Номер провадження: 22-ц/813/782/24
Справа № 523/250/22
Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 51
15.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» - адвоката Кожевіної Оксани Валеріївни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала на те, що вона працює на посаді головного бухгалтера виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця». Наказом в.о. директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» Фіненко М. від 08 грудня 2021 року №212/ОС ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19 до моменту усунення причин відсторонення. Також у вказаному наказі зазначено про те, що на час відсторонення нарахування заробітної плати не здійснюється. Окрім того, позивач зазначає, про те, що її не було попереджено у визначений законом спосіб за два місяці про зміну істотних умов праці, пов'язаних з необхідністю отримання щеплення. Позивач вважала, що відсторонення безстрокове, без оплати за час вимушеного простою, фактично є звільненням без законних підстав та порушує передбачене Конституцією України право на працю. Оскільки, все це позбавляє позивача законної можливості заробляти своєю працею на життя та утримання членів сім'ї, позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» Фіненко М. від 08 грудня 2021 року №212/ОС, а також стягнути на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с. 1-9).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», - вирішено задовольнити; скасувати наказ в.о. директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд « АТ «Українська залізниця» Фіненко М. від 08.12.21 року № 212/ОС в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»; стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.12.21 року до 14.02.22 рік в сумі 65647,02 грн; стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь Державної судової адміністрації судовий збір у розмірі 1984,80 грн (а.с. 25-28).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» - адвокат Кожевіна Оксана Валеріївна, звернулася до суду із апеляційною скаргою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що АТ «Укрзалізниця» вважає відсторонення позивача таким, що відбулося на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством. Так, представник апелянта вказує на те, що позивач була ознайомлена під розписку з наказом №212/ОС від 08 грудня 2021 року про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до моменту усунення причин відсторонення, однак висловила категоричну невмотивовану відмову проводити вакцинацію. Представник апелянта також звертає увагу на те, що позивач не надала жодного медичного висновку про наявність у неї протипоказань до вакцинації та, більш того, не мала наміру проходити вакцинацію. Тому, представник апелянта вважає, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільний інтерес (запобігання поширенню гострого респіраторного захворювання). З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 30-44).
Ухвалами Одеського апеляційного суду (головуючий суддя - Князюк О.В.) від 18 квітня 2022 року було відкрито апеляційне провадження (а.с. 49) та призначено справу до розгляду (а.с. 50).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У зв'язку з поданням заяви про відставку судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , згідно рішення Вищої ради правосуддя № 941/0/15/23 від 28 вересня 2023 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 жовтня 2023 року, цивільну справу було розподілено на колегію суддів під головуванням судді Дришлюка А.І. (а.с. 74).
Ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого - судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) від 15 грудня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15 лютого 2024 року (а.с. 77-79).
У зв'язку із перебуванням судді Громіка Р.Д. в період з 12 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, його було замінено на резервного суддю Драгомерецького М.М.
У судовому засіданні 15 лютого 2024 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано жодного належного доказу, який би підтверджував того факту, що відстороненню ОСОБА_1 передувало дотримання роботодавцем законного порядку її відсторонення, зокрема, доказу про попередження позивача не пізніше ніж за 2 місяці про зміни істотних умов праці, пов'язані з необхідністю отримати щеплення, створення відповідних умов для проходження працівником щеплення вакциною від гострої респіраторної хвороби COVID-19 відповідно до законодавства, а також задокументованого факту, що особа ухиляється або відмовляється від проходження щеплення. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 № 212/ОС від 08 грудня 2021 року порушує гарантоване Конституцією України право позивача заробляти собі на життя своєю працею, яке забезпечує особу достатнім життєвим рівнем для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, та задовольнив позовні вимоги (а.с. 27-28).
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Обставини справи та оцінка апеляційного суду.
Позивач ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».
Наказом № 242/ОС від 08 грудня 2021 року на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказом МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 01.11.2021 року № 2393, п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року, на час відсутності обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19 до моменту усунення причин відсторонення. На час відсторонення вирішено нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювати (а.с. 7).
Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що відповідач не дотримався порядку відсторонення позивача від роботи (а.с. 27), однак сторона відповідача (апелянта) вважає, що відсторонення відбулося на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством, та з метою запобігання розповсюдженню гострого респіраторного захворювання (а.с. 31).
За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Разом з тим, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України). У зв'язку із відстороненням особи від роботи остання втрачає в такий спосіб можливість отримання заробітку, що у свою чергу може спонукати робітника до звільнення з метою знайти інше місце роботи для забезпечення своїх життєвих потреб.
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наступних факторів, а саме:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Тобто, у кожному окремому випадку необхідно перевіряти чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Позивач на час відсторонення займала посаду головного бухгалтера. Із наказом про відсторонення була ознайомлення безпосередньо 09 грудня 2021 року (а.с. 7), тобто в перший день відсторонення від роботи. При цьому, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надавалися докази завчасного інформування позивача про необхідність вакцинації та про наслідки у разі відмови від неї. Таким чином, відповідач, відсторонивши ОСОБА_1 від роботи, не надав останній можливості вчасно надати пояснення/заперечення щодо повідомлення про необхідність надання документів про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а також позбавив на час відсторонення позивача від роботи заробітку. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач, враховуючи специфіку роботи на займаній позивачкою посаді, запропонував останній на час відсутності щеплення перейти на дистанційну форму організації праці, що, у свою чергу, свідчить про те, що в даному випадку відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої позивачки. А тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та заперечень висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні, а тому не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30).
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі ст. 376 ЦПК України, оскаржуване рішення доповнити в частині мотивування, а в іншій частині - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» - адвоката Кожевіної Оксани Валеріївни - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року - доповнити в частині мотивування. В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда
Повний текст постанови складений 22 лютого 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк