18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 лютого 2024 року Справа № 925/886/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - представник не з'явився,
від боржника - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву акціонерного товариства “Українська залізниця”
про зміну способу виконання судового рішення
у справі
за позовом акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі
регіональної філії “Одеська залізниця” акціонерного товариства
“Українська залізниця”, м. Одеса
до Монастирищенської міської ради, м. Монастирище, Уманського
району, Черкаської області
про зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року позов задоволено повністю.
Зобов'язано Монастирищенську міську раду повернути акціонерному товариству “Українська залізниця” безпідставно набуте майно, а саме 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510) вартістю 102 168 грн. 00 коп. - без ПДВ.
Стягнуто з Монастирищенської міської ради на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
На виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 03 жовтня 2023 року було видано відповідні накази.
15 лютого 2024 року від акціонерного товариства “Українська залізниця” надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій стягувач просить суд стягнути з Монастирищенської міської ради на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” 102 168 грн. 00 коп. вартості майна - 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2024 року розгляд заяви акціонерного товариства “Українська залізниця” про зміну способу виконання судового рішення призначено в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 26 лютого 2024 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив.
Боржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується витягом із сайту Укрпошти.
Розглянувши заяву стягувача про зміну способу виконання судового рішення та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного:
В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначав, що оскільки у боржника відсутнє майно витребуване рішенням суду, то це унеможливлює виконання судового рішення Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у справі № 925/886/23 у встановлені ним спосіб.
За змістом статті 331 ГПК України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами права, які повинні бути застосовані у такому випадку.
Поняття “спосіб і порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України.
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.
Частиною 3 ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення..
Таким чином, законодавцем передбачено право суду за заявою відповідної особи змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням.
Метою такої зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.
Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексу України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, від 27.06.2018 у справі № 713/1062/17.
Отже, підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Судом враховано, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року зобов'язано Монастирищенську міську раду повернути акціонерному товариству “Українська залізниця” безпідставно набуте майно, а саме 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510) вартістю 102 168 грн. 00 коп. - без ПДВ.
З метою примусового виконання рішення суду в частині зобов'язання боржника повернути стягувачу безпідставно набуте майно, Головним державним виконавцем Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження №73257389.
Однак, як свідчать матеріали справи, станом на даний час рішення суду в цій частині боржником не виконано, майно (15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510)) не повернуто.
Листом від 04 лютого 2024 року №1569/26.11-44 Монастирищенський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області повідомив стягувача, що в ході примусового виконання рішення (виконавче провадження №73257389 за наказом №925/886/23 від 03 жовтня 2023 року) державним виконавцем встановлено, що майно: 15 480 тон брухту сталевого (вид М 510) вартістю 102 168 грн. у Монастирищенський міській раді відсутнє, про що свідчить акт державного виконавця.
В наказі Господарського суду Черкаської області вказана вартість даного майна, проте державний виконавець не може самостійно змінити спосіб виконання даного рішення, тому просив стягувача звернутись до суду для вирішення питання про заміну способу виконання, а саме - про стягнення коштів з Монастирищенської міської ради.
В ході розгляду заяви про зміну способу виконання рішення у цій справі боржником належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України не доведено, що останнім вчинялися дії щодо самостійного повернення витребуваного рішенням суду майна.
Відповідно до ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що набуте 28 лютого 2022 року відповідачем майно - 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510) не є індивідуально визначеним, а є таким, що визначено родовими ознаками та є замінним.
Отже боржник, після набрання рішення суду законної сили, не позбавлений був можливості за відсутності у нього майна визначеного родовими ознаками, придбати аналогічне за своїми властивостями майно у третіх осіб для подальшої передачі його стягувачу.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система високої договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду” (рішення від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України”).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
На переконання суду, наданими до заяви доказами заявник (стягувач) довів суду неможливість виконання рішення суду, в частині зобов'язання повернення майна визначеного судовим рішенням.
За таких обставин, оскільки метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили, суд вважає за доцільне встановити нові заходи для виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у справі №925/886/23 шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву акціонерного товариства “Українська залізниця” про зміну способу виконання судового рішення - задовольнити.
2. Змінити спосіб виконання рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у справі №925/886/23 у частині “зобов'язання Монастирищенську міську раду, вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 25769919 повернути акціонерному товариству “Українська залізниця”, вул. Єжи Гедройця,5, м. Київ, ідентифікаційний код 40075815 безпідставно набуте майно, а саме 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510) вартістю 102 168 грн. 00 коп. - без ПДВ” на “стягнути з Монастирищенської міської ради (вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 25769919) на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Єжи Гедройця,5, м. Київ, ідентифікаційний код 40075815) 102 168 грн. 00 коп. вартості майна - 15,480 тонн брухту сталевого (вид М 510)”.
3. Копію ухвали надіслати сторонам та Монастирищенському відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала про зміну способу виконання судового рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом.
Ухвала набрала законної сили: 26 лютого 2024 року.
Дата видачі ухвали: 26 лютого 2024 року.
Суддя А.В.Васянович