Справа №574/174/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.
Номер провадження 33/816/33/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
16 лютого 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 574/174/23 за апеляційною скаргою захисника ЛІШУНОВА Є. О. на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 08.03.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ЛІШУНОВ Є. О. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки доданий до протоколу відеозапис є неналежним та недопустимим доказом через відсутність у справі оригіналу, неможливості ідентифікації технічних пристроїв, за допомогою яких було скопійовано відеофайли з боді камер та відеореєстратора на оптичний диск. Відеозапис не є безперервним, а огляд був проведений з грубим порушення вимог чинного законодавства.
Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 08.03.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови, 08.02.2023 о 19:55 в м. Буринь, вул. Незалежності ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ-21051, д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Апеляційний розгляд справи був призначений на 13.06.2023, однак ОСОБА_2 і його захисник Лішунов Є. О. в судове засідання не з'явились, від захисника Лішунова Є. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через його хворобу.
15.09.2023, будучи відповідно ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник Лішунов Є. О. повторно в судове засідання не з'явились, від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням в іншому судовому засіданні. 01.12.2023, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_2 та його захисник Лішунов Є. О. в судове засідання знову не з'явились, від захисника надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 в зоні бойових дій, при цьому доказів на підтвердження наведених обставин захисник не надав.
16.02.2024 захисник Лішунов Є. О. в судове засідання в черговий раз не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою та перебуванням ОСОБА_2 в зоні бойових дій, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення був своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не з'явився, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не звертався.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі - Конвенція), «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), а у іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Приймаючи до уваги неодноразову неявку ОСОБА_2 та його захисника Лішунова Є. О. на виклики суду, які обізнані про перебування на розгляді апеляційного суду даної справи, а також те, що вони були своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе розглянути дану справу у їх відсутність.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 117129 від 08.02.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, та об'єктивно підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:
- відеозаписом з спеціальних технічних засобів працівників поліції, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення працівниками поліції у останнього ознак наркотичного сп'яніння, відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (а. с. 2);
- довідкою, згідно якої ОСОБА_2 має посвідчення водія (а. с.3).
Оцінюючи наведені вище докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Разом з тим, відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. При цьому, згідно п. 7, 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Тобто, законодавством чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров'я, при цьому, саме поліцейські зобов'язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (в ред. від 20.01.2023 № 57), згідно якого у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_2 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Факт керування ОСОБА_2 т/з та його відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння зафіксована у встановленому законом порядку, а саме, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а тому доводи захисника про порушення працівниками поліції встановленої законом процедури огляду не заслуговують на увагу.
Твердження апеляційної скарги щодо недопустимості як доказу відеозаписів із технічних засобів працівників поліції з огляду на їх небезперевність, неможливості ідентифікації технічних пристроїв, за допомогою яких було скопійовано відеофайли з боді камер працівників поліції на оптичний диск не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ст. 251 КУпАП).
ОСОБА_2 ні в суді першої інстанції, ні в поданій апеляційній скарзі не заперечив того факту, що зафіксовані на відеозаписі події мали місце саме з ним і за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, тому апеляційний суд вважає даний відеозапис достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_2 є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме зафіксовано факт його керування т/з та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, а тому винесена постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 08.03.2023 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ЛІШУНОВА Є. О. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов