Номер провадження: 22-ц/813/3539/24
Справа № 507/2007/23
Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.
Доповідач Заїкін А. П.
26.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 507/2007/23
Номер провадження: 22-ц/813/3539/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Вужиловського О.В. 04 грудня 2023 року, про зупинення провадження у справі,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , визначений наказом Любашівського районного суду Одеської області від 22.02.2021 року на користь ОСОБА_3 , на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити його у розмірі - заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1 - 3).
ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що судовим наказом Любашівського районного суду Одеської області від 22.02.2021 року стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час розмір аліментів, який був визначений наказом, в умовах збільшення рівня цін, недостатній для матеріального утримання дитини, що ставить позивачку у скрутне матеріальне становище. Відповідач не бере участі в утриманні та вихованні своєї дитини.
Короткий зміст заяви про зупинення провадження у справі
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, з підстав його перебування у складі Збройних Сил України (а. с. 25).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2023 року зупинено провадження до припинення проходження відповідачем військової служби у Збройних Силах України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (а. с. 28).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2023 року про зупинення провадження.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує на те, що зупинення провадження на невизначений період позбавить позивачку можливості утримувати дитину. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування відповідача на військовій службі, а лише є фотокопія довідки Командира військової частини (а. с. 33 - 34).
Позиція відповідача в апеляційному суді
ОСОБА_2 не надав до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 39, зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти про отримання 22.01.2024 року (а. с. 43).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти про отримання 27.01.2024 року (а. с. 44).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що сторони є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.02.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 18.07.2019 року. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09.09.2021 року цей шлюб було розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Любашівського районного суду Одеської області від 22.02.2021 року стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Встановлено, що згідно довідки Командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 року № 1037 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 у цій справі є відповідачем.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території держави введено воєнний стан.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у цій справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України на період воєнного стану, суд першої інстанції вважав, що існують передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обставини, що унеможливлюють продовження розгляду вказаної цивільної справи до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України на період воєнного стану.
Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
З довідки Командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 року № 1037 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 26).
Таким чином, судом першої інстанції не було враховано, що довідка Командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 року № 1037 не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ.
Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивачки на розумні строки розгляду справи.
Згідно зі ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала Любашівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2023 року про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дата постановлення ухвали, порядок та строк касаційного оскарження
За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2023 року про зупинення провадження у справі - скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе