Справа № 392/1469/23
Провадження № 2/392/112/24
05 лютого 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беспалова Наталка Олександрівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
Обґрунтування позову та стислий виклад позицій учасників справи.
Адвокат Беспалова Н.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису № 39545 від 18 листопада 2021 року, складеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову посилається на те, що 18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. було вчинено виконавчий напис № 39545, у зв'язку із боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом порушені норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», в частині того, що надані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості позивача перед банком. При цьому позивач наполягає, що виплатив всю заборгованість банку та закрив вказані кредитні відносини.
Зазначила, що в порушення п.п.5.1. п.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку оскаржуваний виконавчий напис не був вчинений на документах, які встановлювали та підтверджували заборгованість стосовно сум, визначених у виконавчому написі від 18 листопада 2021 року № 39545.
Вказала, що до вказаного виконавчого напису не додано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Таким чином, не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. зареєстрованим № 39545 від 18 листопада 2021 року, таким, що не підлягає виконанню та стягнути понесені позивачем судові витрати.
Щодо правової позиції відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви із доданими до неї матеріалами отримав, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу.
19 жовтня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач вважає позовну заяву позивача безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що відповідачем виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 « Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіді В.О. вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором, а тому виконавчий напис не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною. Крім того, твердження позивача щодо пропуску строку вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., адже право вимоги виникло у відповідача 30 липня 2020 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 18 листопада 2021 року минуло менше трьох років. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача орієнтовано понесених позивачем судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн, вважає, що вони є не спів мірними із складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розмір, а отже задоволенню не підлягають.
Треті особи по справі в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень до суду не направили.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).
Заяви ( клопотання) учасників справи.
При зверненні до суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів та заяву про забезпечення позову.
17 жовтня 2023 року, від представника позивача адвоката Беспалової Н.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позов просила задовольнити.
27 листопада 2023 року, від представника позивача адвоката Беспалової Н.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позов просила задовольнити.
5 лютого 2024 року, від представника позивача адвоката Беспалової Н.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позов просила задовольнити.
Рух справи.
До Маловисківського районного суду Кіровоградської області 28 серпня 2023 року надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2023 року заяву адвоката Беспалової Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 39545, яким запропоновано звернути стягнення з громадянина ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором, укладеним з ТОВ ФК «Центр фінансових рішень», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за Договором відступлення прав вимоги є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в сумі 24336,25 гривень.
З метою виконання вказаного напису № 39545 від 18 листопада 2021 року, 13 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. відкрито виконавче провадження № 67853983.
12 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О., в межах виконавчого провадження № 67853983, винесено постанову про звернення стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Мотиви суду.
Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
У постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Під час розгляду справи відповідач не спростував доводів про те що, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до пункту 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а відтак суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не підлягає виконанню.
З позову вбачається, що ОСОБА_1 із заборгованістю перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не погоджується.
За таких обставин, між сторонами існував та існує не вирішений судом спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Спірний виконавчий напис № 39545, складено 18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., вчинений на підставі пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Так, пункт 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, було встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині з моменту її прийняття.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 18 листопада 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
З аналізу викладеного слідує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів,за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29 листопада 2001 року, в якій у пункті 1 Переліку передбачено,що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. При цьому пункт 2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.
Разом з тим з матеріалів справи слідує, що вказаний договір не був нотаріально посвідчений.
Тобто, під час видачі оскаржуваного виконавчого напису, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., керувався визнаними не чинними положеннями законодавства, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений.
Отже, правомірним є твердження сторони позивача, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки до спірних правовідносин підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Щодо розподілу судових витрат.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
За правилами статтей 133, 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
ЄСПЛ у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Беспалова Н.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2023 року.
Копією квитанції № 13/23 від 21 серпня 2023 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 сплатив адвокату Беспаловій Н.О. 10000 грн за попередню консультацію, збирання доказів, підготовку та подачу позову, ведення справи у суді, транспортні затрати.
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу адвокатом Беспаловою Н.О., згідно договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2023 року: попередня консультація тривала 0,5 години, вартістю 100грн; збирання доказів тривало 5 годин, вартістю 1000 грн; вивчення судової практики та правовий аналіз матеріалів справи тривав 5 годин, вартістю 1000 грн; підготовка та подача позову тривала 5 годин, вартістю 1000 грн; витрати на поштовий зв'язок, вартістю 100 грн; ведення справи в суді першої інстанції (підготовка та подача документів в спрощеному провадженні) вартістю 6300 грн; транспортні затрати,вартістю 500 грн - загалом час виконання послуг 10000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, котра заявлена до відшкодування у розмірі 10 000 грн є надмірною та не обґрунтованою враховуючи характер наданої правової допомоги.
Суд, враховує заперечення представника відповідача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, викладені у відзиві, а також ту обставини, що дана справа є справою незначної складності, судове засідання у справі не відбувалося, по даній категорії справ склалася усталена судова практика, а тому, на думку суду, підготовка позову та інших процесуальних документів по справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, а також у зв'язку з задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беспалова Наталка Олександрівна - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, зареєстрований в реєстрі за № 39545, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» коштів в розмірі 24336 гривень 25 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 - 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору, та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 03122 (код ЄДРПОУ 35625014);
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса - пр.-т Григоренка, 15, прим. 3, м. Київ, 02068;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, вул. Велика Пермська, 65, м. Кропивницький, 25006.
Суддя Д.М. Кратко