Єдиний унікальний номер №943/266/24
Провадження №3/943/220/2024
23 лютого 2024 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, працює «Чікен-Вест» с. Убині Львівської області, проживає в АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП, -
встановив :
З протоколу серії ААД № 666864 від 29.01.2023 року, вбачається, що 29.01.2024 року о 23.04 год в м. Буськ по вул. Петрушевича, 47 Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ-Daewoo Sens» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та у медичному закладі, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України, що передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.
Окрім цього, згідно протоколу серії ААД № 666865 від 29.01.2024, цього ж дня 29.01.2024 року о 23.04 год в м Буськ по вул. Петрушевича, 47 Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ-Daewoo Sens» н/з НОМЕР_1 , будучи особою, відносно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Шаргородського ВДВС № 59434101 від 04.07.2019 року, чим вчинив порушення, передбачене ст. 126 ч.3 КУпАП.
Постановою судді Буського районного суду від 23.02.2024 року дані адмінматеріали об'єднані в одне провадження, за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В даному випадку ст. 130 ч.1 КпАП України.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за вказаним у протоколі місцем його проживання.
Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.
До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_2 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння відмовився, що підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне порушення серії ААД № 666864 від 29.01.2024, де викладена фабула вчиненого правопорушення;
- відеозаписом події, який міститься на компакт-диску, де зафіксована відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку;
- інформаційний лист ВП №2;
- направленням водія в Буську ЦРЛ з метою виявлення стану сп'яніння;
Також в матеріалах справи міститься рапорт поліцейського СРПП ВП № 2 Золочівського РВП від 30.01.2024. Вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника. Разом з тим, дані вищевказаного рапорта повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовних дій працівника поліції щодо оформлення ним протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вищедокази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Вважаю, що під час складення протоколу інспектором повністю дотримано вимоги ст.256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Таким чином, докази, здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності не має.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП будь-який відеозапис (до того ж зафіксований не в автоматичному режимі) на якому є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_2 слід визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Окрім того, вважаю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, та кваліфікацію його дій за ст. 126 ч.3 КУпАП правильною, оскільки він керував транспортним засобом, будучи особою, відносно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Шаргородським ВДВС № 59434101 від 04.07.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В даному випадку ст. 130 ч.1 КпАП України.
При накладенні адміністративного стягнення враховую характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.
Обставинами, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність водія за адміністративні правопорушення, не встановлено.
За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що за вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.1, ст. 126 ч.3 КУпАП, слід, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, застосувати до останнього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке є необхідне та достатнє для попередження нових правопорушень.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність останнього, згідно ст. 17 КУпАП України, обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення водія до адміністративної відповідальності не збігли.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_2 , на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 36, 40-1, 276-280, 283 КпАП України, суддя -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 126 ч.3, 130 ч.1 КпАП України та, на підставіст. 36 КпАП України, накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на (1) один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень, в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд.
Суддя Б. М. Журибіда