом з МД №23UA408020034392U9 від 27.05.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 КМ України були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Крім того, за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД №UA408020/2023/32748 від 19.05.2023 «Капуста білоголова свіжа, у пластикових ящиках 1676 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2023 року. Призначена для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: SAFIR-PROMET DOO. Країна виробництва: Республіка Північна Македонія (МК)». Країна виробництва: Македонія (МК)». Рівень митної вартості - 0,9 USD/кг (за курсом євро на дату МД від 27.05.2023 (39,2436)-0,8387 євро/кг).
Таким чином, представник відповідача вважає, що прийняті оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АТАМАН І К» (покупець) 20.03.2023 року укладений з фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Республіка Греція) (постачальник) зовнішньоекономічний контракт на поставку №01/23, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні покупця та у виставлених на їх підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті (п.1.1), ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару (п.2.3) (а.с.80-91).
На виконання умов зазначеного контракту поставлено партію товару: капуста свіжа у пластикових ящиках, країна виробник Північна Македонія (а.с.136-138).
З метою здійснення митного оформлення товару до Чернівецької митниці Держмитслужби 27.05.2023 року подана митна декларація №23UA408020034392U9, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (а.с.69-70).
Проте відповідач затребував додаткові документи.
Декларант надав додаткові документи, проте відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000213/2 від 29.05.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000774 від 29.05.2023 року (а.с.71-74).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності:
1) відповідно до п.1.1. контракту від 20.03.2023 №01/23 постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту. Відповідно до п. 1.2 контракту кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях. Відповідно до п. 2.1 Контракту загальна сума контракту складається з сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень покупця. Відповідно до п. 2.2 Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Замовлення до митного оформлення не подано. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;
2) відповідно до п. 3.1 контракту від 20.03.2023 №01/23 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% від вартості партії Товару у якості передоплати; - 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД. Згідно з п. 3.2 Контракту зазначено, що якщо у товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого Товару, що поставляється на підставі певного Інвойсу має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, що і мало місце у даному випадку. Проте, згідно з інвойсом від 23.05.2023 № INVT 55 зазначено: «кредит», що ускладнює тлумачення товаросупровідних документів. Роз'яснень та документів, які б підтверджували чи роз'яснювали обставини з даного приводу не надано;
3) згідно з п.4.13 контракту від 20.03.2023 №01/23 право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД. При цьому, згідно з умовами поставки FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Згідно СМР від 22.05.2023 б/н місце завантаження товару - Strumica, Republic of North Macedonia, що свідчить про те, що право власності до покупця перейшло з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту;
4) для підтвердження вартості транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 №81 та Договір-Заявка №4 від 23.05.2023. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, тобто виникає питання документального підтвердження числового значення транспортних витрат. Договір-Заявка №4 від 23.05.2023 містить відомості щодо наявності безготівкового переказу на рахунок перевізника. Відомостей щодо здійснення/нездійснення оплати не надано;
5) у гр.31 поданої до митного оформлення МД зазначено: «капуста білоголова свіжа»; «врожай 2023 року», «Виробник: SAFIR-PROMET DOO», при цьому у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника»
6) замовлення до митного оформлення не подано, що могло вплинути на рівень митної вартості товару;
7) ускладнено тлумачення товаросупровідних документів, оскільки у інвойсі від 23.05.2023 №INVT55 зазначено «кредит», при умовах оплати товару здійснюється у розмірі 100% вартості товару протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем згідно контракту від 20.03.2023 №01/23;
8) право власності на товар перейшло до покупця з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту;
9) надана для підтвердження вартості транспортних витрат довідка про транспортні витрати від 24.05.2023 №81 не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599. Водночас надана Договір-Заявка №4 від 23.05.2023 містить відомості щодо наявності безготівкового переказу на рахунок перевізника, однак відомостей щодо здійснення/нездійснення оплати не надано;
10) у гр.31 поданої до митного оформлення МД зазначено: «капуста білоголова свіжа», «врожай 2023», виробник «SAFIR-PROMET DOO», при цьому у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника.
В рішенні вказано, що враховуючи наявність розбіжностей у документах для підтвердження митної вартості товару позивачу направлено вимогу про надання (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (для підтвердження умов оплати за товари, що постачаються); 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 3) транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); 4) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та ціни); 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); 7) виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни); 9) копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки) (а.с.58-59).
Декларант листом №29/05-23-2 від 29.05.2023 подані додаткові документи, а саме: 1) прейскурант (прайс-лист) виробники товару №б/н від 21.05.2023; 2) лист-калькуляція №б/н від 22.05.2023; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію №20-27/05-2023 від 24.05.2023; 4) копія митної декларації країни відправлення №23MKXP405000019095 від 23.05.2023; 5) лист №11 від 25.05.2023 (а.с.99-101).
Чернівецька митниця дійшла висновку, що розбіжності не спростовано, та визначила митну вартість товару за резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.05.2023 року №UA408000/2023/000213/2 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в контракті, декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Згідно з оскаржуваним рішенням №UA408000/2023/000213/2 від 29.05.2023 року недоліками, які на думку митного органу свідчать про розбіжність у вартості товару та не дають йому впевненості у правильності визначення митної вартості товару є, зокрема, наступне: 1) ненадання до митного оформлення замовлення; 2) наявність суперечностей в умовах оплати поставки товару; 3) наявність суперечностей щодо переходу права власності на товар; 4) відсутність документального підтвердження числового значення транспортних витрат; 5) у товаросупровідних документах не вказано вид товару, рік врожаю та виробника.
Досліджуючи питання наявності у поданих ТОВ «АТАМАН І К» до митного оформлення документах розбіжностей у митній вартості товару, суд враховує наступне.
Стаття 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає замовлень (заявок) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець.
Разом з тим, вказуючи в оскаржуваному рішенні про не надання до митного органу замовлення, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
В рахунку-фактурі (інвойсі) від 23.05.2023 №55 вказано «payment - credit» (а.с.136-138), що дозволяло митному органу встановити обставини того, що поставляємий товар не оплачений.
Згідно п.3.1, 3.2 контракту на поставку №01/23 від 20.03.2023 року оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати такого товару відповідно до п.3.1 контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляються на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальником протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто, оскільки в інвойсі від 23.05.2023 №55 не вказано умови оплати за товар, згідно п.3.2 контракту №01/23 від 20.03.2023 року, 100% вартості товару має бути сплачено постачальником протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
При цьому, копія контракту №01/23 від 20.03.2023 року надавалась декларантом ТОВ «АТАМАН І К» до митного органу, а тому відповідач не був позбавлений можливості дослідити умови оплати за товар.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі №815/329/17 зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
В подальшому вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 по справі №420/18880/21.
Також Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 по справі №813/1755/17 зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суд вважає неспроможними посилання відповідача, як на підстави для коригування митної вартості на те, що згідно з CMR від 22.05.2023 б/н місце завантаження товару - Strumica, Republic of North Macedonia, що свідчить про те, що право власності до покупця перейшло з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту, оскільки п. 4.13 контракту на поставку №01/23 від 20.03.2023 року визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати митного оформлення товару в країні покупця, що підтверджується ВДМ.
Згідно умов контракту право власності на товар переходить до покупця ТОВ «АТАМАН І К» з дати митного оформлення товару в країні покупця, що підтверджується ВДМ, тобто безпосередньо в Україні після оформлення товару.
При цьому, умови контракту не допускають будь-якого множинного трактування умов переходу права власності на товар. Здійснення завантаження товару у Strumica, Republic of North Macedonia, як зазначено у CMR від 28.05.2023 не змінює переходу права власності на товар та не свідчить про те, що товар пройшов митне очищення в країні покупця.
Водночас, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Чернівецька митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов'язковим.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу довідка про транспортні витрати довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 №81 та Договір-Заявка №4 від 23.05.2023 є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, з огляду на наступне.
