"26" лютого 2024 р. Справа № 363/933/24
про відмову у відкритті провадження
26 лютого 2024 р. м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області області Баличева М.Б., ознайомившись з матеріали адміністративної справи позовної заяви на предмет відповідності їх вимогам ст. 171 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (в порядку статті 160 КАС України),-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вищевказаним позовом в якому просить визнати протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 622074 від 11.02.2024 р. таким, що було складено протиправно; скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 622074 від 11.02.2024 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд враховує таке.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу незаконних, як стверджує позивач, дій патрульної поліції щодо зупинення його транспортного засобу та огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За правилами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позову та його прохальної частини встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції. Щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення. Предметом оскарження у цьому позові є законність дій працівників поліції при складенні протоколу (постанови, як зазначає позивач в позові) про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, направлення позивача на проведення огляду на стан сп'яніння та проведення самого огляду.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень, порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відтак, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій, бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Cуду від 10 травня 2018 року по справ N 760/9462/16-а (провадження N К/9901/12359/18) та від 10 липня 2020 року у справі N 420/647/19.
Також, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі N 712/7385/17 зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються, а тому є наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 170 КАС України, наслідком застосування якої є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Протокол про адміністративне правопорушення не передбачає настання наслідків зобов'язального характеру на відміну від рішення суб'єкта владних повноважень - нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, тому протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене в порядку КАС України.
Водночас, провадження у справах про адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за ч. 1 ст. 130 КУпАП здійснюється у порядку передбаченому КУпАП, районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Такі справи не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі N 2-а/489/7/2016, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі N 307/3754/21.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Окрім вказаного, суд зазначає, що у відповідності до положень п. 3 ч. 1ст. 171 КАС України, позовна заява повинна відповідати вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Подана позовна заява не відповідає вимогам п. 2, 4, 5 ч. 5, ч. 8 ст. 160 КАС України, ч. 2, 3, 4, 6 ст. 161 КАС України.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за вказаним позовом.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Так як позивачем при зверненні до суду не був сплачений судовий збір за подання позову тому у суду відсутні підстави для прийняття рішення про повернення судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (в порядку статті 160 КАС України) відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя М.Б. Баличева