Справа № 420/3610/20
26 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі заяву ОСОБА_1 від 12.02.2024 про встановлення судового контролю,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по справі №420/3610/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за віком за період з 01.05.2018р. по 31.01.2020р. включно; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83 м.Одеса) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з виплати пенсії за віком за період 01.05.2018р. по 31.01.2020р. включно у розмірі 115242,19грн.
23.12.2020 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/3610/20.
12.02.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, обґрунтувавши підстави для її задоволення тим, що на виконання рішення суду позивачем було отримано виконавчий лист №420/20950/21 від 23.12.2020 та направлено його до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за яким 17.02.2021 Старшим державним виконавцем Косютою В.І. було відкрито виконавче провадження №64502987, однак рішення суду виконано так і не було. У зв'язку з вищевикладеним, як вказав позивач, він вимушений був звернутися до Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, за яким 29.08.2022 відомості внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування №12022162510000937 та навіть після цього рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/3610/20 від 03 липня 2020 року досі не виконано. При цьому, як вказав заявник, законом не передбачено заборони та обмеження права позивача подавати заяву про встановлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд в постанові від 11 червня 2020 року по справі № 640/13988/19 зазначив, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Виконання рішення суду забезпечується, зокрема, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Разом з тим, як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції, 17.02.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №64502987 з виконання виконавчого листа №420/3610/20, виданого 23.12.2020 Одеським окружним адміністративним судом та наразі виконавче провадження є незавершеним.
В свою чергу, позивач не навів обставин та не надав доказів, що станом на теперішній час примусовий порядок виконання судового рішення у справі № 420/3610/20 не дав очікуваного результату, а також, що державним виконавцем вчинено всі необхідні дії щодо забезпечення виконання судового рішення у справі, або, що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Крім того, суд враховує, що ухвалою суду від 25.01.2024 по справі №420/3610/20 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 з наведених позивачем підстав.
Керуючись ст.ст. 241-245, 248, 256, 295, 383 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 12.02.2024 про встановлення судового контролю -відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра