21.11.2007 року Справа № 35/289-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 20.11.2007р. № 909)
при секретарі: Геворгян Е.М.
за участю представників сторін:
позивача -Угнатова Я.Г., директор ТОВ “Авто-Скіф-Транс», протокол № 1/107 від 05.03.2007р.;
позивача - Сарана О.Ю., дов. № 186 від 18.07.2007р.;
відповідача -Федоренко Н.М., дов. № 3 від 19.10.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Скіф-Транс» м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2007 року
у справі № 35/289-07
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Скіф-Транс», м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Трейдінг ЛТД», м.Дніпропетровськ
третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю “Біон Н», м.Дніпропетровськ
про стягнення 14 392 грн. 50 коп.
В судовому засіданні 12.11.2007р. була оголошена перерва до 21.11.2007р. (ст..77 ГПК України).
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2007р. (суддя Широбокова Л.П.) по справі № 35/289-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Скіф-Транс», м.Запоріжжя (далі -ТОВ “Авто-Скіф-Транс») до товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Трейдінг ЛТД», м.Дніпропетровськ (далі -ТОВ “Транс-Трейдінг ЛТД») про стягнення 14 392 грн. 50 коп. в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що, оскільки умови та ціна конкретних перевезень узгоджуються сторонами в заявках, які є невід'ємною частиною договору, договором сторони визначили, що всі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані повноважними на те особами, то заявку переслану по факсу без посилання на будь-який договір, який було укладено між сторонами, неможливо вважати такою, що вона оформлена на виконання саме договору від 25.04.2007р. та є додатком до нього; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ч.2 ст.207 ЦК України, ст.ст.174, 316 Господарського кодексу України.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржує позивач по справі -ТОВ “Авто-Скіф-Транс» м.Запоріжжя, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема:
- господарським судом порушено вимоги ст.ст.4-3, 4-5, 38, 43 ГПК України, оскільки судом не було створено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; суд мав право притягнути третю особу до відповідальності, встановленої цим Кодексом та іншими законами України та суд порушив вимоги ст..38 ГПК України щодо витребування додаткових доказів;
- висновок господарського суду про те, що на заявку на перевезення розповсюджується п.9.3 договору суперечить фактичним обставинам справи та положенням договору від 25.04.2007р.; також безпідставним є висновок суду про те, що заявку має право підписувати лише особа, яка уповноважена на укладення договорів від імені позивача.
Відповідач по справі -ТОВ “Транс-Трейдінг ЛТД» м.Дніпропетровськ -у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Третя особа -ТОВ “Біон Н» м.Дніпропетровськ правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст..96 ГПК України) не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України, про час та місце повідомлений належним чином (а.с.42, 44 - поштове повідомлення від 30.10.2007р.).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач посилався на те, що по договору від 25.04.2007р. № 25/04-1, укладеному між ним та відповідачем, за заявкою останнього було надано послугу по міжнародному перевезенню, вартість якої не було сплачено відповідачем (а.с.3-4, т.1); в якості норм матеріального права позивач послався в прохальній частині позовної заяви на ст.ст.8, 13 Конституції України.
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2007р. між ТОВ “Авто-Скіф-Транс» м.Запоріжжя (позивач, скаржник, “перевізник» за договором) та ТОВ “Транс-Трейдінг ЛТД» (“експедитор» за договором, відповідач по справі) було укладено договір № TR-40 (а.с.57-58, т.1), відповідно до предмету якого “перевізник» зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а “експедитор» зобов'язався оплатити надані послуги по перевезенню вантажу (р.1 договору).
25.04.2007р. між ТОВ “Авто-Скіф-Транс» м.Запоріжжя (“перевізник» за договором, позивач по справі, скаржник) та ТОВ “Транс-Трейдінг ЛТД» м.Дніпропетровськ (відповідач по справі, “експедитор» за договором) було укладено договір № 25/04-1 (а.с.20-21, т.1), відповідно до предмету якого договір визначає порядок взаємовідношень, які виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, які надаються “перевізником» “експедитору» та пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному автомобільному транспорті.
Отже, фактично правовідносини сторін по наданню послуг по перевезенню автотранспортом у міжнародному сполученні було врегульовано саме договором від 25.04.2007р. № 25/04-1.
Відповідно до п.2.2 цього договору на кожне перевезення оформлюється заявка, яка повинна містити опис умов та особливості конкретного перевезення, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1 договору від 25.04.2007р. передбачені обов'язкові умови та відомості, які повинна містити заявка, зокрема, ставка та умови оплати фрахту за перевезення (а.с.20, т.1). Згідно п.3.2 договору подача та підтвердження заяви здійснюється шляхом факсимільного зв'язку, яка має юридичну силу оригінала.
Пунктом 4.3.1 договору визначено обов'язок “перевізника» щодо письмового підтвердження по факсу факту приймання “заявки» до виконання. Однак, договором не визначено саме номери телефонів сторін, з яких здійснюється передача факсограм заявок та їх підтвердження позивачем.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціни по договору встановлюються попередньо та узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням шляхом заявки.
Згідно з п.5.2 договору оплата послуг по перевезенню вантажу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “перевізника» в формі 30-40 % передоплати від ставки обумовленої в заявці. Підставою для остаточного розрахунку є факсові копії рахунку-фактури “перевізника», акти виконаних робіт, товаросупроводжувальних документів з печаткою вантажоотримувача, з послідуючим наданням оригіналів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на заявку відповідача, передану по факсу, від 15.06.2007р. (а.с.42). При цьому, як вбачається із матеріалів справи, пояснення представника відповідача, останній спростовує факт направлення такої заявки, посилаючись на її неналежне оформлення, підписання особи без належних повноважень, засвідчення не печаткою підприємства відповідача, спростовує факт приналежності заявки від 15.06.2007р. безпосередньо відповідачеві через відсутність номеру факсу, назви підприємства на верхній стрічці факсограми, заявка не містить посилання на жодний із договорів, укладений між сторонами. Крім цього, в заявці від 15.06.2007р. (а.с.32, т.1) в ціні (ставці) перевезення міститься виправлення від руки щодо визначення ціни 2 850 доларів США по курсу НБУ на день відвантаження. При цьому виправлення не завірені в двохсторонньому порядку ніяким чином, а будь-які інші докази, підтверджуючи досягнення сторонами згоди по ціні перевезення (листи, телеграми, інші факсограми та ін.) відсутні в матеріалах справи, не надавались згідно зі ст..33 ГПК України жодною із сторін.
Докази того, що позивач підтвердив прийняття заявки від 15.06.2007р. відповідно до п.4.2.1 договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Докази, підтверджуючи, що позивач у відповідності до п.5.2 договору на адресу відповідача направлялись як факсокопії, так і оригінали, в подальшому, рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товаросупроводжувальних документів з печаткою вантажоотримувача відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій позивачем згідно зі ст..33 ГПК України. Доводи позивача про те, що ці докази було надіслано позивачем після прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення від 18.09.2007р. не приймаються, оскільки такі докази ще не існували на день прийняття оскаржуваного рішення (поштові повідомлення від 04.10.2007р. № 175746, опис вкладення в цінний лист від 01.10.2007р.). Щодо факту надсилання документів, передбачених п.5.2 договору 02.07.2007р. (поштове повідомлення № 1340405), то лише цей доказ не може бути визнано таким, що підтверджує факт отримання відповідачем рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товаросупроводжувальних документів з печаткою вантажовідправника, оскільки: відсутній опис вкладення в цінний лист за № 1340405 або супроводжувальний лист позивача з переліком додатків, а відповідач спростовує факт отримання саме за цим поштовим відправленням пакету документів, передбачених п.5.2 договору; крім цього, відсутні будь-які докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючі, що позивач вимагав 30-40% попередньої оплати вартості послуг за заявкою від 15.06.2007р. згідно з п.5.2 договору від 25.04.2007р., також відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем судам обох інстанцій при розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, враховуючи, що позивачем не було виконано обов'язок по направленню відповідачеві пакету документів, передбачених п.5.2 договору від 25.04.2007р. № 25/04-1, то відсутні підстави для стягнення вартості перевезення за заявкою від 15.06.2007р., яку як зазначив позивач, було виконано саме в межах договору від 25.04.2007р. № 25/04-1.
Щодо доводів скаржника про направлення на його адреску документів, необхідних для здійснення перевезення за маршрутом за заявкою від 15.06.2007р. відповідачем, то ці обставини не звільняють позивача від виконання та підтвердження виконання п.5.2 договору належними доказами відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Щодо посилань скаржника на листи слідчих органів, то ці доводи не приймаються, оскільки це не є факти в розумінні ст..35 ГПК України, які мають приюдиційне значення. Щодо клопотання скаржника про здійснення судом апеляційної інстанції запиту до Амур-Нижньодніпровського РВ МУ УМВС України в Дніпропетровській області, то це клопотання задоволенню не підлягає також з урахуванням вимог ст..35 ГПК України, оскільки відсутні докази порушення кримінальної справи, вирок суду, який набрав законної сили.
Щодо клопотання скаржника про витребування роздруківки телефонних розмов та передачі факсограм, то це клопотання не підлягає задоволенню, тому що у випадку отримання такої інформації судом, це не може підтверджувати зміст розмов або факсограм.
Враховуючи викладене, висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2007р. по цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.20076р. по справі № 35/289-07 -залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Скіф-Транс» м.Запоріжжя -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.О.Головіна
26.11.2007