Справа № 461/1048/24
Провадження № 1-кс/461/1059/24
про застосування запобіжного заходу
26.02.2024 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання старшої слідчої в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Вовчанськ Вовчанського району Харківської області, громадянки України, українки, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої (зі слів): АДРЕСА_2 ,
встановив:
відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023140000001116 від 10.10.2023, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Старша слідча в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покликаючись на те, що остання підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого їй загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити наявну у відповідних доказах інформацію, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також інших осіб, яким відомі обставини скоєння даного кримінального правопорушення шляхом їх переконання та залякування, схиляння до зміни даних ними показань з метою викривлення фактичних обставин та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.
Підозрювана та її захисники, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів необґрунтованості. Також, просили застосувати інший більш м'який запобіжний захід, а саме у виді застави у мінімальному розмірі.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваної кваліфікуються за ч. 2 ст. 303 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
17.02.2024, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-Заявою ОСОБА_8 від 09.10.2023;
-Показами свідка ОСОБА_8 від 24.10.2023;
-Показами свідка ОСОБА_9 від 14.11.2023, 01.02.2024;
-Протоколом про хід проведення НСРД від 01.02.2024;
-Протоколом проведення контролю за вчиненням злочину від 01.02.2024;
-речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про її соціальні зв'язки, вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Так, оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків слідчий суддя враховує положення ст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
Слід відзначити, що при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваної, характер вчиненого кримінального правопорушення, її особу, соціальні зв'язки та сімейне становище.
Слідчим суддею відхиляються доводи сторони захисту щодо міцних соціальних зв'язків підозрюваної, адже в ході розгляду клопотання встановлено, що вона не має у м. Львові постійного місця проживання, її рідні та близькі на даний час перебувають за кордоном.
Крім того, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, адже підозрювана, будучи обізнаною про розгляд даного клопотання у суді, ухилилась від явки до суду та двічі без поважних причин не прибула у судове засідання, внаслідок чого до неї було застосовано процедуру приводу. В результаті здійснення оперативних заходів щодо виконання процедури приводу було встановлено місце знаходження підозрюваної - м. Одеса. Крім того, питання причетності підозрюваної до вчинення інкримінованого правопорушення, слідчим суддею оцінюється в контексті необхідності дотримання таємниці досудового розслідування, адже кримінальне провадження стосується невизначеного на даний час кола осіб.
Водночас, в ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної не встановлено.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням, у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
В свою чергу, доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену у клопотанні практику Європейського Суду з прав людини прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи відхиляються судом.
З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред'явленої підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Злочин інкримінований підозрюваній відноситься до категорії тяжких.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Разом з тим, враховую те, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов'язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваної, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваної, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вважаю за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останньою своїх процесуальних обов'язків, у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 грн.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят діб).
На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі, що становить 181680 (сто вісімдесят однам тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрювана ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-не відлучатися із м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
-докласти зусиль до пошуку роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 24 квітня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1