Номер провадження: 22-ц/813/2605/24
Справа № 523/9580/23
Головуючий у першій інстанції Середа І.В.
Доповідач Заїкін А. П.
26.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/9580/23
Номер провадження: 22-ц/813/2605/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, за апеляційною скаргою адвоката Швець Олександра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Середи І.В. 14 вересня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 27.07.2012 р. у розмірі - 46 437,12 грн.. Також Банк просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 1 - 5).
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору б/н від 27.07.2012 року отримала кредит у розмірі - 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який у подальшому було збільшено до - 50 000 грн..
Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а ОСОБА_2 своєчасно не повертала витрачену частину кредитного ліміту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Банк звертається з цим позовом до ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої, та просить стягнути з останнього на користь Банку суму боргу за кредитними зобов'язаннями станом на дату смерті позичальниці у розмірі - 46 437,12 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 липня 2012 року в розмірі - 46 437,12 грн., а також судовий збір в розмірі - 2 684 грн. (а. с. 133 - 135).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між Банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Швець Олександр Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а. с. 137 - 138).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що 07.08.2023 року державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, а саме на - частку житлового будинку АДРЕСА_1 та - земельну ділянку по АДРЕСА_2 , оскільки договір-купівлі продажу спадкового житлового будинку, зареєстрований на Одеській універсальній біржі «Вітязь», не відповідає вимогам діючого законодавства через відсутність нотаріального посвідчення. Право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано на іншу особі, інформація про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
Із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не було отримано спадщину після смерті ОСОБА_2 .. Тому висновок суду, що сума заборгованості підлягає стягненню з нього, як спадкоємця, є помилковим.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
З довідки про доставку електронного документу «01 (Р) Відкриття» від 09.10.2023 р. вбачається, що 09.10.2023 року документ було доставлено до електронного кабінету АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 145, зворотна сторона).
З довідки про доставку електронного документу «01 (Р) Відкриття» від 09.10.2023 р. вбачається, що 09.10.2023 року документ було доставлено до електронного кабінету адвоката Швець О.В. (а. с. 146, зворотна сторона).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що сторони є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову є малозначною, згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Швець Олександра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини
27.07.2012 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-Заяву № б/н про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В Анкеті-заяві зазначено, що позичальниця згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Банк звернувся з позовом по даній справі до ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої, та просить стягнути з останнього на користь Банку суму боргу за кредитним зобов'язанням станом на дату смерті позичальниці у розмірі - 46 437,12 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих учасниками справи і досліджених судом доказів суд невірно встановив обставини по справі, дійшов неправильного вищевказаного висновку про необхідність задоволення позову.
Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.08.2022 р., актовий запис 1580, вчинений 20 серпня 2022 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 104).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Спадкове майно складається із частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
16 листопада 2022 року державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі була заведена спадкова справа № 632/2022 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі претензії кредитора - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкодавця (а. с. 103).
17 лютого 2023 року до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті своєї матері (а. с. 112 зворотна сторона).
07 серпня 2023 року представник відповідача - ОСОБА_3 подав до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі усі документи необхідні для оформлення спадкових прав та просив видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_2 (а. с. 115).
07 серпня 2023 року державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, а саме на - частку житлового будинку АДРЕСА_1 та - земельну ділянку по АДРЕСА_2 , оскільки договір-купівлі продажу спадкового житлового будинку, зареєстрованого на Одеській універсальній біржі «Вітязь», не відповідає вимогам діючого законодавства через відсутність нотаріального посвідчення. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано на іншу особі, інформація про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (а. с. 130 зворотна сторона - 131).
За положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом ч. 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За правилами ст. ст. 1281, 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У будь-якому випадку підлягає з'ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням ст. 1281 ЦК України щодо пред'явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.
Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст.1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з'ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282 ЦК України щодо об'єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов'язки, а тому саме від об'єму успадкованих прав та обов'язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.
Отже, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
У відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є - вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язане довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц.
Задовольняючи позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах спадкової справи міститься постанова державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, а саме на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_2 (а. с. 130 зворотна сторона - 131).
Задоволення вимог кредитора спадкоємцем має відбуватися у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину будь якого майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Позивачем не доведено факту наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором.
Позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що відповідач прийняв спадщину у встановленому порядку та отримав свідоцтво про право на спадщину і є єдиним спадкоємцем померлої.
Доводи апеляційної скарги адвоката Швець Олександра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Швець Олександра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому її треба задовольнити.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Банку за вищевказаного обґрунтування.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов Банку не підлягає задоволенню необхідно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з Банкуна користь ОСОБА_1 судові витрати, що були сплачені ним за звернення до суду з апеляційною скаргою, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі - 4 026 грн..
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 369, 374, 6, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Швець Олександра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 27.07.2012 року в розмірі - 46 437 (сорок шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 12 коп. - відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»(ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса - вул. Грушевського, буд.1-Д, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі - 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе