Дата документу 26.02.2024Справа № 554/585/24
Провадження № 3/554/305/2024
«26» лютого 2024 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Полтавській області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миргород, Полтавської області, громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТОВ «ПРО СПОРТ ТРЕЙД», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
- за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,
12 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол за те, що вона вчинила правопорушення передбачені пунктом 49.2, підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подала податкову декларацію з податку на додану вартість, за листопад 2023 року з граничним терміном подання 20.12.2023, подано несвоєчасно 21.12.2023, що зафіксовано в акті від 12.01.2024 до №391/16-31-04-05-03/40317303, який є додатком до протоколу.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу правопорушниці, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення АДРЕСА_1 . Конверт разом з судовою повісткою повернувся на адресу суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, в графі «пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності», ОСОБА_1 зазначила, що вчинене нею адміністративне правопорушення, було спричинено збоєм в системі програмного забезпечення через відключення електроенергії.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушниці суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знала про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно неї, однак ним не цікавилась, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого їй судового провадження не вчиняла, згідно протоколу про адміністративне правопорушення про права та обов'язки, ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 повідомлялась, про що свідчить її особистий підпис в протоколі, однак в судове засідання остання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже не добросовісно користувалась належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушниці ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 314/16-31-04-05-04 від 12.01.2024 року, актом № 391/16-31-04-05-03/40317303 від 12.01.2024 року.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за порушення керівниками підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі за неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, інші обставини у справі, суд вважає за необхідне призначити правопорушниці адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті 163-1 ч. 1 КУпАП, у вигляді мінімального штрафу.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осібвстановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2024 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 23, 33, 40-1, 163-1 ч.1, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/м. Полтаві/21081100;код отримувача (код ЄДРПОУ): 37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/Шевченків.р-н//22030101, код отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA528999980313191206000016722, код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 26 травня 2024 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: А.В. Сметаніна