Справа № 420/32207/23
26 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивачка звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №262140007638 від 10.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 врахуванням стажу з 01.09.1984 - 15.07.1987, та пільгового стажу з 10.06.1987 - 09.10.1990, 11.12.1995 - 24.06.2005, 25.12.2013 - 30.03.2021, починаючи з 21.05.2022 року;
- встановити судовий контроль у формі звіту про виконання рішення суду;
- допустити рішення до негайного виконання в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що їй протиправно не зараховано до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоди навчання та роботи, які підтверджуються дипломом, записами у трудовій книжці, довідками та іншими доказами. Вважає, що не проведення атестації робочих місць є відповідальністю роботодавця, тож працівник не повинен нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на призначення пенсії у зв'язку із цим. Зазначає про наявність пільгового страхового стажу понад двадцять років та відповідно права на призначення пільгової пенсії.
Відповідач 1 із заявленими вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що відсутність належних документів про проведення атестації робочих місць, а також відсутність певної посади у переліку посад, за якими передбачено призначення пільгової пенсії, позбавляє права на призначення такої пенсії, зокрема за Списком № 2.
Відповідач 2 також із заявленими вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що спірні періоди навчання та роботи не підлягають включенню до страхового стажу, оскільки не підтверджені належними доказами. Так, у документах про навчання ім'я позивачки не співпадає з її паспортними даними. Частина періодів роботи не зараховано, оскільки відсутній витяг про результати проведення атестації робочих місць, а інші періоди у зв'язку із відсутністю посади позивачки у Постанові КМУ № 461 від 24.06.2016 року, якою встановлено перелік посад, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тож відсутність необхідного страхового стажу не дає позивачці права на призначення пільгової пенсії.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
21.05.2022 року позивачка звернулася до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням ПФУ у Волинській області та рішенням від 30.05.2022 року № 262140007638 відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового страхового стажу та пенсійного віку. До пільгового стажу за списком №2 не зараховано періоди роботи згідно довідки №1569 від 08.12.2021, оскільки відсутній витяг про результати проведення атестації робочих місць до атестації №563 від 26.12.2015. Не враховані періоди роботи згідно атестації робочих місць №202 від 19.12.2016, оскільки Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 посада телефоніст міжміського телефонного зв'язку не передбачена.
03.11.2023 року позивачка знову звернулася до пенсійного органу, а саме відповідача 2, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням ПФУ в Одеській області та рішенням від 10.11.2023 року № 262140007638 відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового страхового стажу. До пільгового стажу за списком №2 не зараховано періоди роботи згідно довідки №1569 від 08.12.2021, оскільки відсутній витяг про результати проведення атестації робочих місць до атестації №563 від 26.12.2015. Не враховані періоди роботи згідно атестації робочих місць №202 від 19.12.2016, оскільки Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 посада телефоніст міжміського телефонного зв'язку не передбачена. Період навчання з 01.09.1984 по 15.07.1987 також не зараховано до страхового стажу, оскільки ім'я ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.).
Всього позивачці зараховано до страхового стажу 29 років 1 місяць 12 днів, пільговий стаж відсутній.
Таким чином, позивачці не зараховано до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки №1569 від 08.12.2021 та періоди роботи згідно атестації робочих місць №202 від 19.12.2016, а також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 15.07.1987.
Позивачка вважає, що їй протиправно не зараховано до страхового стажу вищенаведені періоди роботи.
Відповідачі вважають, що спірні періоди роботи не підтверджені належними документами, тому не підлягають включенню до страхового стажу позивачки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788).
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (п. 3).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а сформувала наступний правовий висновок: «… особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.».
Так, згідно з матеріалами справи позивачка у період з 10.06.1987 - 09.10.1990 працювала у військовій частині НОМЕР_1 телефоністкою міжміського зв'язку 3 класу, з 11.12.1995 - 24.06.2005 - військова частині НОМЕР_2 телефоністкою міжміського зв'язку 3 класу, з 25.12.2013 - 30.03.2021 - військова частина НОМЕР_3 телефоністкою 1 класу міжміського телефонного зв'язку міжміської телефонної станції.
Наведені вище періоди роботи позивачки підтверджені записами у трудовій книжці із відповідними посиланнями на накази про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 51-55), витягами з наказів про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 39, 40), наказом про встановлення атестації робочих місць (а.с. 40), довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії (а.с. 39), наказ про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення працівників (а.с. 44), архівні довідки (а.с. 20, 22, 23), особові картки (а.с. 21, 25).
Посада позивачки телефоністка міжміського зв'язку передбачена Списком № 2, затвердженого Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» розділ ХХІХ «Зв'язок».
Повна зайнятість позивачки (повний робочий день) на вищевказаній посаді підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії (а.с. 39).
З огляду на викладене, періоди роботи позивачки з 10.06.1987 - 09.10.1990, 11.12.1995 - 24.06.2005, 25.12.2013 - 30.03.2021 протиправно не зараховано до пільгового страхового стажу за Списком № 2, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З приводу періоду навчання, яке підтверджується дипломом № НОМЕР_4 від 16.07.1987 року, виданого Державним комітетом РРФСР з професійно-технічної освіти, у період з 01.09.1984 року до 15.07.1987 року ОСОБА_3 (прізвище позивачки змінено у зв'язку із вступом у шлюб) закінчила повний курс середньої професійно-технічної освіти в училищі №7 та здобула кваліфікацію телефоніст міжміського телефонного зв'язку 3 класу.
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закон № 1788 (у первісній редакції Закону) до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Разом із тим, період навчання позивачки у період з 01.09.1984 р. до 15.07.1987 р. не зараховано до страхового стажу, оскільки ім'я позивачки згідно із паспортом російською « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а у дипломі російською « ОСОБА_2 ».
На переконання суду, відмінність у правописі імені позивачки у наведених вище документах відбулось за рахунок різного відмінювання одного і того ж імені різними посадовими особами у різні проміжки часу.
Той факт, що позивачка здобула пільговий страховий стаж за фаховою освітою дає підстави вважати, що освіта за дипломом № НОМЕР_4 від 16.07.1987 року здобута саме позивачкою, принаймні, протилежного відповідачем не доведено.
Варто зауважити, що неточність у записах трудової книжки та інших документах не може бути підставою для відмови у зарахуванні, зокрема періодів навчання до страхового стажу особи.
Важливим у таких випадках є факт того, що саме орган пенсійного фонду України відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.
Відповідач доказів вчинення дій на виконання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 суду не надав.
Таким чином, період навчання позивачки підлягає зарахуванню до її страхового стажу, тому позовні вимоги у цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи протиправну відмову позивачці у зарахуванні до страхового стажу, як загального так і пільгового періодів роботи та навчання, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, вимога щодо зобов'язання призначити та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивачки, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж, зокрема пільговий, на предмет достатності для призначення пільгової пенсії.
Суд зауважує, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.
Із урахуванням того, що в Пенсійному фонді України діє екстериторіальний принцип обслуговування громадян, а позивачка подавала заяву про призначення пенсії саме до ГУ ПФУ в м. Києві, то суд зобов'язує саме це Управління повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 03.11.2023 року, оскільки оскаржуване рішення прийнято за результатами розгляду саме цієї заяви.
Первісна заява позивачки від 21.05.2022 року була розглянута Головним управлінням ПФУ у Волинській області та рішенням від 30.05.2022 року № 262140007638 відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового страхового стажу та пенсійного віку, що у межах цього спору позивачкою не оскаржується, тож суд не надає оцінку цьому рішенню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. Часткове задоволення позовних вимог не впливає на суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки кількість задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості заявлених, та тих, за які такий збір сплачувався.
Сума судового збору підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки саме цим управліннями прийнято оскаржуване рішення.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт необхідно зазначити наступне.
Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно із ст. 382 КАС України.
Застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
З наведеного виходить, що встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду та може мати місце за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у справі.
Враховуючи обставини спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для застосування заходів передбачених ст. 382 КАС України, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, а позивачем не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження факту ймовірного ухиляння відповідача від виконання цього рішення.
Щодо негайного виконання необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З аналізу наведеної норми суд робить висновок, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов'язання вчинити дії, в тому числі щодо обчислення страхового стажу, є вимогою немайнового характеру та відповідно, не є тотожною за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов'язальний характер, а судом не присуджувалась конкретна сума пенсії, яка підлягає стягненню. Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов'язання виплати пенсії у межах стягнення суми за один місяць. Тим більше, що питання призначення пенсії позивачці ще не вирішено.
Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.11.2023 року №262140007638 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1984 до 15.07.1987 згідно із дипломом № НОМЕР_4 від 16.07.1987 року, та до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 10.06.1987 до 09.10.1990 - військова частина НОМЕР_1 телефоністкою міжміського зв'язку 3 класу, з 11.12.1995 до 24.06.2005 - військова частині НОМЕР_2 телефоністкою міжміського зв'язку 3 класу, з 25.12.2013 до 30.03.2021 - військова частина НОМЕР_3 телефоністкою 1 класу міжміського телефонного зв'язку міжміської телефонної станції.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 858,88 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов