26.02.24
22-ц/812/379/24
Провадження № 22-ц/812/379/2024
іменем України
21 лютого 2024 року м. Миколаїв
справа № 489/82/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником, адвокатом Родіоновою Вікторією Євгенівною
на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 22 січня 2024 року суддею Рум'янцевою Н.О. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Душейко Олеся Михайлівна
про визнання незаконними свідоцтв про право на спадщину, договорів дарування та визнання права власності в порядку спадкування
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
08 січня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Родіонову В.Є., звернувся до ОСОБА_2 зазначеним вище позовом.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_2 . Під час оформлення спадщини він довідався про те, що квартира АДРЕСА_1 була успадкована його дідом та бабою після смерті його батька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті батька він був неповнолітнім тому не міг захистити свої спадкові права на цю квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід ОСОБА_2 . Спадщину після його смерті прийняли позивач, його брат - відповідач по справі та дружина померлого. Оскільки дід після смерті батька позивача безпідставно набув право 1/2 частку квартири замість 1/3, то після смерті діда спадкові права позивача також порушені.
Бабуся позивача належні їй частки у квартирі також подарувала відповідачу.
Посилаючись на зазначене вище, ОСОБА_1 просив визнати незаконними свідоцтва про право на спадщину та договори дарування, та визнати за ним право власності на 1/3, 2/27, 2/27 та 2/9 частин квартири.
Крім цього позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якому, посилаючись на вірогідність відчуження спірного майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту - заборону відчуження та передання третім особам будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_2 на 19/24 часток, які належать ОСОБА_2 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2024 року у забезпеченні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист спадкових прав залишено без руху для сплати позивачем судового збору за пред'явлені три вимоги немайнового характеру.
19 січня позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій другим відповідачем у справі зазначено ОСОБА_4 та заявлено клопотання про визнання недійсним договору дарування 19/24 частин спірної квартири посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В. 12 січня 2024 року.
При цьому позивач повторно подав заяву про забезпечення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що власницею 19/24 часток квартири є ОСОБА_4 , яка не має статусу відповідача у справі та позовних вимог до неї не заявлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту - заборони відчуження та передання третім особам будь-яких прав на 19/24 часток у квартирі АДРЕСА_3 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час пред'явлення позову - 10 січня 2024 року, спірна квартиру була зареєстрована за відповідачем, проте довідавшись про пред'явлення позову, відповідач ОСОБА_2 , 12 січня 2024 року подарував частину квартири своїй дружині - ОСОБА_4 .
Також апелянт посилався на те, що отримавши 22 січня 2024 року на електронну адресу копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, у той же день - 22 січня 2024 року вимоги ухвали були виконані, на що вказує те, що 23 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Миколаєва своєю ухвалою прийняв позовну заяву до провадження.
Узагальнені доводи інших учасників
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористався.
Позивач та відповідач участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не приймали, їх представники подали заяви про розгляду справи за їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. своєї думки стосовно позову не висловила.
2.Мотивувальна частина
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 08 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про визнання незаконними свідоцтв про право на спадщину, договорів дарування та визнання права власності в порядку спадкування.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 19/24 частки квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору дарування від 12.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 61.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист спадкових прав залишено без руху для сплати позивачем судового збору за пред'явлені три вимоги немайнового характеру.
19 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій другим відповідачем у справі зазначено ОСОБА_4 та заявлено клопотання про визнання недійсним договору дарування 19/24 частин спірної квартири. Також позивач повторно подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Ленінського районного суду від 22 січня 2024 року заява про збільшення позовних вимог повернута позивачу без розгляду з тих підстав, що позовна заява, подана 08 січня 2024 року залишена без руху для сплати судового збору.
Обставини, встановлені апеляційним судом
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2024 року у забезпеченні позову відмовлено.
Згідно відомостей ЄСІТС зазначена вище ухвала розміщена в системі тільки 18 січня 2024 року. Цього ж дня вона надіслана до ЄДРСР.
16 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Миколаєва своєю ухвалою залишив позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист спадкових прав без руху для сплати позивачем судового збору за пред'явлені три вимоги немайнового характеру.
Згідно відомостей ЄСІТС зазначена вище ухвала розміщена в системі тільки 22 січня 2024 року. Цього ж дня вона надіслана до ЄДРСР.
19 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій другим відповідачем у справі зазначено ОСОБА_4 та заявлено клопотання про визнання недійсним договору дарування 19/24 частин спірної квартири. Також позивач повторно подав заяву про забезпечення позову.
22 січня 2024 року через систему «Електронний суд» стороною позивача надано докази виконання вимог, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
22 січня 2024 року Ленінський районний суду м. Миколаєва залишив без задоволення повторну заяву про забезпечення позову як подану передчасно.
23 січня 2024 року позовна заява від 08 січня 2024 року прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
31 січня 2024 року стороною позивача подана апеляційна скарга на ухвали суду першої інстанції від 12 січня 2024 року та від 22 січня 2024 року.
Апеляційні скарги призначені до розгляду на 21 лютого 2024 року.
При розгляді апеляційної скарги позивача на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2024 року, апеляційний суд своєю постановою задовольнив апеляційну скаргу, скасував оскаржувану ухвалу та частково задовольнив клопотання про забезпечення позову, наклавши арешт на 19/27 часток квартири АДРЕСА_2 .
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Оскільки метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, а позов уже забезпечено шляхом скасування ухвали суду першої інстанції від 12 січня 2024 року та накладено арешт на спірну частку квартири, підстави для повторного вчинення такої дії відсутні.
Проте, враховуючи, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 22 січня 2024 року відмовив у забезпеченні позову, колегія суддів вважає, що ця ухвала Ленінського районного суду підлягає скасуванню.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Родіоновою В.Є. задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2024 року скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
Повну постанову складено 26 лютого 2024 року