Згідно п.6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Довідкою про транспортні витрати №81 від 24.05.2023 підтверджується, що транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем ВХ8700E1/BX7887XО за маршрутом м.Струмиця (Македонія) - Львів (Україна) складає: 1) м. Струмиця (Македонія) - п/п Порубне (митний кордон України) - 84000 грн; 2) п/п Порубне (митний кордон України) - Львів (Україна) - 9380 грн. Загальна вартість транспортування складає: 93380 грн, що також підтверджується Договором-Заявкою №4 від 23.05.2023 (а.с.75,98).
Суд вважає, що надані до митного оформлення документи виключають будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
При цьому, в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким саме чином обставини не ненадання банківських платіжних документів на оплату транспортних витрат вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Також не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо складової митної вартості як те, що у гр.31 поданої до митного оформлення МД зазначено: «капуста білоголова свіжа»; «врожай 2023 року», «Виробник: SAFIR-PROMET DOO», при цьому у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника, оскільки вказані обставини не впливають на митну вартість товару, як і не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Щодо сумнівів Чернівецької митниці у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, зазначених відносно додатково наданих документів, суд враховує, що прайс-лист, висновок експертної організації, калькуляція, лист постачальника та копія митної декларації країни відправлення, не містяться в переліку, визначеному ч.2 ст.53 МКУ, як документи, що підтверджують митну вартість товарів, а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неможливість їх прийняття до уваги не змінюють задекларовану митну вартість товарів.
Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000213/2 від 29.05.2023 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000774 від 29.05.2023 року.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач у змісті позову просить про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у загальному розмірі 4294,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6500 грн (а.с.53-54).
Також до суду надано клопотання про компенсацію витрат на оплату послуг перекладу іншомовних документів на українську мову у розмірі 3657,60 грн (а.с. 177-180).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 4294,40 грн (а.с.25-26) за вимогу майнового характеру - оскарження рішення про коригування митної вартості товару та немайнового характеру - оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Однак, Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 90440,29 грн) становить 1356,60 грн. Тобто за подання даного позову підлягав сплаті 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2023 рік, у розмірі 2684 грн.
Однак, оскільки позивач подав до суду позовну заяву через Підсистему «Електронний суд» на підставі ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає врахуванню коефіцієнт 0,8 за подання позову в електронній формі, що становитиме 2147,20 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з отриманням перекладу іншомовних доказів, долучених до позовної заяви, у розмірі 3657,60 грн, судом встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів з македонської та англійської на українську мову. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати позивачем долучено до клопотання копії: договору про надання послуг письмового перекладу №60/1 від 22.04.2021, замовлення на здійснення письмового перекладу документів (з нотаріальним завіренням) №420/33170/23 від 11.12.2023, рахунку-фактури №60/1174-П від 15.12.2023, акту надання послуг №60/1174-П від 15.12.2023, платіжної інструкції про безготівковий переказ в національній валюті від 21.12.2023 №1277.
Суд вважає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлені права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.
Проте ст.15 КАС України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Таким чином, позивач, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов'язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою. При цьому, слід відрізняти залучення перекладача на підставі цивільно-правових угод до офіційного перекладу документів складених іноземною мовою від участі перекладача допущеного або призначеного судом, відповідно до статті 71 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вказані витрати не відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому, будь-яких інших дій щодо забезпечення права особи на перекладача при розгляді справи в суді, а також залучення такого перекладача судом не здійснювалось. Отже, витрати позивача, понесені на оплату послуг перекладача, не підлягають стягненню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6500,00 грн правничої допомоги.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач на підтвердження понесених витрат з правничої допомоги надав копії договору №0101-22/ЮП про надання юридичних послуг від 01.01.2023, додатку №1 до договору №0101-22/ЮП про надання юридичних послуг від 01.01.2023, замовлення №23-23UA408020034560U1, додаткової угоди №23-23UA408020034560U1 до договору №0101-22/ЮП про надання юридичних послуг від 01.01.2023 від 22.11.2023.
Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (фактично наданих, а не орієнтовних послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (вул. Бугаївська 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41277430) до Чернівецької митниці (вул. Руська, 248М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 43971359) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000213/2 від 29.05.2023 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000774 від 29.05.2023 року.
Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва