65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5240/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/5240/23
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Цвелих Дениса Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 134 094,71грн.
Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Одеської області до Фізичної особи - підприємця Цвелих Дениса Євгеновича про стягнення 134 094,71грн.
Ухвалою від 18.12.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" було залишено без руху.
18.12.2023р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №46216/23) Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5240/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на електронну адресу відповідача marinavasilenko34@gmail.com., та отримана останнім 26.12.2023р., що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
01.11.2020 року між Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Цвелих Денисом Євгеновичем (споживач) було укладено договір № 235 про надання послуги з постачання теплової енергії, з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/ на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі, відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.
Відповідно до п.3 Договору послуга надається на об'єкт Споживача, за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 92; вул. І. Кілика, 135 з опалювальною площею приміщення Споживача -85,3; 105,9 кв.м.
За умовами п.55 Договору цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020р.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на черговий однорічний строк ( п.56 Договору).
Припинення дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними ( п.58 Договору).
Позивач зазначає, що сторонами за Договором повідомлень про припинення дії Договору не надсилались, у зв'язку із чим Договір №235 від 01.11.2020р. є чинним.
Згідно з п. 38 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 45 Договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.
Як вказує позивач, відповідачем спожито теплової енергії за період з листопада 2021р. по квітень 2023р. на загальну суму 210 047,85грн., а саме:
Листопад 2021 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 2,05 Гкал. Тариф на теплову енергію 3352,45 грн. за 1 Гкал. 2,05 Гкал * 3352,45 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 6872,56 грн.
Грудень 2021 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 4,02 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 4,02 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 20498,24 грн. У зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 проведено донарахування в розмірі 7995,53 грн. (20498,24 грн. + 7995,53 грн. = 28493,77 грн.);
Січень 2022 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 4,98 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099,06 грн. за 1 Гкал 4,98 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 25393,34 грн. У зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 проведено донарахування в розмірі 15134,44 грн. (25393,34 грн.. + 15134,44 грн. = 40527,78 грн.)
Лютий 2022 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 3,37 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 3,37 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 17183,84 грн. У зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 проведено донарахування в розмірі 10241,57 грн. (17183,84 грн. + 10241,57 грн = 27425,41 грн.)
Березень 2022 року спожито теплової енергії в приміщенні Відповідача: 4,12 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 4,12 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 21008,15 грн. У зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 проведено донарахування в розмірі 8571,32 грн. (21008,15 грн.. + 8571,32 грн. = 29579,47 грн.)
Грудень 2022 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 3,39 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 3,39 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 17285,83грн.
Січень 2023 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 5,51 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 5,51 Гкал* 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 28095,84 грн.
Лютий 2023 року спожито теплової енергії в приміщеннях Відповідача: 3,35 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 3,35 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 17081,87 грн.
Березень 2023 року спожито теплової енергії в приміщенні Відповідача: 2,88 Гкал. Тариф на теплову енергію 5099.06 грн. за 1 Гкал. 2,88 Гкал * 5099.06 грн. за 1 Гкал = (вартість спожитої послуги) 14685,30 грн.
Проте відповідач, як вказує позивач, свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість спожитої теплової енергії сплатив частково, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 134 094,71грн., що підтверджується Довідкою щодо руху заборгованості.
Додатково позивач зазначає, що на адресу відповідача була направлена вимога від 25.10.2023р. за №06-1/1398 про сплату заборгованості за договором, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2020 року між Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Цвелих Денисом Євгеновичем (споживач) було укладено договір № 235 про надання послуги з постачання теплової енергії, з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/ на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі, відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.
Судом встановлено, у листопаді, грудні 2021 р., січні - березні, грудні 2022 р., січні - березні 2023 р. АТ ,,Херсонська ТЕЦ" поставлено на обєкти відповідача теплову енергію, а саме у листопаді 2021 р. - 2,05 Гкал на суму 6872,56 грн, у грудні 2021 р. - 4,02 Гкал на суму 28 493,77 грн, у січні 2022 р. - 4,98 Гкал на суму 40 527,78 грн, у лютому 2022 р. - 3,37 Гкал на суму 27 425,41 грн, у березні 2022 р. - 4,12 Гкал на суму 29 579,47 грн, у грудні 2022 р. - 3,39 Гкал на суму 17 285,83 грн, в січні 2023 р. - 5,51 Гкал на суму 28 095,84 грн, у лютому 2023 р. - 3,35 Гкал на суму 17 081,87 грн, у березні 2023 р. - 2,88 Гкал на суму 14 685,30 грн. З метою оплати вартості теплової енергії виконавцем виставлено споживачу рахунки та направлено їх разом з актами на виконані роботи. Загальна вартість теплової енергії, поставленої для опалення приміщення ФОП Цвелих Д.Є. у період з листопада 2021 р. до березня 2023 р. включно, складає 210 047,83 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем вартість спожитої теплової енергії була сплачена частково, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 134 094,71грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 134 094,71 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на Відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) до Фізичної особи - підприємця Цвелих Дениса Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Цвелих Дениса Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) основний борг в сумі 134 094 (сто тридцять чотири тисячі дев'яносто чотири)грн. 71коп. та судових збір в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім)грн. 20коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23 лютого 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна