Дата документу 19.02.2024Справа № 554/11843/23
Провадження № 1-кс/554/2368/2024
Іменем України
19 лютого 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , представника власника майна - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023170000000680 від 21.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна,-
До слідчого судді надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором, про арешт майна, у якому прохали накласти арешт на тимчасово вилучені 13.02.2024 під час санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава, за адресою:
АДРЕСА_1 , речі, а саме: ключі запалювання до автомобіля марки «Шевролет» у зв'язці із пультом сигналізації, шкіряний брелок із надписом «Бережи себе заради нас»; пластикова дисконтна карта із штрих-кодом « НОМЕР_1 »; шкіряний брелок у вигляді синьо-жовтої стрічки.
У судовому засіданні прокурор та слідчий просили клопотання задовольнити, вказували, що вказаний автомобіль відповідає критеріям речового доказу.
Представник власника майна заперечував щодо накладення арешту майна, наголошував, що вказані речі не відповідають критерію, передбаченому ст. 98 КПК України щодо речового доказу.
Заслухавши учасників справи, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Встановлено, що У провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000680 від 21.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_7 , який працює на посаді машиніста Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6), ОСОБА_8 , який працює на посаді помічника машиніста Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6) та ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, маючи прямий умисел, який направлений на привласнення дизельного пального Локомотивного депо Кременчук (ТЧ-6) регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», яке було ввірене локомотивній бригаді, під час робочих змін, у вигляді створення штучного надлишку під час руху локомотивного тепловозу,
з метою подальшого привласнення даного пального для його продажу та отримання грошових коштів.
13.02.2024 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава, було проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено: ключі запалювання до автомобіля марки «Шевролет» у зв'язці із пультом сигналізації, шкіряний брелок із надписом «Бережи себе заради нас»; пластикова дисконтна карта із штрих-кодом « НОМЕР_1 »; шкіряний брелок у вигляді синьо-жовтої стрічки.
13.02.2024, в рамках даного кримінального провадження вищевказані речі, були визнані речовими доказами, оскільки вони можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою ст. 170 КПК України визначені випадки, у яких допускається арешт майна, а саме з метою: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається, в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилучені речі зберігли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також вказані обставини не доведені у судовому засіданні.
Отже, зважаючи на відсутність підтвердження того, що вказані речі відповідають ознакам речового доказу, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідності накладення на нього арешту.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання слідчого.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Слідчий суддя ОСОБА_1